Рішення

від 09.10.2014 по справі 922/3410/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р.Справа № 922/3410/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисми", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 745113,30 грн за участю представників сторін:

позивача - Суховій Т.М., довіреність № 56 від 16.06.2014 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисми" заборгованість за Договором № 02-25К-35 на кредитну лінію від 25.06.2008 року у розмірі 745113,30 грн., з яких: 714447,05 грн. поточна заборгованість за кредитом, 100,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 600,0 грн. заборгованість за простроченими процентами, 29953,54 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 1,86 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 10,85 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні 09 жовтня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання 09 жовтня 2014 року не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. В попередньому судовому засіданні 25 вересня 2014 року розгляд справи було відкладено на підставі клопотання відповідача для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи та надати докази в обгрунтування своїх заперечень, проте відповідач своїми процесуальними правами не скористався.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одже, судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

25 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Меркурій" (позивачем, кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лисми" (відповідачем, позичальником) було укладено Договір № 02-25К-35 на кредитну лінію, відповідно до Додаткової угоди № 22 від 19.08.2010 року назву Договору № 02-25К-35 на кредитну лінію змінено на Договір № 02-25К-35 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті (далі - "кредитний договір").

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 87300,00 доларів США. Розмір процентів за користування кредитом, відповідно до Додаткової угоди № 31 до кредитного договору, складає 11% річних.

Додатковою угодою № 62 від 31.10.2013 року назву Кредитного договору змінено на Договір № 02-25К-35 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті, надалі за текстом - "Кредитний договір" та викладено у новій редакції.

Відповідно до умов Кредитного договору (у новій редакції) встановлено ліміт кредитної лінії 715247,05 грн. зі сплатою 6,5 % річних та строком повернення 25.10.2018 року.

Кредитним договором (п. 2.1) сторони погодили, що кредит надається позичальнику шляхом одноразового надання кредиту в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або шляхом надання декількох траншів кредиту. Кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку ліміту кредитної лінії, визначеного в п. 1.2 цього договору (п. 2.3 кредитного договору).

Згідно п. 2.4 кредитного договору днем фактичного надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку. На позичковому рахунку обліковується кредит, погашення та дострокове погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору моментом (днем) повного погашення заборгованості за договором вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору та діючого законодавства.

Як визначено в п. 3.1 кредитного договору, у межах встановленого даним договором строку користування кредитом кредитор щомісячно нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до повного погашення заборгованості виходячи з кількості календарних днів у місяці та році (метод «факт/факт»), а позичальник щомісяця сплачує проценти кредитору не пізніше 1 числа наступного місяця. Сума кредиту (кожного з траншів кредиту) враховується при нарахуванні процентів з дня його надання. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. У випадку несплати нарахованих процентів у строк, нараховані проценти вважаються простроченими з наступного дня. У випадку, якщо перше число є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів першого за ним робочого дня. Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються позичальником одночасно з поверненням кредиту у строк, зазначений в п. 1.4. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом, нарахування процентів за простроченим зобов'язанням не припиняється. Позичальник в подальшому сплачує проценти за неправомірне користування кредитом (ст. 536 ЦК України), виходячи із процентної ставки 6,5 %.

За умовами п. 5.2.3. та 5.2.5 Кредитного договору, позичальник (відповідач) зобов'язаний здійснити погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, встановленої п. 1.4. даного договору. Сплачувати кредитору проценти за користування кредитом у порядку встановленому розділом 3 даного договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач надав відповідачу визначені кредитним договором кредитні кошти.

Як стверджує позивач, відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином, що призвело до виникнення поточної заборгованості за кредитом в розмірі 714447,05 грн., простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 100,00 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 600,00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 29953,54грн.

Пунктом 6.1 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені припиняється виконанням позичальником свого зобов'язання в натурі.

Пунктом 3.3 кредитного договору сторони погодили, що у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та процентів за його використання погашення заборгованості позичальником за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів; інші штрафні санкції.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1,86 грн. та пеню за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 10,85 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з приписами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кредитним договором (п. 6.1) сторони погодили, що нарахування пені припиняється виконанням позичальником свого зобов'язання.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань" розмір пені, передбачений п. 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови кредитного договору, та те, що відповідач не надав суду доказів сплати позивачу нарахованих процентів за кредитом та суми наданого кредиту, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 745113,30 грн., яка складається з поточної заборгованості за кредитом у розмірі 714447,05 грн., простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 100,00 грн.; заборгованості за простроченими процентами в розмірі 600,00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 29953,54 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1,86 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 10,85 грн. є законними та обґрунтованими, а також такими, що підлягають задоволенню..

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань",ст.ст. 179, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисми" (61082, м.Харків, пр. Московський, 144, ЄДРПОУ 35700431) на користь Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" (61002, м. Харків, вул. Петровського, 23, код ЄДРПОУ 14360386) заборгованість за договором № 02-25К-35 на кредитну лінію в від 25.06.2008 року у розмірі 745113,30 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисми" (61082, м.Харків, пр. Московський, 144, ЄДРПОУ 35700431) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 14902,27 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.10.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/3410/14