Ухвала

від 24.09.2014 по справі 1/66-ап-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/85030/11

№ К/9991/85030/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області

на постанову Господарського суду Херсонської області від 15.04.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі № 1/66-АП-08 Господарського суду Херсонської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Генічеський машинобудівний завод»

до Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 15.04.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позов задоволено: визнано частково нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Генічеському районі Херсонської області від 25.07.2007 №№ 0005041500/0, 0005031500/0, 0005021500/0; від 24.09.2007 №№ 0008271500/0, 0008281500/0, 0008261500/0, 0008251500/0 на загальну суму 18661,89 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Генічеському районі Херсонської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ), згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 25.07.2007 № 5165/10/15-411 та від 24.09.2007 № 7110/10/15, про порушення позивачем норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ щодо граничних строків сплати сум самостійно узгоджених податкових зобов`язань із земельного податку за звітні періоди впродовж 2003-2007 років.

За результатами перевірки ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 25.07.2007 № 0005041500/0 - про застосування штрафних санкцій у розмірі 10 % - 560,98 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 5609,69 грн.; № 0005031500/0 - про застосування штрафних санкцій у розмірі 20 % - 730,31 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 3656,54 грн.; № 0005021500/0 - про застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % - 13590,10 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 27180,18 грн.; від 24.09.2007 № 0008251500/0 - про застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % - 156,09 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 312,69 грн.; № 0008271500/0 - про застосування штрафних санкцій у розмірі 20 % - 1203,09 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 6015,45 грн.; № 0008281500/0 - про застосування штрафних санкцій у розмірі 10 % - 302,30 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 3023,00 грн.; № 0008261500/0 - про застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % - 32349,41 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 64698,80 грн.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом «в» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 ст. 18 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції, в тому числі податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Таким строком згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 цього ж Закону є 1095 календарних днів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при застосуванні штрафних санкцій податковий орган не врахував факту зменшення позивачем самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань із земельного податку уточнюючими розрахунками у зв'язку із зменшенням рішенням Генічеської міської ради від 11.08.2004 № 446 площі земельної ділянки, стосовно якої він мав податкові зобов'язання, а також збіг строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, щодо порушення строків сплати сум податкових зобов'язань за платежами від 01.03.2003, від 05.05.2003, від 11.06.2004 - 26.06.2004.

Так, у судовому процесі встановлено, що позивач зменшив податкові зобов'язання із податку на землю у 2004, 2005 та 2006 роках у зв'язку із вилученням у 2004 році земельної ділянки площею 24458 кв. м на підставі рішення Генічеської міської ради від 11.08.2004 № 446.

За встановлених обставин щодо застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань із податку за землю, який виник поза межами 1095 денного строку, а також зменшення суми податкового зобов'язання уточнюючими розрахунками, суди зробили правильний висновок про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій поза межами строку давності, а також щодо тієї частини податкових зобов'язань, які були правомірно зменшені позивачем у власному податковому обліку шляхом подачі уточнюючих розрахунків.

Разом із тим, суди помилкового не розмежували загальну суму штрафних санкцій, які, за висновком судів, були застосовані неправомірно по відношенню до того податкового повідомлення-рішення, у загальній сумі якого включена та чи інша частина неправомірно застосованого штрафу.

Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За нормами пункту 1 частини 2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що кожне рішення суб'єкта владних повноважень та податкове повідомлення-рішення, зокрема, яке є предметом спору, підлягає окремій оцінці.

Отже, при оскарженні особою в судовому порядку кількох податкових повідомлень-рішень суд зобов'язаний дати оцінку кожному із податкових повідомлень-рішень окремо та у випадку його неправомірності у певній частині визначити цю частину, зокрема, якщо йдеться про застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначити суму неправомірно застосованих штрафних (фінансових) санкцій із їх загального обсягу щодо кожного податкового повідомлення-рішення.

Скасування семи податкових повідомлень-рішень у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18661,89 грн. без виділення окремо сум неправомірно застосованих штрафних санкцій щодо кожного із податкових повідомлень-рішень порушує принцип правової визначеності судового рішення, зокрема у частині його чіткості та повноти. Резолютивна частина постанови суду першої інстанції не встановлює чіткі розмежування щодо того, в якій частині кожне із податкових повідомлень-рішень є правомірним, а в якій - ні. Вказане свідчить про неповне з'ясування судом обставин у адміністративній справі.

У той час як обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін, та встановити обставини щодо розмірів штрафних санкцій, які застосовані до позивача неправомірно по кожному із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень окремо. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Генічеському районі Херсонської області задовольнити частково, скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 15.04.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 та направити справу новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко