Ухвала

від 07.10.2014 по справі 805/16327/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/9090/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2013 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р.

у справі № 805/16327/13-а

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - позивач, ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 30 жовтня 2013 року №0004032202.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Тенко» за період: січень, лютий, березень 2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 15.10.2013 р. №201/22-02/03337119.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 2 491 624 грн., у тому числі січень 2013р. - 4 923,00 грн., лютий 2013р. - 1 337 533,00 грн., березень 2013р. - 789 661,00 грн., квітень 2013р. - 359 507,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013р. №0004032202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 737 436,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2 491 624,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 245 812,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОКП «Донецьктеплокомуненерго», у якості покупця, та ТОВ «Тенко», у якості продавця, укладено договір про закупівлю товару №011/11/122 від 02.11.2012р., згідно якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити покупцеві товар - продукти нафтоперероблення рідкі: пічне паливо у кількості та за цінами, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору відповідно до письмових заявок покупця.

До вказаного договору укладено специфікацію №1 на товар - пічне паливо.

Також між ОКП «Донецьктеплокомуненерго», у якості покупця, та ТОВ «Тенко», у якості продавця, укладено договір про закупівлю товару №011/11/12 від 02.11.2012р., згідно якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити покупцеві товар - продукти нафтоперероблення рідкі: котельне паливо у кількості та за цінами, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, відповідно до письмових заявок покупця.

Сторонами зазначеного договору складено специфікацію №1 на товар - котельне паливо.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими ордерами, виписками з журналу-ордеру по рахунку 631 за січень 2013 р., журналу-ордеру по рахунку 631 за лютий 2013 р., журналу-ордеру по рахунку 631 за березень 2013 р., картками складського обліку матеріалів, актами щодо списання палива, довідками про реалізацію теплової енергії, довідками про рух паливних матеріалів по відокремленим підрозділам, відомостями щодо витрат палива на котельних тощо. Оплату придбаного товару підтверджено банківською випискою.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Тенко», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2013 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

2.Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов