Рішення

від 03.10.2014 по справі 910/18292/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18292/14 03.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ланцет ХХІ сторіччя» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Видавничо-поліграфічна компанія «Експрес-поліграф» Простягнення 44 034,27 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Рум’янцева К.Ю. - дов. № б/н від 11.09.2014 року;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланцет ХХІ сторіччя» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничо-поліграфічна компанія «Експрес-Поліграф» про стягнення 44 034,27 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15.09.2014 року.

У судовому засіданні 15.09.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 03.10.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2014 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 03.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.10.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничо-поліграфічна компанія «Експрес-Поліграф» (виконавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланцет ХХІ сторіччя» (позивач, замовник) 06.05.2011 р. було укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції № 14, відповідно до п. 1.1 якого замовник замовляє, а виконавець бере на себе зобов'язання з виготовлення (підготовки оригінал-макет, друку і доставки) журналу «Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія».

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Умовами п. 1.2 договору встановлено, що папір та інші матеріали, необхідні для виготовлення продукції за цим договором, надаються виконавцем.

Умовами п. 5.1 договору передбачено, що загальна сума договору за три номери становить: 117 150,00 грн., в тому числі ПДВ 19 525,00 грн.

04.01.2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 14 від 06.05.2011 р. за умовами якої сторони погодили викласти пункт 5.1 договору в наступній редакції «Загальна сума договору за чотири номери становить 163 240,00 грн., в тому числі ПДВ 27 206,67 грн.».

Відповідно до п. 5.2 договору, оплата здійснюється замовником на підставі виставленого рахунку - 100 % передоплата.

Згідно з п. 6.1 договору, строк виконання робіт виконавцем - 14 робочих днів після дня, в якому замовником буде повністю виконано такі умови: надання виконавцем всіх матеріалів, необхідних для виготовлення продукції.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем було зазначено, що 24.12.2013 р. виконавцем було виставлено замовнику рахунок на оплату № 13-0935 за виготовлення поліграфічної продукції, а саме - журналу «Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія» в кількості - 1 630 екземплярів.

26.12.2013 р. замовник згідно платіжного доручення № 96 перерахував на рахунок виконавця грошові кошти у розмірі 43 848,00 грн. за 1 630 екземплярів журналу «Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія».

Однак, відповідач свої зобов'язання з виготовлення журналу виконав частково, виготовивши лише 50 екземплярів журналу на суму 1 345,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1015 від 30.12.2013 р.

23.04.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про повернення грошових коштів у розмірі 42 503,00 грн., у зв'язку з неналежним виконанням умов договору на виготовлення поліграфічної продукції № 14 від 06.05.2011 р.

Станом на момент подачі зазначеної позовної заяви, відповідач свої зобов'язання з виготовлення поліграфічної продукції не виконав, грошові кошти не повернув.

Оскільки відповідач отримані кошти у сумі 42 503,00 грн. не повернув, а тому позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 42 503,00 грн. заборгованості та 1 531,27 грн. штрафної санкції, у зв'язку з неналежним виконання умов договору на виготовлення поліграфічної продукції № 14 від 06.05.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до виставленого рахунку перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 43 848,00 грн. за 1 630 екземплярів журналу «Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія». Однак, відповідач свої зобов'язання з виготовлення журналу виконав частково, виготовивши лише 50 екземплярів на суму 1 345,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1015 від 30.12.2013 р. Решту суми у розмірі 42 503,00 грн. позивачу не повернув, роботи по виготовленню журналу не виконав.

23.04.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про повернення грошових коштів у розмірі 42 503,00 грн., у зв'язку з неналежним виконанням умов договору на виготовлення поліграфічної продукції № 14 від 06.05.2011 р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до доказів, що містяться у матеріалах справи, позивач сплатив на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 43 848,00 гривень. В свою чергу, послуги по виготовленню продукції передбаченої в рахунку-фактурі, відповідач не надав, грошові кошти не повернув.

Оскільки відповідачем не були повернені грошові кошти у розмірі 42 503,00 грн., то за таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми зазначених грошових коштів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 42 503,00 грн.

Позивач за прострочення строків виконання замовлення, керуючись пунктом 7.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 1 531,27 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання замовлення з сласної вини, виконавець (на вимогу замовника) сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми договору за кожен день прострочення.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2010 р. № 14/80-09-2056).

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, простроченню по виконанню зобов'язання з виготовлення продукції та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 531,27 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «видавничо-поліграфічна компанія «Експрес-Поліграф» (місцезнаходження : 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, корп. 2, код ЄДРПОУ 33548064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланцет ХХІ сторіччя» (місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 11, код ЄДРПОУ 369272275) 42 503 (сорок дві тисячі п'ятсот три) грн. 00 коп. суми основного боргу, 1 531 (одну тисячу п'ятсот тридцять одну) грн. 27 коп. штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.10.2014 р.

Суддя Спичак О.М.