Рішення

від 06.10.2014 по справі 916/3135/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

             ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" жовтня 2014 р.Справа  № 916/3135/14 Господарський суд Одеської області у складі : судді                                          Никифорчука М.І. при секретареві                      Ніколаєві П.В. за  участю  представників  сторін : Від позивача: не з'явився; Від відповідача: не з'явився;   розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3135/14: За позовом:  Комунального  підприємства «Теплові мережі «Ізмаїлтеплокомуенерго»;   до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРС»; про стягнення  11  276,46 грн., - в с т а н о в и в :           Комунальне підприємство „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго” (далі – Позивач) звернулось до  Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРС» (далі – Відповідач) із позовом про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в сумі  11  276,46 грн.,  посилаючись на наступне.           У період опалювального сезону 2013 -2014 років позивач здійснював поставку теплової енергії на опалення об'єкту, що розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Дзержинського, 50, та належить відповідачеві.           Згідно п.5 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.           03.07.2008 р. між сторонами у справі укладений договір № И-99 на відпуск теплової енергії  у гарачій воді.           Факт постачання теплової енергії відповідачеві підтверджується довідками про роботу  котельні, що опалює даний об'єкт.             Рішенням господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2013 року з Відповідача стягнуто суму боргу за період з жовтня 2011 р. по квітень 2013 р. Відповідачеві виставлені акти - фактури:           - № 1629 від 31.10.2013 р. на суму  597,37 грн. за жовтень 2013 р.;           - № 1940 від 29.11.2013 р. на суму 1066,88 грн. за листопад 2013 р..;           - № 2288 від 31.12.2013 р. на суму 2  847,71 грн. за грудень 2013 р. ;           - № 252 від 24.01.2014 р. на суму 447,68 грн. за січень 2014 р.;           - № 435 від 31.01.2014 р. на суму 2  174,42 грн. за січень 2014 р., ;           - №  791 від 28.02.2014 р. на суму 2  669,14 грн. за лютий 2014 р. ;           - № 1126 від 31.03.2014 р. на суму 1  473.26 грн. за березень  2014 р.           Вказане нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку,  який не обладнаний  загальнобудинковим  приладом  комерційного обліку.  Тому, згідно з                   п. 20 Правил  користування тепловою енергією, затверджених  постановою Кабінету міністрів  України  віж 03 жовтня 2007 р. № 1198 -  оплата  здійснюється  відповідно  до визначених  у  договорі навантажень.           Відповідно до п. 2 ст. 32  Закону України „Про житлово- комунальні послуги” розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.           Розрахунок за спожиту теплову енергію проведений згідно до установленого постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 159 від 30.09.2011 р.  тарифів  на теплову енергію,  в даному випадку,  для потреб інших споживачів за 1 Гкал тепла в розмірі  871, 75 грн.           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 25 Закону України „Про теплопостачання”, ст. 32  Закону України „Про житлово- комунальні послуги”  позивач просить  позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму боргу.           Під час розгляду справи 01.10.2014 р. позивач надав суду додаткові пояснення.           Так позивач зазначає, що на момент укладення вказаного договору 03.07.2008 р.  розмір плати за теплову енергію визначався в розмірі 398.11 грн. згідно рішення  виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради  № 107 від 31 січня 2008 р. про затвердження тарифів на теплову енергію, що відпускає Позивач для потреб інших споживачів - ТОВ „ІНМАРС” – 398,11  за 1 Гкал.           Позовні вимоги базуються на встановленому постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 159 від 30.09.2011 р.  тарифу  на теплову енергію,  в даному випадку,  для потреб інших споживачів за 1 Гкал тепла в розмірі  871, 75 грн.           Відповідно до частини 2 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” тарифи на  теплову  енергію,  реалізація  якої   здійснюється суб'єктами  господарювання,  що  займають  монопольне становище на ринку, є регульованими.           Виходячи з наведеного, підпунктом 2.3 Договору передбачено, що при затвердженні  виконкомом міської ради у встановленому порядку нових тарифних ставок на поставлену  теплову енергію, перерахунок здійснюється без додаткових узгоджень між сторонами.           Разом з цим, пунктом 2.4 Договору сторони домовились, що тариф на теплову енергію встановлюється в залежності від зміни цін на енергоносії (газ, електроенергію) та приймається  сторонами до виконання без додаткового попередження.           З прийняттям Закону України „Про державне  регулювання в сфері  комунальних послуг„ (в ред. Закон України від 07.07.2011 р.  № 3610-VI) встановлення  тарифів  на теплову енергію віднесено до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання  у сфері комунальних послуг.           Таким чином, з приведеного випливає, що при зміні тарифу на теплову енергію встановленого для  позивача, ця обставина не потребує додаткового узгодження  між сторонами.           Також позивач звертає увагу на те, що вказане нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку, який не обладнаний  загальнобудинковим  приладом  комерційного обліку.  Тому  оплата  за поставлену теплову енергію здійснюється згідно з п. 20 Правил  користування тепловою енергією, затверджених  постановою Кабінету міністрів України  від 03 жовтня 2007 р. № 1198.           Крім того, позивачем додано до пояснень довідка по розрахунку витрат теплової енергії на опалення вказаного нежитлового приміщення. Цими ж поясненнями позивач просить розглянути справу за його відсутність з урахуванням значної відстані між містами Ізмаїл-Одеса та скрутного фінансового становища підпиємства.           Відповідач в жодне засідання суду, із трьох що відбулись, не з'явився. Був повідомлений належним чином про час та місце  розгляду справи (поштові повідомлення з посиланням на закінчення строку зберігання у справі).           Відповідно до п.3.9.1  Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.           У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.           За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.           Причини неявки до суду відповідач не повідомив, відзив на позов не надав. Тому, суд вважає  можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, згідно приписів ст. 75 ГПК України.           Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють  правовідносини по даному спору,  господарський суд прийшов до наступного висновку.           Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.           Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.           Відповідно до вимог ст. 33 ГПК  України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.           Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.           Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 ГПК України,  господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.           Як випливає з матеріалів справи, приведені Позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими доказами:  вказаним  договором, розрахунком суми стягнення,  постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 159 від                     30.09.2011 р. про встановлення тарифів на теплову енергію, актами фактурами та розрахунковими наданими на постачання відповідачеві теплової енергії, розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 28 березня 2014 р.  № 138 р про закінчення опалювального сезону, довідками про роботу котельної, рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради  № 107 від 31 січня 2008 р. про затвердження тарифів на теплову енергію, що відпускає Позивач  для потреб інших споживачів - ТОВ „ІНМАРС” – 398,11  за 1 Гкал.           Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі, що доводять  правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.           Посилання Позивача на вищеприведені норми  ЦК  України та вказаних Законів господарський суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК України та вказаними законами регулюються правовідносини  по даному спору.           Відповідно до ст. 24 Закону України „Про теплопостачання” споживач теплової  енергії несе відповідальність за порушення умов  договору  з  теплопостачальною   організацією,   відповідних нормативно-правових   актів   та   виконання   приписів   органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами  споживання теплової енергії згідно із законом.           Дотепер Відповідач вказану суму боргу не сплатив, чим порушив умови Договору та  приписи ст. ст.525, 526 ЦК України.           Перевіривши наданий позивачем розрахунок  суми боргу,  суд погоджується з ним та вважає правильним.           Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.           Підсумовуючи викладене, суд вважає вимоги Позивача законними, обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому підлягаючими задоволенню в повному обсязі.           Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.   Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44,49,82-85  ГПК України, суд, - В и р і ш и в:           Позовні вимоги Комунального підприємства „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго” – задовольнити повністю.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРС» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, буд. 3, код ЄДРПОУ 13917059) на користь Комунального підприємства „Теплові мережі „Ізмаїлтеплокомуненерго” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, буд. 5 А, код ЄДРПОУ 05514413) - заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі  11  276 (одинадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 46 коп. та судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2014р.              Суддя                                                                                                              М.І. Никифорчук