Рішення

від 14.10.2014 по справі 923/1282/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 р. Справа № 923/1282/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Приватного підприємства "ЮАР", м.Миколаїв

до - Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м.Скадовськ

про стягнення 12 068 грн. 37 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Філатова Т.М., представник за дорученням від 16.09.2014 р.;

від відповідача - не прибув.

Приватне підприємство "ЮАР" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" (відповідач) про стягнення 12 068 грн. 37 коп. на підставі договору купівлі-продажу черепашки морської.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист: в судові засідання не з'являвся, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Враховуючи викладене, суд у відповідності до ст.75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача за черепашку морську грошові кошти в сумі 39681,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №225 від 19.04.2011 року на суму 3580,00 грн., платіжним дорученням №307 від 18.05.2011 року на суму 35886,00 грн. та платіжним дорученням №340 від 31.05.2011 року на суму 215,00 грн.

Відповідно до наданих до матеріалів справи накладних (а.с.16-60) відповідач здійснив поставку товару на суму 29737,89 грн.

Таким чином, відповідно до статей 173-174 ГК України, між сторонами виникли господарські зобов'язання на підставі господарського договору, укладеного у спрощеній формі.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами правовідносин зобов'язання сторін відносяться до купівлі-продажу, а тому на них розповсюджується дія глави 54 ЦК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог п.п.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 ЦК України зобов'язання сторонами повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору, Господарського та Цивільного кодексів України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 07.09.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою поставити товар або повернути грошові кошти. У відповідь відповідач надіслав позивачу листа, в якому зобов'язався погасити суму заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 9943,11 грн. , що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 9943,11 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1260,62 грн. інфляційних та 864,64 грн. річних.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду , і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт» (75700, Херсонська область, м.Скадовськ, вул..Пролетраська, 2, код ЄДРПОУ 01125703) на користь Приватного підприємства «ЮАР» (54007, м.Миколаїв, вул..Казарського, 1-Г, кВ.50, р/р 26002054201772 в МФ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 32819551) 9943,11 грн . основного боргу, 1260,62 грн. інфляційних, 864,64 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судових витрат.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.10.2014р .

Суддя В.В.Литвинова