Рішення

від 08.10.2014 по справі 2/369/410/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/369/410/13-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С. Провадження № 22-ц/780/3991/14 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Категорія 1 08.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Горошук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_3 про визнання недійсним договору, поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 1997 року по 2012 рік. За час спільного проживання придбали нерухоме майно: земельні ділянки в с. Шпитьки площами 0,1634га, 0,1859га, 0,6257га, 0,1250га та житловий будинок; земельні ділянки в с. Гнідин площами 0.1250га, 0.0293га та недобудований житловий будинок, а також нежитлові приміщення площею 153,60 кв.м в м. Києві. У 2006 році позивач оформив кредит в ПАТ «Укрсоцбанк» на викуп нежитлових приміщень в м. Києві та придбання земельних ділянок в с. Гнідин.

Вважає, що майно набуте за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю, тому їх частки є рівними. Однак, в добровільному порядку поділити майно сторони не можуть.

ОСОБА_2 під час розгляду справи неправомірно, без його згоди продала об'єкт незавершеного будівництва (готовність 75%) земельні ділянки площами 0,1250га та 0,0293га в с. Гнідин. Тому при поділі майна суд має врахувати вартість проданого майна, відійти від принципу рівності часток подружжя, визнати за ним право власності на 2/3 частини земельних ділянок та житлового будинку в с.Шпитьки Києво-Святошинського району, а відповідачці - 1/3 частину вказаного майна.

В подальшому просив суд визнати за ним та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини за кожним на: житловий будинок та земельні ділянки в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області площею 0.1634 га (3222488201:01:001:0014), площею 0,1859га (3222488201:01:001:0013), площею 0,6257 га (3222488201:01:001:0079); земельні ділянки в с.Гнідин Бориспільського району Київської області площею 0,1250га (3220882601:01:010:0244), площею 0,0293га (3220882601:01:010:0245); визнати його та ОСОБА_2 спів позичальниками в рівних частинах за договором кредиту від 18 липня 2006 року та зобов'язати виконувати свої зобов'язання з повернення кредиту, що склались на 01 травня 2013 року, самостійно в рівних частинах.

Остаточно просив визнати недійсним договір дарування нежилих приміщень від 22 лютого 2013 року та визнати групу нежилих приміщень загальною площею 153,60 кв.м в м. Києві спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ним та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на групу нежилих приміщень загальною площею 153,60 кв.м за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на 2/3 частин, а за ОСОБА_2 на 1/3 частину: житлового будинку та земельних ділянок в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області площею 0.1634 га (3222488201:01:001:0014), площею 0,1859га (3222488201:01:001:0013), площею 0,6257 га (3222488201:01:001:0079).

ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву. Свої вимоги мотивувала тим, що у шлюбі з ОСОБА_1 було придбано майно: житловий будинок в с.Шпитьки, земельні ділянки площею 0,1809га (3222488201:01:001:0001); туристичний човен «Спринтер-480»; земельна ділянка площею 0,6257га (3222488201:01:001:0079); внески до статутного фонду ТОВ «Гарантія-технічне обслуговування», ТОВ «Промагрокомплект». Після розірвання шлюбу діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, залишились проживати разом з нею. За рішенням суду з відповідача на утримання дітей стягнуті аліменти, які останнім не сплачуються. Просила суд при визначенні розміру часток відійти від принципу рівності та визнати за нею право власності на 2/3 частини майна, за ОСОБА_1 - 1/3 частини.

Просила суд поділити майно подружжя, шляхом визнання за нею право власності на житловий будинок та земельні ділянки площами 0,3493 га та 0,6257 га в с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1829га в с. Шпитьки, туристичний човен «Спринтер-480»; внески до статутного фонду ТОВ «Гарантія-технічне обслуговування» в розмірі 2370 грн., ТОВ «Промагрокомплект» в розмірі 213 466,67 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Визнано за ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 358,4 кв.м, житловою площею 72,8 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська область, АДРЕСА_3.

Визнано за ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 358,4 кв.м, житловою площею 72,8 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська область, АДРЕСА_3.

Визнано за ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1859 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, АДРЕСА_3, кадастровий номер 3222488201:01:001:0013.

Визнано за ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1859 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, АДРЕСА_3, кадастровий номер 3222488201:01:001:0013.

Визнано за ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1634 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, АДРЕСА_3, кадастровий номер 3222488201:01:001:0014.

