Рішення

від 26.09.2014 по справі 910/17057/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17057/14 26.09.14

За позовомПриватного підприємства "Корсі" доДержавного підприємства "Спортивна аптека" простягнення 150 303,00 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Лихвар В.А. - представник за довіреністю, від відповідача:не з'явився

Обставини справи:

Приватне підприємство "Корсі" (надалі - ПП "Корсі") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Спортивна аптека" (надалі - ДП "Спортивна аптека") про стягнення 150 303,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договорі купівлі - продажу товару №01/02-13 в порушення умов якого відповідач неналежним чином виконав взяте на себе зобов'язання з своєчасної та повної поставки товару, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти за недопоставлений товар у розмірі 91 155,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 626,01 грн., штрафу у розмірі 9 115,50 грн., 3% річних у розмірі 1 378,50 грн., інфляційних витрат у розмірі 10 300,50 грн. та збитків у розмірі 29 727,49грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.09.2014 р.

05.09.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого відповідач основну заборгованість у розмірі 91 155,00 грн. визнає в повному обсязі.

22.09.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано документи витребувані згідно ухвали від 15.08.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 26.09.2014 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 15.08.2014 р. виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 26.09.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.08.2014 р. виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 6, на яку було надіслано ухвалу суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Судовому засіданні 26.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 р. між ДП "Спортивна аптека" (постачальник) та ПП "Корсі" (покупець) укладено Договір купівлі - продажу товару №01/02-13 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору у продовж дії даного договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати) у власність покупцю товари не медичного призначення (далі за текстом - товар), а покупець, у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що поставка товару за даним договором відбувається окремими партіями на підставі замовлень покупця.

Згідно із п. 1.3 Договору найменування (асортимент) і ціна кожної партії товару визначається на підставі відповідних заявок покупця у товарно-транспортних накладних (ТТН), видаткових накладних (ВН), рахунках, рахунках - фактурах, та/або актах (далі по тексту - "додатки"), підписаних уповноваженими представниками сторін. Вказані додатки є невід'ємною частиною даного договору.

Товар у відповідності з умовами даного договору поставляється партіями у кількості, в асортименті, що вказаний у замовлені покупця шляхом поставки партії товару в термін 55 (п'ятдесят п'ять) календарних днів з моменту отримання замовлення по реквізитам покупцем та оплати згідно п. 4.3 даного договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору приймання товару при отриманні його покупцем оформлюється документами вказаними у п. 1.3 даного договору. З дати поставки товару постачальник вважається таким, що належним чином виконав свої обов'язки перед покупцем.

Згідно п. 4.1 Договору сума даного договору складає суму всіх видаткових накладних.

Ціни на товар, встановлені в національній валюті України, розуміються ціни на умовах доставки товару покупцю та включають вартість упаковки та маркування, в тому числі ПДВ (п. 4.2 Договору).

Покупець проводить оплату у розмірі 100% передоплати за поставлений товар (п. 4.3 Договору). Оплата товару проводиться шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесенням готівкових коштів у касу постачальника (п. 4.4 Договору).

Пунктом 4.5 Договору визначено, що датою оплати по даному договору вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесення готівки у касу постачальника.

Згідно із п. 4.6 Договору продавець, у випадку неможливості виконати умови даного договору має право за власним рішенням повернути покупцю кошти сплачені за даним договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору постачальник зобов'язаний:

- виконати поставку товару з наданням рахунків - фактур, видаткових накладних, а також інших документів, що підтверджують відповідальність товару за якістю умовам договору;

- виконати поставку товару в упаковці, що забезпечує цілісність товару за умови належного з ним поводження;

- виконати поставку всіх партій товару в термін не пізніше 12 місяців від дати укладення даного Договору за умови додержання покупцем термінів оплати за поставлений товар, вказаних в п. 4.3 Договору;

- нести всі ризики втрати або пошкодження товару, до моменту передачі товару покупцю (отримувачу);

- попередити покупця на виконання п. 3.3 Договору про зміну ціни на товар;

- попередити покупця про відсутність замовленого асортименту товару на складі постачальника у продовж 2-х робочих днів з моменту отримання замовлення на партію товару, при невиконанні умов даного пункту постачальник несе відповідальність за несвоєчасну поставку товару покупцю;

Згідно п. 5.3 Договору покупець зобов'язаний:

- прийняти товар та сплатити ціну товару у відповідності до умов даного договору;

- при прийманні товару надати представнику постачальника (експедитору) належним чином оформлену довіреність на отримання товару та видаткову накладну, підписану уповноваженим представником покупця;

- прийняти товар/партію товару/ за якістю, кількістю, обумовленою даним договором у місці знаходження покупця: м. Київ, вул. Білоруська, 17 в у термін, передбачені діючим законодавством України;

- нести всі ризики чи пошкодження товару, а також витрати віднесені до товару з моменту отримання товару покупцем;

- кожні два тижні надавати (за станом на перше та п'ятнадцяте число місяця) постачальнику обігову відомість про реалізацію товару за попередні два тижні з підписом уповноваженої особи та печаткою покупця.

У випадку не виконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона несе відповідальність передбачену діючим законодавством України (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом 12 місяців, при цьому договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов'язань. Якщо сторони у продовж двох тижнів з моменту закінчення терміну дії договору не заявлять про своє бажання припинити дію даного договору то даний договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах, що в ньому викладені.

15.03.2013 р. між ДП "Спортивна аптека" та ПП "Корсі" було укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу товару №01/02-13 від 01.02.2013 р.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони погодили п. 1.2 Договору викласти в наступній редакції: "1.2. Поставка товару за даним договором здійснюється окремими партіями на підставі усних або письмових замовлень покупця."."

Пунктами 2 та 3 Додаткової угоди сторони дійшли згоди п.п. 3.5 та 7.1 Договору викласти в наступних редакціях:

"- виконати поставку всіх партій Товару в термін не пізніше 12 місяців від дати укладення даного Договору за умови додержання Покупцем термінів оплати за поставлений Товар, вказаних в п.4.3. даного Договору.";

"7.1. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та діє до 31 січня 2014р., при цьому Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов'язань.".

На виконання п. 4.3 Договору позивачем за період з 12.02.2013 р. по 23.01.2014 р. на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 103 965,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №960 від 12.02.2013 р., №975 від 18.02.2013 р., №986 від 19.02.2013 р., №1002 від 21.02.2013 р., №1016 від 26.02.2013 р., №1177 від 29.03.2013 р., №1417 від 27.05.2013 р., №1554 від 15.07.2013 р., №1564 від 17.07.2013 р., №1693 від 27.08.2013 р., №32 від 01.10.2013 р., №41 від 16.10.2013 р., №54 від 21.10.2013 р., №404 від 23.01.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 07.06.2013 р. було частково повернуто сплачену позивачем передоплату у розмірі 6 000,00 грн. та за період з 11.07.2013 р. по 30.12.2013 р. на підставі видаткових накладних №КСА00000010 від 11.07.2013 р., №КСА00000033 від 22.11.2013 р., №КСА00000034 та №КСА00000035 від 30.12.2013 р. було поставлено позивачу товар на загальну суму 6 810,53 грн.

07.01.2014 р. між ДП "Спортивна аптека" та ПП "Корсі" було укладено Додаткову угоду №2 до Договору купівлі-продажу товару №01/02-13 від 01.02.2013 р.

Пунктом 1 Додаткової угоди визначено, що у зв'язку з неможливістю постачальником виконати умови договору купівлі - продажу товару №01/02-13 від 01.02.2013 р. стосовно поставки покупцю оплаченого на перед товару, у сумі - 91 155,00 грн. сторони прийшли до згоди, про те, що постачальник повертає покупцю сплачені кошти у розмірі - 91 155,00 грн. до 31 січня 2014 р. у повній сумі.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди у випадку, якщо постачальник не виконає вчасно зобов'язання по сплаті (поверненню) грошових коштів (91 155,00 грн.) зазначених у п.1 даної додаткової угоди №2 у термін до 31 січня 2014 р., то він зобов'язується сплатити на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості (не повернутих грошових коштів) за кожен день протермінування сплати грошових коштів.

У випадку порушення постачальником, встановленого терміну розрахунку (повернення грошових коштів), що передбачений п. 1 даної додаткової угоди, більше ніж 21 (двадцять один) календарний день, покупець сплачує на користь постачальника, крім пені (п. 2 даної додаткової угоди), штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми заборгованості (п. 3 Додаткової угоди).

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідачем в порушення взятого на себе зобов'язання грошових коштів у розмірі 91 155,00 грн. повернуто не було, що стало підставою для звернення до суду.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України) Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 Господарського кодексу України, ст. 678 - 681 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача передоплати за не поставлений товар в сумі 91 155,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 9 115,50 грн., пеню в розмірі 8 626,01 грн., 3% річних у розмірі 1 378,50 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10 300,50 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди у випадку, якщо постачальник не виконає вчасно зобов'язання по сплаті (поверненню) грошових коштів (91 155,00 грн.) зазначених у п. 1 даної додаткової угоди №2 у термін до 31 січня 2014 р., то він зобов'язується сплатити на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості (не повернутих грошових коштів) за кожен день протермінування сплати грошових коштів.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті (поверненню) грошових коштів у розмірі 91 155,00 грн., нарахованої за загальний період з 01.02.2014 р. по 14.08.2014 р., проте суд здійснює перерахунок пені виходячи з наступного.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання відповідача з повернення грошових коштів мало бути виконано в строк до 31.01.2014 р., а тому нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення по сплаті (поверненню) грошових коштів починається з 01.02.2014 р. та припиняється 01.08.2014 р., а не 14.08.2014 р., як визначено позивачем в розрахунку.

За перерахунком суду, з огляду на викладене, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, становить 7 781,89 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені (844,12 грн.) необхідні відмовити, оскільки вона обрахована позивачем невірно (за більший період).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9 115,50 грн. суд відзначає наступне.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди у випадку порушення постачальником, встановленого терміну розрахунку (повернення грошових коштів), що передбачений п. 1 даної додаткової угоди, більше ніж 21 (двадцять один) календарний день, покупець сплачує на користь постачальника, крім пені (п. 2 даної додаткової угоди), штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми заборгованості.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати штрафних санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі №20/246-08, що згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Враховуючи, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов Договору, то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9 115,50 грн. є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних втрат, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 378,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 300,50 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення збитків у розмірі 29 729,49 грн. суд відзначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Проте, матеріали позову не містять обґрунтованого розміру завданих позивачу збитків та жодних обґрунтувань щодо стягнення таких збитків.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП "Спортивна аптека" на користь ПП "Корсі" грошових коштів у розмірі 91 155,00 грн., пені у розмірі 7 781,89 грн., 3% річних у розмірі 1 378,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 300,50 грн. та штрафу у розмірі 9 115,50 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 844,12 грн. та збитків у розмірі 29 727,49 необхідно відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Корсі" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Спортивна аптека" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 6; ідентифікаційний код 30778189) на користь Приватного підприємства "Корсі" (04050 м. Київ, вул. Пугачова, 4, корпус 11, кв. 8; ідентифікаційний код 34966542) грошові кошти у розмірі 91 155 (дев'яносто одна тисяча сто п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 7 781 (сім тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 300 (десять тисяч триста) грн. 50 коп., штраф у розмірі 9 115 (дев'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 2 394 (дві тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 63 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 01.10.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко