Рішення

від 13.10.2014 по справі 906/1231/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" жовтня 2014 р. Справа № 906/1231/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Селявін І.І. (довіреність від 10.10.14)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант плюс" (Житомирський район, с.Довжик)

про стягнення 2696,04 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 2696,04грн., з яких: 1929,00грн. боргу за поставлений товар по договору поставки №000004 від 18.01.14; 171,49 грн. пені; 385,80грн. штрафу; 24,57грн. 3% річних; 185,18грн. інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання".

Згідно п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11, за змістом зазначеної статті 64 ГПК ( 1798-12 ), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елефант плюс" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №000004, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору.

На виконання п.2.11 договору, відповідач надіслав ТОВ "Кримська водочна компанія" список матеріально-відповідальних осіб, уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності від ТОВ "Кримська водочна компанія" без видачі довіреності.

На виконання умов договору, ТОВ "Кримська водочна компанія" відпустила відповідачу товар на загальну суму 1929,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-13-003616 від 18.03.14 (а.с.10).

З боку відповідача товар прийняла ОСОБА_2, яка зазначена в списку матеріально-відповідальних осіб, уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності від ТОВ "Кримська водочна компанія" без видачі довіреності.

Суд вважає, що товар по накладній №РН-13-003616 від 18.03.14 прийнято з боку відповідача уповноваженою на те особою.

За п.2.9 договору, покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 21 календарних днів з моменту її передачі.

Звідси, відповідач мав оплатити товар отриманий по накладній №РН-13-003616 від 18.03.14 до 08.04.14.

10.09.14 між ТОВ "Кримська водочна компанія" (первісний кредитор) та ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" (новий кредитор/позивач) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимагати від боржника-покупця сплати на свою користь заборгованість за поставлений товар, штраф, пеню, 3% річних, інфляційні, що існували на час укладення цього договору та на ту, що виникне у майбутньому за договором поставки №000004 від 18.01.12 (а.с.11).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з первісним кредитором та позивачем за отриманий товар по вказаній накладній не провів, тому на день звернення з позовом до суду та на час розгляду справи у суді сума боргу становить 1929,00 грн., що також підтверджується довідкою позивача від 13.10.14.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1929,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 4.1 договору просить стягнути з відповідача 171,49 грн. пені та 385,80грн. штрафу.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За п.4.1 договору, у разі недотримання термінів оплати продукції, покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, покупець зобов'язаний виплатити штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Суд, перевіривши розрахунки пені та штрафу (а.с.3), обраховані у відповідності до норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст.232 п.6 ГК України, вважає їх нарахування правильними та такими, що підлягають задоволенню в сумі, заявленій позивачем.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 185,18 грн. інфляційних та 24,57 грн. 3% річних .

Задоволенню в обсязі нарахованому позивачем підлягає вимога про стягнення 24,57 грн. 3% річних, оскільки остання є законною та відповідає обставинам справи.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Згідно розрахунку позивача (а.с.3), інфляційні нараховані за період з 09.04.14 по 10.09.14.

Згідно п.1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, тобто з травня 2014 по серпень 2014, що становить 117,66грн.

Натомість позивач помилково застосував індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав оплатити отриманий товар.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 2628,52грн., з яких: 1929,00грн. боргу, 171,49 грн. пені, 385,80грн. штрафу, 24,57грн. 3% річних; 117,66грн. інфляційних. В частині позовної вимоги про стягнення 67,52грн. інфляційних слід відмовити. .

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант плюс" (10004, Житомирський район, с.Довжик, вул.Лісова,14; код 37622476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Київська,6-В; код 38679874) - 1929,00грн. боргу ; 171,49 грн. пені; 385,80грн. штрафу; 24,57грн. 3% річних; 117,66грн. інфляційних; 1781,24грн. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 67,52грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)