Визнано за ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1634 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, АДРЕСА_3, кадастровий номер 3222488201:01:001:0014.

Визнано за ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 6257 га, цільове призначення для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 3222488201:01:001:0079.

Визнано за ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 6257 га, цільове призначення для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 3222488201:01:001:0079.

Визнано за ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1809 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, АДРЕСА_5, кадастровий номер 3222488201:01:001:0001.

Визнано за ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 1809 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, АДРЕСА_5, кадастровий номер 3222488201:01:001:0001.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просили рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким їхні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 липня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м. Києва. Від подружнього життя мають сторони мають дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 29 серпня 2013 року, на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

За час подружнього життя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було набуто нерухоме майно, що підтверджується наданими суду правовстановлюючими документами, витягами з реєстру правочинів та поясненнями сторін. Земельна ділянка площею 0,1809 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, АДРЕСА_5, кадастровий номер 3222488201:01:001:0001. Земельна ділянка площею 0,1859 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, АДРЕСА_5, кадастровий номер 3222488201:01:001:0013. Земельна ділянка площею 0,1634 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, АДРЕСА_5, кадастровий номер 3222488201:01:001:0014. Житловий будинок загальною площею 358,4 кв.м, житловою площею 72,8 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська область, АДРЕСА_3. Земельна ділянка площею 0,1250 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, кадастровий номер 32220882601:01:010:0244. Земельна ділянка площею 0,0293 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, кадастровий номер 32220882601:01:010:0245. Об'єкт незавершеного будівництва - незавершений будівництвом житловий будинок, літ. А-ІІ, готовністю 75%, що знаходиться за адресою: Київська область, Борипіьський район, АДРЕСА_6, загальною площею 213,0 кв.м. 06 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу об'єкт незавершеного будівництва, земельних площами 0.1250га та 0,0293 га в с. Гнідин Бориспільського району Київською області. 16 вересня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу об'єкт незавершеного будівництва, земельних площами 0.1250га та 0,0293 га в с. Гнідин Бориспільського району Київською області. Нежилі приміщення з №1 по №11 (групи приміщень №78) загальною площею 153,60 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 22 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування нежилих приміщень: з №1 по №11 (групи приміщень №78) загальною площею 153,60 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто Використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11). Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності. При здійсненні поділу речей, неподільних за своєю природою, слід враховувати положення, викладені у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. N 7, якими встановлено, що квартира, яка перебуває у спільній сумісній власності, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, ч. 1 ст. 60 СК України майно, що придбане подружжям під час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них з поважних причин не мав самостійного заробітку (прибутку). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Квартира не є предметом індивідуального користування.

Судом встановлено, що спірне майно придбано під час шлюбу та є сумісною власністю у спільному майні подружжя.

Колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що за час подружнього життя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було набуто спірне нерухоме майно, що підтверджується наданими суду правовстановлюючими документами, витягами з реєстру правочинів та поясненнями сторін.

Оскільки на час розгляду справи нежитлові приміщення в м. Києві були подаровані позивачем ОСОБА_2, а земельні ділянки з об'єктом незавершеного будівництва в с. Гнідин відчужені третій особі за договорами, які не визнані недійсними, суд не вважав їх предметом поділу, тому дане майно до складу поділу майна подружжя не включив, а також дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання сторін співпозичальниками по кредитному договору не підлягають задоволенню.

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Разом з тим суд першої інстанції не звернув уваги, що земельна ділянка площею 0,6257 яка розташована за адресою: Київська область Києво-Святошинський район Шпитьки, АДРЕСА_4 не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки це є особиста приватна власність ОСОБА_2, а тому не підлягає поділу.

На підставі рішення 15 сесії 5 скликання Шпитькіської міської ради від 26.12.2008 року на ім'я ОСОБА_2 12 жовтня 2010 року було видано Державний акт серії ЯЛ № 177715 на право власності на земельну ділянку площею 0,6257 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, земля була виділена для ведення садівництва.

Відповідно до ч. 1, п. 5. ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст. 81, 116 Земельного кодексу України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно нажите подружжям в шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного Фонду. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 15.02.2012 рок

Згідно п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального закону, а тому його слід скасувати. В частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,6257 га, цільове призначення для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 3222488201:01:001:0079 слід постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2014 року в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,6257 га, цільове призначення для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 3222488201:01:001:0079 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: