Рішення

від 09.10.2014 по справі 917/1457/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2014 р. Справа №917/1457/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014

до Приватного підприємства "Маяк-екологія-сервіс", вул. Фрунзе, б.16, кв. 16, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751

про стягнення суми заборгованості за договором у розмірі 117103,04 грн.

Суддя Киричук О. А.

Представники:

від позивача: Роман А.І., дов. № 12/16-005120 від 02.04.2014 року,

від відповідача: Саусі А.А., дов. № 14/232 від 05.08.2014 року, Нікітін Є.В., наказ №1 від 11.04.2006 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 19.12.1995 року.

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки № ТМ - 1111/12 від 26.10.2012 року в сумі 117 103,04 грн., з яких: 89 955,78 грн. - сума основного боргу та 27 142,26 грн. - пеня.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Позивачем через канцелярію суду надано заяву від 30.09.2014 р. про збільшення позовних вимог (уточнення в порядку ст. 22 ГПК України) (вх. № 12737 від 30.09.2014 р.), відповідно до якої заявлені вимоги про стягнення 84 955,78 грн. - суми основного боргу та 17 399,65 грн. - пені.

Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням поданих заяв, судом розглядаються вимоги про стягнення 84 955,78 грн. - суми основного боргу та 17 399,65 грн. - пені.

Також, відповідно до наданої заяви про збільшення позовних вимог (уточнення в порядку ст. 22 ГПК України), позивач доповнив прохальну частину позовної заяви пунктом про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 789,59 грн. та інфляційні нарахування в сумі 12 271,86 грн.

Відповідно до п.п 3.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 р. №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи, об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

За даних обставин, заявлена заявником додаткова вимога не приймається судом до розгляду, в зв'язку з чим суд розглядає вимоги, які зазначені в заяві б/н від 30.09.2014 р., без врахування вимоги про стягнення 3% річних в сумі 2 789,59 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 12 271,86 грн.

Відповідачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення № 2617 від 26.09.2014 р. на суму 42 000,00 грн. (вх. № 13207 від 09.10.2014 р.) та письмові пояснення з уточнюючим розрахунком (вх.№13220 від 09.10.2014 р.), відповідно до яких він визнав суму основного боргу в розмірі 18 225,95 грн. та пеню в розмірі 17 281,95 грн. та просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 30.09.2014 р. продовжено строк розгляду спору.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

26.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (далі - позивач, постачальник) та приватним підприємством "Маяк-Екологія - Сервіс" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № ТМ-1111/12 ( далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору, на умовах, в порядку та терміни, установлені даним договором, постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати ливарну продукцію та модельну оснастку (далі - товар), згідно з попередньо узгодженими та підписаними обома сторонами специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з розділом 2 договору, загальна вартість товару визначається сумарною вартістю товару, згідно з підписаними сторонами специфікаціями , які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна одиниці товару встановлюється на підставі узгодженого сторонами протоколу узгодження цін.

Відповідно до п. 2.6 договору, розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку (якщо інше не передбачено підписаними специфікаціями на конкретну партію товару): аванс у розмірі 50% вартості партії товару, визначеною підписаною специфікацією до даного договору, покупець оплачує протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації на підставі рахунку постачальника. Після оплати авансу вартість партії товару оподаткуванню не підлягає , окрім випадку вимоги покупця здійснення дострокової поставки постачальником партії товару. У такому випадку вартість товару збільшується на 10 % від вартості партії товару, узгодженої підписаною сторонами специфікацією.

Згідно п. 2.6.2 кінцевий розрахунок за поставлений товар покупець здійснює по факту готовності товару після повідомлення постачальника про його готовність.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 286 702,20 грн.

Це підтверджується видатковими накладними до договору № ТМ-0000887 від 05.2013 р. на суму 9 384,26 грн., №ТМ - 0001005 від 30. 05. 2013 р. на суму 5 099,33 грн., №ТМ - 0000933 від 30.05.2013 р. на суму 75 156,53 грн., № ТМ - 0001043 від 05.06.2013 р. на суму 25 015,31 грн., № ТМ - 0001168 від 20.06.2013 р. на суму 6 724,76 грн., №ТМ - 0001176 від 25.06.2013 р. на суму 6 770,78 грн., №ТМ - 0001216 від 27.06.2013 р. на суму 34 427,84 грн., №ТМ - 0001230 від 01.07.2013 р. на суму 13 665,50 грн., №ТМ - 0001251 від 04.07.2013 р. на суму 10 198,66 грн., №ТМ - 0001366 від 22.07.2013 р. на суму 16 981,44 грн., №ТМ - 0001455 від 31.07.2013 р. на суму 43 949,95 грн., №ТМ - 0001456 від 31.07.2013 р. на суму 12 387,36 грн., №ТМ - 0001888 від 24.09.2013 р. на суму26 940,48 грн.

Як вказує позивач, у відповідності до накладних на повернення відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 54 272,98 грн. ( накладна №ТМ- 0000140 від 19.07.2013 р. на суму 27 734,78 грн., №ТМ - 0000141 від 19.07.2013 р. на суму 7 648,99 грн., №ТМ - 0000143 від 19.07.2013 р. на суму 3 466,85 грн., №ТМ - 0000144 від 19.07.2013 р. на суму 5 099,33 грн., №ТМ - 0000145 від 19.07.2013 р. на суму 835,73 грн., №ТМ - 0000184 від 18.09.2013 р. на суму 2 553,60 грн., №ТМ - 0000185 від 18.09.2013 р. на суму 6 933,70 грн.)

Як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за отриману продукцію в сумі 148 473,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 181 від 21.03.2013 р. на суму 50 171,84 грн., № 190 від 28.03.2013 р. на суму 50 000,00 грн., № 1889 від 16.04.2013 р. на суму 22 301,60 грн., № 1983 від 12.06.2013 р. на суму 15 000,00 грн., № 2535 від 30.05.2014 р. на суму 5 000,00 грн. та № 2566 від 15.07.2014 р. на суму 5 000,00 грн.

26.03.2014 р. позивач направив відповідачу претензію вих. № 12/16-004622 з вимогою сплатити борг, проте, вказана вимога були залишені відповідачем без задоволення.

Як стверджує позивач, свої зобов'язання за договором відповідач не виконав і сума заборгованості відповідача перед ТОВ "Полтавський турбомеханічний завод" склала 84 955,78 грн.

Після пред'явлення позову відповідачем надані суду докази про часткове погашення суми основного боргу в розмірі 67 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 2596 від 11.08.2014 р. на суму 5 000,00 грн., № 2601 від 11.08.2014 р. на суму 15 000,00 грн., №2587 від 30.07.2014 р. на суму 5 000,00 грн., № 2617 від 26.09.2014 р. на суму 42 000,00 грн.

У зв'язку з частковим погашенням суми основного боргу після подання позивачем позову, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 67 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно із ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В статті 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем не спростовані обставини, на які посилається позивач, доказів сплати за поставлений товар на суму 17 955,78 грн. відповідно до умов договору не надано, таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 17 955,78 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, крім всього іншого і сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.5 договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати.

Відповідно до позовних вимог, позивачем пред'явлена до стягнення пеня в сумі 17 399,65 грн., без врахування вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

За даних обставин, нарахована позивачем пеня стягується частково. Після здійсненого судом перерахунку, з урахуванням положення обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, обґрунтованими є вимоги про стягнення пені у розмірі 6 225,41 грн., з яких 867,99 грн. - пеня за період з 23.07.2013 р. по 18.01.2014 р. по видатковій накладній № ТМ - 0001366, 2 832,06 грн. - по видатковій накладній №ТМ - 0001455 за період з 01.08.2013 р. по 27.01.2014 р., 798,22 грн. - по видатковій накладній №ТМ - 0001456 за період з 01.08.2013 р. по 27.01.2014 р. та 1727,14 грн. - по видатковій накладній №ТМ - 0001888 за період з 25.09.2013 р. по 23.03.2014 р.

Відповідач в письмових поясненнях (вх. №13220 від 09.10.14р.) просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій у зв'язку з тим, що дані санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Господарський суд відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, оцінивши доводи відповідача щодо зменшення пені, дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки, після здійсненого судом перерахунку пені, розмір штрафних санкцій зменшився до 6 225,41 грн., що не є надмірно великим порівняно зі збитками позивача.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Маяк-екологія-сервіс" (38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Фрунзе, 16, кв. 16, код ЄДРПОУ 34327449) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (36014, м. Полтава, вул. Зіньківська,6, код ЄДРПОУ 00110792) суму основного боргу в розмірі 17 955,78 грн., 6 225,41 грн. - пені та 1 823,63 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 67 000,00 грн. припинити провадження у справі .

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

Суддя Киричук О.А.