Рішення

від 09.10.2014 по справі 922/3648/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р.Справа № 922/3648/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Андріївської сільської ради, с.Андріївка Кегичівського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - - Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області в особі Кегичівського відділення, смт.Кегичівка Харківської області, до 1) Кегичівської районної державної адміністрації, смт.Кегичівка Харківської області , 2) Фермерського господарства "Клен", смт.Кегичівка Харківської області, про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - Новакова А.І. (довіреність № 1 від 07.03.2014р.);

першого відповідача - Кулєшова І.І. (довіреність № 01-25/3242 від 15.09.2014р.);

другого відповідача - Ріпки В.О. (довіреність б/н від 01.10.2014р.);

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Андріївська сільська рада Кегичівського району Харківської області, звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним Договору на право користування земельною ділянкою від 20.03.2006р., укладеного між першим відповідачем, Кегичівською районною державною адміністрацією, смт.Кегичівка Харківської області, та другим відповідачем, Фермерським господарством "Клен", смт.Кегичівка Харківської області. Судові витрати позивач просить стягнути з першого відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2014р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3648/14 та розгляд справи призначено на 16.09.2014р. об 11:00 год. Даною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Красноградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області в особі Кегичівського відділення.

15.09.2014р. до канцелярії господарського суду надійшов відзив Кегичівської районної державної адміністрації на позовну заяву, в якому перший відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на земельні спори за участю місцевих державних адміністрацій поширюються правила визначення юрисдикції адміністративних судів; надання земельної ділянки у користування відповідно до Тимчасового договору на право користування земельною ділянкою не порушує земельного законодавства України, оскільки це не є орендними правовідносинами; посилання позивача на порушення його прав внаслідок неотримання належної плати за землю, на думку першого відповідача, є істотною зміною обставин, у зв'язку з чим розірвання договору можливе лише за умови дотримання процедури досудового врегулювання спору.

16.09.2014р. третя особа у справі, Красноградська об'єднана державна податкова інспекція, надала суду пояснення стосовно заявленого позову, в яких зазначила, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати, проте до повноважень податкових органів не входить функція спонукання та складання договорів оренди, договірні відносини вирішуються за згодою сторін між орендарем та орендодавцем згідно норм діючого законодавства.

Надані учасниками судового процесу документи були долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 09.10.2014р. об 11:00 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.10.2014р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та на вимогу суду надав додаткові письмові пояснення щодо порушення прав позивача спірним правочином (договором).

Додаткові пояснення позивача були долучені судом до матеріалів справи.

Представник першого відповідача звернувся до суду із заявою про припинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах.

Представник другого відповідача проти позову заперечував повністю; надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що правовідносини між сторонами спірного договору вже були предметом розгляду в адміністративному суді, за результатами розгляду даної адміністративної справи було прийнято рішення на користь ФГ "Клен". Відповідач також зазначив у відзиві, що Андріївська сільська рада не є стороною договору, не уповноважена державною розпоряджатися спірною земельною ділянкою та не може брати участі у розгляді справи про визнання правочину спірного недійсним.

На вимогу суду представник відповідача надав довідку про розрахунковий рахунок відповідача; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 26.08.2014р.; копію свідоцтва про державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства "Клен"; копію Статуту ФГ "Клен".

Надані відповідачем документи були долучені судом до матеріалів справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився; про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши заяву Кегичівської районної державної адміністрації про припинення провадження у справі, суд відмовляє у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.2 ст.17 КАС України).

Термін "суб'єкт владних повноважень" розуміється, як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.І ст.З КАС України).

При цьому, частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин.

Зміст господарських правовідносин визначений у статті 1 Господарського кодексу України, відповідно до якої, господарськими правовідносинами є правовідносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У земельних відносинах держава та територіальні громади через свої органи можуть брати участь як для реалізації влади у публічно-правових відносинах згідно з повноваженнями щодо управління в галузі використання і охорони земель, закріпленими в розділі VII Земельного кодексу України, так і з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, зокрема, прав власника земельних ділянок відповідно до положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, стст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідно до п.1.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року (далі - Постанова), органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі- продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючі відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

З огляду на викладене, у вирішенні питання щодо підвідомчості спору, що виник із земельних відносин, слід аналізувати не лише предмет та склад сторін спору, але і його підставу, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін спору.

У пункті 1.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що за змістом статей 13,14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123,124,127,128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам, розглядаються в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що спірний договір стосується господарських правовідносин, а відтак, заява про припинення провадження у справі про визнання недійсним Тимчасового договору на право користування земельною ділянкою від 20.03.2006р., укладеного між Кегичівською райдержадміністрацією та ФГ "Клен", є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про необхідність розгляду даного позову по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.10.2004р. головою Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області було винесено розпорядження № 336, яким було надано дозвіл Фермерському господарству "Клен" на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на умовах оренди та зобов'язав у місячний термін замовити у проектній землевпорядній організації, яка має дозвіл на проведення цих видів робіт, виготовлення проекту відведення земельних ділянок.

20.03.2006р. між Кегичівською районною державною адміністрацією (першим відповідачем) та Фермерським господарством "Клен" (другим відповідачем) було укладено Тимчасовий договір на право користування земельною ділянкою на території Андріївської сільської ради (позивача) у розмірі 48 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 2 вищевказаного Тимчасового договору, відповідач (орендар) зобов'язався сплачувати плату за землю в розмірі 80,00 грн. за 1 га в рік, до виготовлення технічної документації та грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата в розмірі 320,00 грн. вноситься щомісячно на розрахунковий рахунок Андріївської сільської ради (яка не є стороною даного договору) в строк до 10 числа щомісячно.

Згідно умов Тимчасового договору від 20.03.2006р., даний договір укладено до виготовлення технічної документації та грошової оцінки земельної ділянки, починаючи з дня його підписання. Орендаря в місячний термін з дня прийняття розпорядження Кегичівською районною державною адміністрацією зобов'язано замовити технічну документацію в землевпорядній організації, яка має дозвіл на проведення цих видів робіт та заключити договір оренди на основі технічної документації та грошової оцінки землі, та здійснити його державну реєстрацію.

Умовами Тимчасового договору також визначено, що орендна плата справляється також і в випадку, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

16.11.2010р. головою Кегичівської районної державної адміністрації було винесено розпорядження № 400, яким було відмінено розпорядження голови Кегичівської райдержадміністрації № 336 від 05.10.2014р., у зв'язку з закінченням терміну реалізації дозволу на виготовлення проекту відводу.

Підставою вказаного вище розпорядження № 400 стали висновки акту перевірки додержання вимог земельного законодавства з раціонального та ефективного використання земель та запобігання порушенням земельного законодавства у Кегичівському районі ФГ "Клен" від 03.11.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011р. по справі № 2-а-15512/10/2070 розпорядження голови Кегичівської районної державної адміністрації № 400 від 16.11.2010р. визнано нечинним. Дана постанова була залишена в силі постановами апеляційної та касаційної інстанцій.

Позивач заперечує дійсність укладеного між першим та другим відповідачами Тимчасового договору, оскільки узгоджена між сторонами договору плата за спірну земельну ділянку розміром 48 га складає 320,00 грн., в той час середня нормативна грошова оцінка 1 га земель сільськогосподарського призначення (рілля) по Андрійвській сільській раді в 2010-2011 роках з урахуванням коефіцієнту індексації становила 14302,05 грн., в 2012-2014 роках - 25114,41 грн., що підтверджується довідкою відділу Держземагентства у Кегичівському районі Харківської області від 26.08.2014р. № 01-40/2876.

У зв'язку з неотриманням належної плати за землю у визначеному законодавством розмірі, з метою захисту порушених прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним Тимчасового договору на право користування земельною ділянкою від 20.03.2006р., укладеного між Кегичівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Клен".

Ретельно дослідивши докази, надані учасниками судового процесу в обґрунтування своїх позицій у справі, з'ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Андріївської сільської ради, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст.124 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 зазначеного вище Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Дослідивши умови спірного Тимчасового договору, суд встановив, що даний договір не містить таких обов'язкових істотних умов договору оренди землі, як відповідальність за несплату орендної плати, умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін та строк дії договору.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Проте, в порушення наведеної статті, акт приймання-передачі земельної ділянки, наданої першим відповідачем у користування другому відповідачу між сторонами відсутній.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 4 ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до Закону.

За вимогами ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як встановлено судом, державна реєстрація спірного Тимчасового договору не відбулася, в зв'язку з чим спірний договір не набрав чинності, а тому він є недійсним, у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Отже, спірний Тимчасовий договір на право користування земельною ділянкою від 20.03.2006 не несе жодних юридичних наслідків та за своєю суттю є лише наміром укладення договору оренди землі в майбутньому.

Відповідно до довідки ГУ Держземагенства в Харківській області від 14.05.2014р., станом на момент її видачі спірний договір оренди не зареєстровано згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 9.1.10 ст. 9 Податкового кодексу України, до загальнодержавних податків віднесено плату за землю.

Частиною 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Отже для визначення належного розміру плати за землю законом визначено обов'язкове попереднє проведення нормативної грошової оцінки землі, що надається в оренду.

Спеціальним законом, який регулює порядок обчислення та сплати плати за землю є Закон України "Про плату за землю".

Статтею 19 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Статтею 20 цього закону встановлено, що платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Отже,отримувачем плати за орендовану відповідачем земельну ділянку сільськогосподарського призначення є саме Андріївська сільська рада.

Укладення відповідачами недійсного правочину - Тимчасового договору на право користування земельною ділянкою з незаконно і самовільно визначеним на власний розсуд відповідачів розміром плати за землю напряму порушує права позивача, як особи, що зацікавлена в одержанні відповідних надходжень у визначеному законом (значно більшому) розмірі до місцевого бюджету (бюджету Андріївської сільської ради) з метою належного виконання завдань із життєзабезпечення та розвитку територіальної громади.

Таким чином, в силу наведених норм, позивач є заінтересованою особою щодо предмету та інших суттєвих умов Тимчасового договору на право користування земельною ділянкою на території Андріївської сільської ради у розмірі 48 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та має законні підстави для подання відповідного позову до суду у захист своїх порушених прав.

Тому суд вважає недоречним посилання відповідача на ст. 207 Цивільного кодексу України, згідно якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути визнано судом недійсним повністю або частково на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, оскільки підставами поданого позову є саме ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Щодо твержень позивача про відсутність у нього примірника спірного Договору та про те , що йому було невідомо про його існування , суд зазначає наступне .

Як встановлено судом, сторонами за цим Договором є Кегичівська райдержадміністрація та ФГ " Клен". Дійсно, позивач не є стороною за Договором, проте , дане твердження позивача спростовується наданим першим відповідачем примірником Тимчасового договору, з якого вбачається, що даний договір був укладений в шістьох примірниках, що мають однакову силу, один з яких призначався саме для Андріївської сільської ради. Крім того, позивач отримував кошти на підставі спірного Тимчасового договору, у зв'язку з чим не міг не знати про його існування. Також обізнаність позивача щодо укладення спірного договору доводиться листом сільради про відсутність у ФГ "Клен" заборгованості, наданим першим відповідачем суду для огляду.

Дослідивши умови Тимчасового договору на право користування земельною ділянкою від 20.03.2006р. суд дійшов висновку про допущення суттєвих порушень діючого законодавства внаслідок його укладення, а саме: порушення чітко визначеної форми укладення договору, порядку передачі земельної ділянки в користування, порядку та розміру плати за користування землею, відсутність державної реєстрації згідно чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що дії відповідачів по укладенню Тимчасового договору суперечать інтересам держави та суспільства, що призводе до порушення публічного порядку, у зв'язку з чим такий правочин (договір) є нікчемним у розумінні статті 228 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, другий відповідач посилається на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011р. по справі № 2-а-15512/10/2070 та постанови апеляційної і касаційної інстанцій у цій справі, якими було встановлено відсутність правопорушень земельного законодавства з боку ФГ "Клен".

Суд не приймає такі доводи першого відповідача, оскільки предметом дослідження адміністративного суду у справі № 2-а-15512/10/2070 було розпорядження голови Кегичівської районної державної адміністрації № 400 від 16.11.2010р. та дії голови Кегичівської районної державної адміністрації, пов'язані з винесенням даного розпорядження.

Проте, предметом дослідження у справі господарського суду № 922/3648/14 є Тимчасовий договір на право користування земельною ділянкою від 20.03.2006р. щодо відповідності його укладення вимогам законодавства, а не встановлення факту законності використання спірної земельної ділянки. Зазначеними вище постановами адміністративного суду, на які посилається перший відповідач, оцінку спірному Тимчасовому договору надано не було.

Залишення в силі розпорядження голови Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області від 05.10.2004р. (внаслідок визнання не чинним розпорядження голови Кегичівської районної державної адміністрації № 400 від 16.11.2010р.) не є підставою для визнання дійсним Тимчасового договору на право користування земельною ділянкою від 20.03.2006р., оскільки даним розпорядженням № 336 було лише надано дозвіл Фермерському господарству "Клен" на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на умовах оренди та зобов'язано у місячний термін замовити у проектній землевпорядній організації виготовлення проекту відведення земельних ділянок. Права на укладення тимчасового договору даним розпорядженням другому відповідачу надано не було.

Також суд не погоджується з доводами першого відповідача, Кегичівської райдержадміністрації, щодо необхідності дотримання процедури досудового врегулювання спору, у зв'язку з істотною зміною обставин (зміною розміру плати за користування землею), відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки даною статтею передбачено порядок зміни або розірвання договору. Предметом же даного позову є визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обох відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 15, 17, 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 19, 20 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. 12, 124, 126 Земельного кодексу України, ст. 69 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 203, 210, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним Тимчасовий договір на право користування земельною ділянкою від 20.03.2006р., укладений між Кегичівською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ: 04059585) та Фермерським господарством "Клен" (код ЄДРПОУ: 22665421).

Стягнути з Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (64003, Харківська область, с.Кегичівка, вул.Волошина, 50; код ЄДРПОУ: 04059585) на користь Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області (64031, Харківська область, Кегичівський район, с.Андріївка, вул.Шкільна, 2-А; код ЄДРПОУ: 04398399) - 609,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Клен" (64003, Харківська область, с.Кегичівка, вул.Миру, 57; код ЄДРПОУ: 22665421) на користь Андріївської сільської ради Кегичівського району Харківської області (64031, Харківська область, Кегичівський район, с.Андріївка, вул.Шкільна, 2-А; код ЄДРПОУ: 04398399) - 609,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя Н.М. Кухар