Рішення

від 07.10.2014 по справі 910/15414/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15414/14 07.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Українська Експортно-

Імпортна Компанія»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенерджі-Лайф»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергія-Північ»

про стягнення 91 000, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-Українська Експортно-Імпортна Компанія» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенерджі-Лайф» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергія-Північ» (далі - відповідач-2) про стягнення заборгованості в сумі 91 000, 00 грн. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідачів судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладених договорів позики він надав відповідачу-2 позику, яка останнім своєчасно повернута не була, внаслідок чого у відповідача-2 виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, а також наявність укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору поруки, за умовами якого відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 зобов'язань з повернення позики, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15414/14 та призначено її до розгляду на 10.09.2014 р.

09.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник позивача на виконання ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/15414/14 від 28.07.2014 р. подав документи для долучення до матеріалів справи.

09.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник відповідача-1 на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/15414/14 від 28.07.2014 р. подав документи для долучення до матеріалів справи, зокрема відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позовних вимог відносно ТОВ «Біоенерджі-Лайф» заперечує посилаючись на те, що відповідач-1 є неналежним відповідачем у справі, зобов'язання щодо повернення позивачу позики порушені саме відповідачем-2, який згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України і повинен відповідати за своїми зобов'язаннями.

09.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник відповідача-2 на виконання ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/15414/14 від 28.07.2014 р. подав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2014 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судове засідання 10.09.2014 р. не з'явився, проте 09.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 10.09.2014 р. проти позову не заперечував та підтвердив, що спірні грошові кошти були ним отримані від позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. на підставі клопотання представників позивача та відповідача-2, згідно з ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/13490/14 на п'ятнадцять днів та відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 07.10.2014 р.

Представники сторін у судове засідання 07.10.2014 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (позичальник) було укладено Договір № 03/06/13-Д зворотної безвідсоткової позики (далі - Договір № 03/06/13-Д), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику зворотну безвідсоткову позику у вигляді грошових коштів, а останній зобов'язується повернути позику у визначений даним Договором строк.

Пунктом 1.2 Договору № 03/06/13-Д передбачено, що позика позичальнику надається на безвідсотковій (безвідплатній) основі.

Метою надання позики позичальнику є фінансова допомога на поповнення обігових коштів (п. 2.1 Договору № 03/06/13-Д).

Згідно з п. 3.1 Договору № 03/06/13-Д, сума позики становить за даним Договором 1 500, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 03/06/13-Д кредитор зобов'язаний надати позику (або її частку) протягом 1 (одного) дня з моменту підписання даного Договору.

За приписами п. 5.1 Договору № 03/06/13-Д строк надання позики (або її частки) позичальнику становить: з моменту перерахування коштів на рахунок позичальника і до 31.12.2013 р.

У відповідності з п. 6.1 Договору № 03/06/13-Д по закінченні строку, вказаного в п. 5.1 даного Договору, позичальник зобов'язується повернути кредитору суму позики шляхом перерахування на рахунок кредитора.

На виконання умов Договору № 03/06/13-Д позивач перерахував відповідачу-2 позику в сумі 1 500, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 353 від 03.06.2013 р.

Крім того, 30.04.2013 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (позичальник) було укладено Договір № 30/04/13-Д зворотної безвідсоткової позики (далі - Договір № 30/04/13-Д), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику зворотну безвідсоткову позику у вигляді грошових коштів, а останній зобов'язується повернути позику у визначений даним Договором строк.

Згідно з п. 1.2 Договору № 30/04/13-Д позика позичальнику надається на безвідсотковій (безвідплатній) основі.

У відповідності з п. 2.1 Договору № 30/04/13-Д метою надання позики позичальнику є фінансова допомога на поповнення обігових коштів).

За приписами з п. 3.1 Договору № 30/04/13-Д, сума позики становить за даним Договором 23 000, 00 грн.

Умовами п. 4.1 Договору № 30/04/13-Д передбачено, що кредитор зобов'язаний надати позику (або її частку) протягом 1 (одного) дня з моменту підписання даного Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 30/04/13-Д строк надання позики (або її частки) позичальнику становить: з моменту перерахування коштів на рахунок позичальника і до 31.12.2013 р.

По закінченні строку, вказаного в п. 5.1 даного Договору, позичальник зобов'язується повернути кредитору суму позики шляхом перерахування на рахунок кредитора (п. 6.1 Договору № 30/04/13-Д).

На підставі платіжного доручення № 282 від 30.04.2013 р. позивач перерахував відповідачу-2 позику в сумі 23 000, 00 грн.

В подальшому, 20.06.2013 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (позичальник) було укладено Договір № 20/06/13-Д зворотної безвідсоткової позики (далі - Договір № 20/06/13-Д), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику зворотну безвідсоткову позику у вигляді грошових коштів, а останній зобов'язується повернути позику у визначений даним Договором строк.

Пунктом 1.2 Договору № 20/06/13-Д передбачено, що позика позичальнику надається на безвідсотковій (безвідплатній) основі.

Згідно з п. 2.1 Договору № 20/06/13-Д метою надання позики позичальнику є фінансова допомога на поповнення обігових коштів

За умовами п. 3.1 Договору № 20/06/13-Д, сума позики становить за даним Договором 7 500, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 20/06/13-Д кредитор зобов'язаний надати позику (або її частку) протягом 1 (одного) дня з моменту підписання даного Договору.

За приписами п. 5.1 Договору № 20/06/13-Д строк надання позики (або її частки) позичальнику становить: з моменту перерахування коштів на рахунок позичальника і до 31.12.2013 р.

У відповідності з п. 6.1 Договору № 20/06/13-Д по закінченні строку, вказаного в п. 5.1 даного Договору, позичальник зобов'язується повернути кредитору суму позики шляхом перерахування на рахунок кредитора.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання і на підставі платіжного доручення № 415 від 20.06.2013 р. перерахував відповідачу позику в сумі 7 500, 00 грн.

Також, 27.06.2013 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (позичальник) було укладено Договір № 27/06/13-Д зворотної безвідсоткової позики (далі - Договір № 27/06/13-Д), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику зворотну безвідсоткову позику у вигляді грошових коштів, а останній зобов'язується повернути позику у визначений даним Договором строк.

Як зазначено в п. 1.2 Договору № 27/06/13-Д, позика позичальнику надається на безвідсотковій (безвідплатній) основі.

Метою надання позики позичальнику є фінансова допомога на поповнення обігових коштів (п. 2.1 Договору № 27/06/13-Д).

Пунктом 3.1 Договору № 27/06/13-Д, сума позики становить за даним Договором 59 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 27/06/13-Д кредитор зобов'язаний надати позику (або її частку) протягом 1 (одного) дня з моменту підписання даного Договору.

За приписами п. 5.1 Договору № 27/06/13-Д строк надання позики (або її частки) позичальнику становить: з моменту перерахування коштів на рахунок позичальника і до 31.12.2013 р.

За змістом п. 6.1 Договору № 27/06/13-Д по закінченні строку, вказаного в п. 5.1 даного Договору, позичальник зобов'язується повернути кредитору суму позики шляхом перерахування на рахунок кредитора.

На виконання умов Договору № 27/06/13-Д позивач перерахував відповідачу позику в сумі 59 000, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 426 від 27.06.2013 р.

Таким чином, позивач за вищевказаними Договорами надав відповідачу-2 позику на загальну суму 91 000, 00 грн.

