Ухвала

від 06.10.2014 по справі 813/3956/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 р. Справа № 876/8155/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Большакова О.О.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі №813/3956/14 за позовом ТзОВ «Акцент» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

02.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцент» (далі -Товариство) звернулося з адміністративним позовом в суд до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі -ДПІ), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2014р. №0000192201 та №0000202201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року та постановити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволені позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що реальність господарських операцій Товариства не може бути підтверджена первинними документами, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, тобто не спричинено реальних змін майнового стану платника податків. Так, господарські операції ТзОВ «Акцент» та ТзОВ «Західнафтохімбуд» не мали реального товарного характеру, оскільки відповідно до акта, складеного ДПІ у Франківському районі м.Львова №716/22-40/32056975 від 29.04.13р. встановлено, що ТзОВ «Західнафтохімбуд» провело документальне оформлення господарських операцій з ТзОВ «ФінансиПанТрейд» та ТзОВ «Нові технології ТПВ», хоча такі підприємства фактичною діяльністю не займались, оскільки не володіли трудовими ресурсами та виробничими потужностями. Також, апелянт наголошує на тому, що у контрагента позивача відсутні необхідні матеріально-технічні ресурси, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

Представник апелянта в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити. Позивач явку повноважного представника в судове засіданні не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи, що у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України не є перешкодою розгляду справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство зареєстровано як юридична особа 20.09.1994р. Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області. Як платник податків перебуває на обліку в ДПІ.

Відповідно до п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі-ПК України), проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. за результатами якої складено акт від 07.05.2014р. №165/2201/20837154, яким встановлено порушення пп.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.3 ст.200 ПК України, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення рішення від 22.05.2014р. №000019220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі-ПДВ) на 93 197,00грн. основного платежу та 46 598,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №0000202201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 7 812,00грн, з якими не погодилось Товариство, оскарживши їх до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Факт здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом підтверджується договором підряду, податковими накладними, актами приймання виконаних робіт, декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, ліцензією Серії АВ №589735 строком дії з 27.07.2011р. по 27.07.2016р., видану ТзОВ «Західнафтохімбуд» з Переліком робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, які є належними доказами в підтвердження факту виконання таких.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем (Замовник) та ТзОВ «Західнафтохімбуд» (Підрядник) укладено договір підряду №01/09 від 01.09.2011р., відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язується виконати за дорученням Замовника та у відповідності до умов даного договору на свій ризик власними або залученими силами і засобами будівельні роботи з реконструкції цеху по переробці м'яса за адресою: с.Домажир, Яворівського району, Львівської області, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах договору.

На виконання вказаних умов договору, позивачем надано до матеріалів справи акти приймання виконаних робіт та податкові накладні. Згідно акта перевірки, сальдо розрахунків станом на 31.12.2013р. по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» в сумі 20 031,16грн.

Перевіряючи господарську діяльність ТзОВ «Західнафтохімбуд» ДПІ використано акти зустрічних перевірок його контрагентів ТзОВ «Гарант - буд-сервіс», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ТзОВ «БК «Адена», в яких прописано нікчемність господарських операцій, які виконували роботи для ТзОВ «Західнафтохімбуд», що частково передавались Товариству на виконання договору підряду з останнім.

Проте колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинні документи по досліджуваних господарських операція оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Застережень щодо оформлення первинних бухгалтерських документів у ДПІ під час проведення перевірки не було, що є наслідком, в тому числі, вважати, що господарські операції між контрагентами відбулася в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Реальний характер господарських операцій між Товариством та ТзОВ «Західнафтохімбуд», їх економічний зміст на переконання колегії суддів доведений, оскільки придбані послуги були необхідні позивачеві для використання в господарській діяльності. Зазначене підтверджує зв'язок операцій, які відповідачем ставляться під сумнів, з господарською діяльністю позивача та доцільність їх реального здійснення й, відповідно, їх необхідність для позивача як об'єктивно існуючої реальності, а не лише у вигляді документування при фактичній відсутності таких операцій.

Пунктом 201.10 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити суми ПДВ по спірних господарських операцій до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідачем не подано суду доказів, що ТзОВ «Гарант - буд-сервіс», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ТзОВ «БК «Адена» не були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ. Роботи, які були предметом правочинів, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Крім того слід зазначити, що згідно укладеного Товариством з ТзОВ «Західнафтохімбуд» Договору підряду в п.4.4 якого зазначено, що ТзОВ «Західнафтохімбуд» (Підрядник) має право залучати до виконання підрядних робіт субпідрядні організації.

Слід зауважити, що по факту надання підрядних робіт з реконструкції цеху по переробці м'яса за адресою с. Домажир Яворівського району Львівської області, Товариством подано до інспекції ДАБК у Львівській області Декларацію про готовність даного об'єкта до експлуатації, в якій зазначено генеральним підрядником ТзОВ «Західнафтохімбуд».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ДПІ належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних робіт, а також факту використання позивачем вищевказаних робіт у власній господарській діяльності. Сама ж по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Колегією суддів також взято до уваги, що спірні господарські операції, в судовому порядку недійсними не визнавались, надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Слід зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагента не обґрунтовані належними та допустимими доказами, що є наслідком вважати про неправомірність висновків відповідача про порушення Товариством податкового законодавства, які ґрунтуються виключно на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів такого платника податків.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі №813/3956/14 - без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: Н.В. Ільчишин

О.О. Большакова

Повний текст Ухвали виготовлено 10.10.2014р.