Ухвала

від 24.09.2014 по справі 911/2460/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"24" вересня 2014 р. Справа №911/2460/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

ліквідатор: не з'явився;

від боржника: Рубанчук Н.С. (довіреність від 20.08.2014);

від Головного управління Міндоходів у Київській області: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову господарського суду Київської області від 21.07.2014

у справі № 911/2460/14 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ ДИСТРІБ'ЮШН"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ ДИСТРІБ'ЮШН"

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 21.07.2014 у справі № 911/2460/14 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "АФ ДИСТРІБ'ЮШН" та відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено Наконечну Наталію Володимирівну; зобов'язано ліквідатора банкрута до завершення ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в тому числі ст.ст. 41-49, та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс банкрута та пояснювальну записку до нього та інше.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Головне управління Міндоходів у Київській області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 07.08.2014, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду Київської області від 21.07.2014 у даній справі та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління Міндоходів у Київській області посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київській області та призначено її розгляд на 24.09.2014.

Представник апелянта та ліквідатор, в судове засідання апеляційної інстанції 24.09.2014 не з'явились, хоча були належним чином повідомлені, представник боржника - проти апеляційної скарги заперечила, просила припинити апеляційне провадження, посилаючись на те, що апелянт не є учасником провадження у даній справі, на те, що боржник не має податкового боргу.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта та учасників судового процесу, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, голова ліквідаційної комісії - Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ ДИСТРІБ'ЮШН" звернувся до господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство, у зв'язку з відсутністю майна для задоволення вимог кредиторів в порядку ст. 95 Закону.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2014 було прийнято до розгляду вказану заяву та її розгляд призначено на 07.07.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2014 було порушено провадження у даній справі та підготовче засідання призначено на 21.07.2014, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів в порядку ст. 19 Закону. Копію ухвали про порушення провадження у справі було скеровано на адресу податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Як зазначалось вище, постановою господарського суду Київської області від 21.07.2014 у справі № 911/2460/14 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "АФ ДИСТРІБ'ЮШН" та відкрито його ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено Наконечну Наталію Володимирівну; зобов'язано ліквідатора банкрута до завершення ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в тому числі ст.ст. 41-49, та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс банкрута та пояснювальну записку до нього; вирішено інші процедурні питання у справі.

Відповідно до вимог ст. 105 Цивільного кодексу України в Бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 54 (9) 2014 рік було опубліковано оголошення про припинення даної юридичної особи (банкрута).

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 95 Закону, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до ст. 1 Закону, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону, визначені положеннями ч. 3 ст. 95 Закону, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону ), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення податкового органу до суду першої інстанції з заявою про визнання кредиторських вимог у даній справі, а також відсутня наявність порушення прав апелянта на здійснення податкової перевірки боржника платника податків. Представник боржника у судовому засіданні 24.09.2014 на запитання суду пояснила, що банкрут не має боргів перед бюджетом, у тому числі податкових боргів, відповідна довідка про відсутність заборгованості по податкам і зборам міститься у матеріалах справи (а.с. 73).

Таким чином, скаржник - Головне управління Міндоходів у Київській області не набув статусу ані кредитора у справі, ані учасника провадження у даній справі.

В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. У судове засідання такі докази апелянтом також не подані.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм чинного законодавства, судовою колегією встановлено, що Головне управління Міндоходів у Київській області не зверталось до суду із кредиторськими вимогами до боржника, у своїй апеляційній скарзі, також, не вказує про існування у боржника податкової заборгованості; про початок самоліквідації банкрута та порушення справи про банкрутство апелянт був завчасно та в установленому порядку повідомлений, скарг на дії ліквідатора від учасників процесу та, безпосередньо, від податкової інспекції до суду не надходило. Доказів того, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового акту вирішив питання про права та обов'язки Головного управління Міндоходів у Київській області, останнім також не надано, отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову місцевого господарського суду, у даному випадку, було відсутнє у податкового органу.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Доводи скаржника про порушення його права на проведення перевірки боржника не приймаються колегією суддів з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, господарський суд повідомляв відповідний податковий орган і про порушення провадження по справі про банкрутство і про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, надіславши йому відповідні процесуальні документи суду у даній справі, однак, податковий орган не скористався своїм правом проведення відповідної перевірки боржника. Не містять матеріали справи і доказів того, що податковим органом протягом тривалого часу з моменту порушення провадження по справі про банкрутство і до визнання боржника банкрутом вчинялись дії, направлені на проведення перевірки, згідно приписів Податкового кодексу України, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі. Крім того, в апеляційні скарзі апелянт лише цитує положення Податкового кодексу України та посилається на обов'язковість проведення перевірки, не визначаючи при цьому причини не проведення такої перевірки під час процедур банкрутства.

В даному випадку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу; відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу; судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків (п. 11.2).

Факт направлення відповідному податковому органу ухвали господарського суд Київської області від 07.07.2014 про порушення провадження по справі про банкрутство боржника та направлення заяви боржника про припинення платника податку (форма № 8-ОПП) підтверджений матеріалами справи.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що Головне управління Міндоходів у Київській області не набуло статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною постановою не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не має права на оскарження прийнятої судом першої інстанції постанови від 21.07.2014 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у Київській області має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 21.07.2014 у справі № 911/2460/14.

2. Матеріали справи № 911/2460/14 повернути до господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Л.Л. Гарник