Ухвала

від 30.09.2014 по справі 813/1616/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 876/7709/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника позивача Бабаніна А.М.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Технолаб" до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

07 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Технолаб" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України (далі-ДПІ у Залізничному районі м. Львова) від 18.02.2013 року за №0000422302/3477 та №0000412302/3479.

Постановою від 23 квітня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ТзОВ ,,Біг Стоун" та ТзОВ ,,Український Інвестиційний Холдинг".

Відповідач також вважає, що господарські операції, які відображені ТзОВ ,,Технолаб" в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Технолаб" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ ,,Український Інвестиційний Холдинг" за період з 01.10.2009 року по 30.11.2011 року та з ТзОВ ,,Біг Стоун" за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року, оформленої актом від 31.01.2013 року за №183/22-10/33753895, ДПІ у Залізничному районі м.Львова 18.02.2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

- за №0000422302/3477, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 127608,60 грн., в тому числі 90072,00 грн. за основним платежем та 37536,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- за №0000412302/3479, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 115958,26 грн., в тому числі 106583,26 грн. за основним платежем та 9375,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.4 ст.138, підп.139.1.1, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу (ПК) України допустило заниження податку на прибуток за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 106583 грн. 26 коп..

Крім того, на порушення приписів підпунктів7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", пунктів198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України товариство допустило заниження податку на додану вартість за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 90072 грн. 40 коп..

Таких висновків відповідач дійшов на підставі акту перевірки, в якому зафіксовано, що на порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на прибуток та податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ ,,Біг Стоун" та ТзОВ ,,Український Інвестиційний Холдинг", які фактично не здійснювались.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання підприємством позивача у вказаних контрагентів товарів та послуг мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях та правомірно сформував валові витрати по цих операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 19 липня 2010 року ТзОВ ,,Технолаб" (замовник) та ТзОВ ,,Біг Стоун" (виконавець) уклали договір за №19/07/10 про надання консалтингових послуг, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику консультаційні послуги по розробці методики лікарських препаратів ,,Габалепт", капсули по 300 мг №30 та ,,Налтрекс" таблетки вкриті плівковою оболонкою по 50 мг №10 у блістері.

Виконання умов договору оформлене актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.07.2010 року, звітом з консультаційних послуг по розробці методики - Габалепт, капсули по 300 мг №30, звітом з консультаційних послуг по розробці методики - Налтрекс, таблетки вкриті плівкою оболонкою по 50 мг №10, прибутковими та податковими накладними.

На підставі виданої ТзОВ ,,Біг Стоун" податкової накладної за № 02230710 від 23.07.2010 року товариство позивача віднесло до складу податкового кредиту за липень 2010 року ПДВ в сумі 30000,00 грн., а витрати на оплату отриманих послуг в сумі 150000,00 грн. - до складу валових витрат.

На підтвердження обставин використання наданих консалтингових послуг у своїй господарській діяльності позивач надав договір про співпрацю за №874Л/10 від 03.01.2010 року, укладений між ТзОВ ,,Технолаб" (виконавець) та ТзОВ ,,Фарма Лайф" (замовник). відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю надати розробку методики препаратів Габелепт, капсули по 300 мг №30 та Налтрекс, таблетки вкриті плівковою оболонкою по 50 мг №10 у блістері.

03.10.2011 року ТзОВ ,,Український інвестиційних холдинг" (продавець) та ТзОВ ,,Технолаб" (покупець) уклали договір купівлі-продажу за №0310, згідно умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію для проведення покупцем відповідних лабораторних досліджень, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти продукцію на умовах договору.

Виконання умов договору оформлене прибутковою накладною за № ПН-0000383 від 03 жовтня 2011 року на загальну суму 360434,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 60072,40 грн., податковою накладною № 148 від 03.10.2011 року.

Крім того, факт виконання договору підтверджується актами списання № СпТ-000045 від 31 жовтня 2011 року № СпТ-000051 від 31 жовтня 2011 року № СпТ-000053 від 30 листопада 2011 року, № СпТ-000056 від 30 листопада 2011 року, № СпТ-000060 від 30 грудня 2011 року, рахунками, виписками по рахунку, карткою рахунку 631.

На підставі виданої ТзОВ ,,Український інвестиційних холдинг" податкової накладної товариство позивача віднесло до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року ПДВ в сумі 60072,40 грн., а витрати на оплату отриманих товарів в сумі 301362,00 грн. - до складу валових витрат.

Оплату придбаних товарів позивач провів по безготівкову перерахунку коштів в повному обсязі на рахунок продавця, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні приписи містили пп.7.2.1, пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України ,,Про податок па додану вартість", чинного до 01.01.2011 року.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні приписи містили п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств", чинного до 01.04.2011 року.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ТзОВ ,,Біг Стоун" та ТзОВ ,,Український інвестиційних холдинг" з придбання послуг та товарів мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами, бухгалтерськими проведеннями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України ,,Про податок па додану вартість", п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані послуги та товар відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності - реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності та відображені в податкових зобов'язаннях.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат коштів на придбання послуг та товарів по вказаних господарських операціях та сплачених у вартості товарів сум ПДВ - до складу податкового кредиту.

Виходячи з викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі № 813/1616/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 06 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

В.Я. Макарик