27.06.2013 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 (поручитель) було укладено Договір поруки № 27/06/13-Д-1 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоенергія-Північ», ідентифікаційний код 38418179 (надалі іменується «боржник») обов'язків за договорами, передбаченими ст. 1 цього Договору (надалі іменується «основні договори»), щодо виконання зобов'язань по поверненню безвідсоткової позики.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки під основними договорами в цьому договорі розуміють: Договір № 30/04/13-Д від 30.04.2013 р., Договір № 03/06/13-Д від 30.04.2013 р., Договір № 20/06/2013-Д від 20.06.2013 р., Договір № 27/06/2013-Д від 27.06.2013 р., укладені між кредитором (в основних договорах іменується «Кредитор») та божником (в основних договорах іменується «позичальник»).

У відповідності з п. 2.2 Договору поруки, поручитель підтверджує, що він ознайомлений із змістом основних договорів.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником обов'язку за основними договорами, що передбачені п. 2.1 цього Договору, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання зобов'язання як до боржника, так і до поручителя. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники за невиконання боржником зобов'язання за основними договорами.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу ( п.3.2 Договору поруки).

З огляду на те, що відповідачами так і не було виконано взятого на себе зобов'язання з повернення відповідної суми позики, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладені між позивачем та відповідачем-2 договори № 30/04/13-Д від 30.04.2013 р., № 03/06/13-Д від 30.04.2013 р., № 20/06/2013-Д від 20.06.2013 р., № 27/06/2013-Д від 27.06.2013 р. за своєю правовою природою є договорами позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою.

У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Судом встановлено, що відповідно до умов договорів № 30/04/13-Д від 30.04.2013 р., № 03/06/13-Д від 30.04.2013 р., № 20/06/2013-Д від 20.06.2013 р., № 27/06/2013-Д від 27.06.2013 р. позивач на підставі платіжних доручень № 353 від 03.06.2013 р., № 282 від 30.04.2013 р., № 415 від 20.06.2013 р., № 426 від 27.06.2013 р. перерахував відповідачу-2 позику в загальній сумі 91 000, 00 грн., яку останній за умовами п. п. 5.1, 6.1 зазначених Договорів зобов'язався повернути у строк до 31.12.2013 р.

Однак, всупереч вимог ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України та взятих на себе зобов'язань відповідач-2 в обумовлені вищевказаними Договорами строки позику в загальній сумі 91 000, 00 грн. позивачу не повернув.

У свою чергу, як зазначалось вище, відповідач-1 виступив поручителем за зобов'язаннями відповідача-2 перед позивачем.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За приписами ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В даному випадку, п. 3.1 Договору поруки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником обов'язку за основними договорами, що передбачені п. 2.1 цього Договору, кредитор вправі звернутися з вимогою про виконання зобов'язання як до боржника, так і до поручителя. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники за невиконання боржником зобов'язання за основними договорами.

Як визначено в п. 3.2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу.

Враховуючи зазначене, а також положення Договору поруки щодо обсягу відповідальності поручителя, суд дійшов висновку, що відповідач-1 та відповідач-2 солідарно відповідають перед позивачем за невиконання відповідачем-2 зобов'язань за Договорами позики, а викладені відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву заперечення стосовно того, що відповідач-2 самостійно повинен відповідати перед позивачем за порушення зобов'язання з повернення позики є безпідставними і до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи те, що відповідач-2 в обумовлені договорами позики строки не повернув позивачу позику в сумі 91 000, 00 грн., а також зважаючи на забезпечення вказаних зобов'язань порукою відповідачем-1, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий солідарно з відповідачів в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо повернення позики, а також зважаючи на забезпечення вказаних зобов'язань порукою відповідачем-1, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенерджі-Лайф» (04214, місто Київ, вулиця Північна, будинок 6 літера А1, код ЄДРПОУ 38511175) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергія-Північ» (16703, Чернігівська область, Ічнянський район, місто Ічня, вулиця Гоголя, будинок 2, код ЄДРПОУ 38418179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Українська Експортно-Імпортна Компанія» (14005, місто Чернігів, вулиця Київська, будинок 22, квартира 81, код ЄДРПОУ 34832003) 91 000 (дев'яносто одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя В.С. Ломака