ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2014 р.Справа № 922/3100/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ППФ "Крона", м.Харків до Обслуговуючого кооперативу ЖБК "Премьєрівське", м.Харків про стягнення 20268,24 гривень за участю представників:
позивача - Нещеретного А.Ю. (договір правової допомоги)
відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
23 липня 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ППФ "Крона", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з обслуговуючого кооперативу ЖБК "Премьєрівське" (відповідача) 35268,24 гривень, у тому числі, 20268,24 гривень суми основної заборгованості та 15000,00 гривень моральної шкоди. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №01/01/11 про надання агентських послуг, укладеного між сторонами 10 січня 2011 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 липня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 серпня 2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2014 року було відкладено розгляд справи на 03 вересня 2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 вересня 2014 року було відкладено розгляд справи на 23 вересня 2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2014 року було продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 07 жовтня 2014 року. Також, відповідною ухвалою було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній відмовився від вимоги про стягнення 15000,00 гривень моральної шкоди.
Представник позивача у відкритому судовому засіданні 07 жовтня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач у відкрите судове засідання 07 жовтня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачеві на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, на підставі ст.75 ГПК України, без участі відповідача.
Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
10 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ППФ "Крона" (позивачем) та обслуговуючим кооперативом ЖБК "Премьєрівське" (відповідачем) було укладено договір №01/01/11 про надання агентських послуг. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до умов спірного договору, замовник (відповідач) поклав, а виконавець (позивач) зобов'язався надати послуги по пошуку та підбору юридичних або фізичних осіб, які зацікавлені в будівництві об'єкту інвестування шляхом вступлення в асоційовані члени замовника, а також замовник зобов'язався оплатити послуги виконавцю у порядку, строк та на умовах, визначених цим договором.
Порядок розрахунків передбачений пунктом 3 договору, відповідно до якого замовник здійснює оплату за послугу у розмірі 3% оплати від внеску, вказаному у договорі про асоційоване членство, яке укладено з "інвестором", пошук якого здійснював виконавець.
Пунктом 4 спірного договору передбачено, що розрахунки між сторонами відбуваються шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця грошової суми, яка указана в акті приймання-передачі здійсненої послуги відповідно до п.3.3. договору, а саме протягом 5 банківських днів після отримання на поточний рахунок замовника наступного фінансового надходження від "інвестора".
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, позивач знайшов відповідачу 3 інвесторів, які уклали відповідні договори асоційованого членства, а саме:
- громадянка України ОСОБА_2, яка уклала договір №01-07/11 від 14 липня 2011 року. Винагорода позивача, за умовами спірного договору, склала 7200,00 гривень;
- громадянка України ОСОБА_3, яка уклала договір №01-03/11 від 02 березня 2011 року. Винагорода позивача, за умовами спірного договору, склала 3432,24 гривень;
- громадянин України ОСОБА_4, який уклав договір №01-03/11 від 02 березня 2011 року. Винагорода позивача, за умовами спірного договору, склала 9636,00 гривень.
Факт укладання договорів асоційованого членства між відповідачем з одного боку та громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується підписаними з обох сторін актами приймання-передачі послуг на суму 10632,24 гривень (а.с.11, 12, 14, 15).
Однак, факт укладення договору асоційованого членства між відповідачем та громадянином України ОСОБА_4, винагорода якого повинна була складати 9636,00 гривень, позивачем доведено не було. Відсутні такі докази й в матеріалах справи.
Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 10632,24 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткову відмову від позову, виходячи з наступного.
Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 10632,24 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення 9636,00 гривень, суд зазначає наступне.
Позивачем, на підтвердження факту укладання договору асоційованого членства між відповідачем та громадянином України ОСОБА_4, було надано до позовної заяви тільки акт приймання-передачі відповідних послуг, який не підписаний жодною із сторін.
Крім того, у відповідності до п.2.6 спірного договору, зобов'язання виконавця перед замовником вважаються виконаними у разі, якщо замовник підписав договір про асоційоване членство з інвестором, представленим виконавцем, а інвестор належним чином виконав свої зобов'язання за договором.
В матеріалах справи відсутній також й відповідний договір №01-03/11 від 02 березня 2011 року, укладений між відповідачем та громадянином України ОСОБА_4, на який посилається позивач.
За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача 9636,00 гривень.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити частково.
Стягнути з обслуговуючого кооперативу ЖБК "Премьєрівське" (61050, м.Харків, вул.Примерівська, 26, код ЄДРПОУ 36985771) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ППФ "Крона" (61062, м.Харків, вул.Чуваська, 8, код ЄДРПОУ 23756970) 10632,24 гривень заборгованості та 958,40 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позову щодо стягнення 9636,00 гривень відмовити.
Повне рішення складено 13 жовтня 2014 року.
Суддя К.В. Аріт
Справа №922/3100/14
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2014 |
Оприлюднено | 16.10.2014 |
Номер документу | 40882280 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Аріт К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні