Рішення

від 31.01.2007 по справі 4/2615-3/240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/2615-3/240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

31.01.07                                                                                           Справа№ 4/2615-3/240

Суддя    Н.Березяк   при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи  

За позовом  ДП „Пересувна механізована колона №184” ВАТ „Львівводбуд”, м.Львів

До  відповідача : ВАТ „Львівводбуд”, м.Львів

Про  повернення помилково сплачених коштів у розмірі 124000,00 грн.

За участю представників:

Від  позивача:  Надлонок А.І.-арбітражний керуючий

Від  відповідача:  Кузан Р.І.-представник

          Представникам сторін роз'яснено  права та обов‘язки , передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

          Суть спору: Ліквідатором ДП „Пересувна механізована колона №184” ВАТ „Львівводбуд” подано позов до ВАТ „Львівводбуд” про  повернення помилково сплачених коштів в сумі 124 000,00 грн. та судових витрат.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній  заяві та матеріалах справи.

          Відповідач  проти позову заперечує, посилаючись на те, що позовна заява підписана арбітражним керуючим, який не має права звертатися з таким позовом. Крім того, відповідач зазначає, що кошти в сумі 124 000,00 грн. сплачені не помилково, а на підставі вимог установчих документів, платіжні документи про перерахування цих коштів підписані уповноваженою особою та прийняті банком до виконання.

          Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності , встановив наступне:

Положеннями п.1.2 Статуту  Стрийського  Дочірнього підприємства ПМК-184 (надалі Підприємство), затвердженого Загальними зборами ВАТ «Львівводбуд»Протокол №2 від 07.08.1997р. та зареєстрованого Розпорядженням  Голови Стрийської райдержадміністрації від 01.09.2000р. №481, передбачено, що єдиним Засновником та Власником Підприємства є ВАТ «Львівводбуд».

Згідно з положеннями Статуту Підприємства  ДП «ПМК №184»має відокремлене майно, яке належить йому на праві оперативного управління і є власністю ВАТ «Львівводбуд». Пунктом 4.3 Статуту Підприємства передбачено, що майно, набуте Підприємством в результаті фінансово-господарської діяльності та набуте  іншими, не забороненими законом шляхами, залишається у господарському віданні Підприємства і є власністю ВАТ «Львівводбуд».

Як зазначає позивач при наявності у нього заборгованості з виплати заробітної плати, заборгованості перед державним бюджетом та пенсійним фондом, ДП “ПМК-184” ВАТ “Львівводбуд”в період з 10.03.2005 року по 30.12.2003 року отримані від здійснення господарської діяльності  кошти першочергово  перераховувало  у фонди Товариства,  що підтверджується копіями платіжних доручень, згідно яких на утримання ВАТ «Львівводбуд»було перераховано 124 000,00 грн.

Позивач вважає, що таке перерахування коштів здійснювалося ним помилково, оскільки відповідно до п.4.8 Статуту підприємство зобов'язане  було першочергово виплатити заробітну плату, здійснити всі необхідні платежі в бюджет та фонди, а лише після цього із прибутку  здійснювати відрахування в фонди ВАТ «Львівводбуд» та на утримання дирекції ВАТ «Львівводбуд».

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення .

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Як передбачено п.4.8 Статуту, в процесі діяльності Підприємства прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат по оплаті праці. Порядок використання прибутку (доходу) визначає ВАТ «Львівводбуд», або уповноважений ним орган згідно з статутом ВАТ «Львівводбуд», внутрішніми нормативними актами  ВАТ «Львівводбуд», статутом Підприємства.

Статут  Стрийського  Дочірнього підприємства ПМК-184 був затверджений 07.08.1997 року Загальними зборами ВАТ «Львівводбуд»(Протокол №2) та зареєстрований Розпорядженням  Голови Стрийської райдержадміністрації №481 від 01.09.2000 року.

Положеннями п.4.9 Статуту підприємства передбачено порядок розподілу прибутку, а саме: відрахування в бюджет; платежі за кредитами банків; відрахування в фонди ВАТ «Львівводбуд»; відрахування на утримання дирекції ВАТ «Львівводбуд»; відрахування у фонди Підприємства та інші платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується довідкою ДПІ у Стрийському районі м.Львова , станом на 30.12.2003 року заборгованість позивача перед бюджетом складала 108257,32 грн. основного боргу та 44806,56 грн.  пені; станом на 28.12.2004 року борг підприємства перед бюджетом зріс до 638414,04 грн.; станом на 10.03.2005 року заборгованість Підприємства перед бюджетом складала 615209,33 грн. основного боргу та 51999,17 грн. пені ( а.с. 28-34 ).

Із листа УПФ в Стрийському районі м.Львова №7216/04 від 28.11.06 р. вбачається, що станом на 30.12.2003 року недоїмка позивача по внесках до пенсійного фонду, пільгових пенсіях та пені складала 26741,00 грн.; станом на 28.12.2004 року недоїмка Підприємства збільшилась до 49588,00 грн., а станом на 10.03.2005 року заборгованість складала 32445,00 грн. ( а.с.27 ).

В той же час, при наявності заборгованості по виплаті заробітної плати і по обов'язкових відрахуваннях в бюджет і пенсійний фонд, позивач 30.12.2003 року здійснив відрахування коштів в сумі 100 000,00 грн. у фонди ВАТ «Львівводбуд» (платіжне доручення № 59 ); 29.03.2004 року було перераховано у фонди відповідача 10 000,00 грн. ( платіжне доручення №46); 10.11.2004 року позивачем було перераховано відповідачу 5000,00 грн. ( платіжне доручення № 205); 28.12.2004 року  перераховано 5000,00 грн. (платіжне доручення № 258); 21.02.2005 року позивач перерахував  ВАТ «Львівводбуд»2000,00 грн. (платіжне доручення №30); 10.03.2005 року було перераховано 2000,00 грн. (платіжне доручення №48).

Як зазначає позивач, зазначені вище перерахування коштів на загальну суму 124 000,00 грн. були здійснені ним помилково, оскільки при наявності заборгованості по виплаті заробітної плати, перед бюджетом та пенсійним фондом , він зобов'язаний  був першочергово погасити борг.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що зазначені вище кошти не можуть вважатися помилково перерахованими, оскільки перераховувались у відповідності до вимог установчих документів позивача.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до п.4.8 Статуту прибуток Підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці. З балансового прибутку Підприємства сплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені чинним законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Таким чином, відповідно до установчих документів позивача ( п.п.4.8,4.9) відрахування в фонди Товариства та на утримання дирекції товариства повинні здійснюватися з прибутку Підприємства , який утворюється після зазначених вище розрахунків та обов'язкових відрахувань.

Маючи заборгованість по виплаті заробітної плати та обов'язкових платежах, позивач помилково здійснював перерахування коштів відповідачу не з чистого прибутку, як передбачено п.4.9 Статуту.

Що стосується посилання відповідача на те, що ліквідатор ДП „Пересувна механізована колона №184” ВАТ „Львівводбуд” не вправі звертатися з позовом про  повернення помилково сплачених коштів в сумі 124 000,00 грн. до ВАТ „Львівводбуд”, то слід зазначити наступне:

          Постановою господарського суду Львівської області від 15.06.2005р. у справі №6/318-8/154 ДП «Пересувна механізована колона №184» визнано  банкрутом  та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено  арбітражного керуючого Надлонка Андрія Івановича, ліцензія Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України серії АБ №216838 від 09.03.2005р.

          Відповідно до п.1 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» при здійсненні своїх повноважень ліквідатор  має право заявляти до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості. Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 вищезазначеного Закону. Положеннями ст.25 зазначеного Закону передбачено також право ліквідатора вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Визначення майна у сфері господарювання дано в ст.. 139 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що майном  визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів . Пунктом 5 цієї ж статті передбачено, що коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Таким чином, як вже зазначалося вище, ст..25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом»передбачено право ліквідатора вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута ( в тому числі грошових коштів), що знаходяться у третіх осіб.

Згідно з рішенням Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 року „норми Конституції України, які визначають юрисдикцію судів щодо конкретних правовідносин та "право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ".

Таким чином, право позивача, яке він вважає порушеним, підлягає захисту. Іншого способу захисту права, ніж звернення до суду з позовом про повернення помилково сплачених коштів, у позивача немає.

З огляду на викладене, суд  прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 6, 7, 12, 33, 34, 82-85,116  ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити .

2.Стягнути з ВАТ «Львівводбуд»(79000  м.Львів, вул.Чайковського,17 код ЄДРПОУ 01036916) на користь ДП „Пересувна механізована колона №184” ВАТ „Львівводбуд” (с.Угерсько, Стрийського району Львівської області, код ЄДРПОУ 01037040)  - 124 000,00 грн. Помилково сплачених коштів; 1240,00 грн. –державного мита та  118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Березяк Н.Є.