Рішення

від 29.08.2014 по справі 911/1313/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2014 р. Справа № 911/1313/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Самокиш В. Ю. (довіреність № 20-12/13-2 від 20.12.2013 р.);

від відповідача-1: ОСОБА_2 (довіреність від 10.07.2013 р., зареєстрована в реєстрі за № 1663);

від відповідача-2: Скляренко О. П. (довіреність б/н від 10.06.2014 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ

до:

1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Бровари;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Транс", м. Вишневе;

про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП ОСОБА_5, ТОВ „Фрут Транс" про визнання недійсним з моменту укладення правочину, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", за яким було реалізовано сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та здійснена реєстрація 18.03.2011 р. на підставі довідки-рахунку КІМ №347808; та застосування наслідків недійсності правочину, а саме: зобов'язати ТОВ „Фрут Транс" повернути ФОП ОСОБА_5 транспортний засіб - сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а ФОП ОСОБА_5 зобов'язати повернути ТОВ „Фрут Транс" грошові кошти отримані за реалізацію транспортного засобу - сідлового тягача марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невідповідністю правочину, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", за яким було реалізовано сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та здійснена реєстрація 18.03.2011 р. на підставі довідки-рахунку КІМ №347808, положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України „Про заставу", а саме відсутністю згоди заставодержателя (позивача) на його укладення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2014 р. порушено провадження у справі № 911/1313/14 за позовом ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль" до ФОП ОСОБА_5, ТОВ „Фрут Транс" про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу 14.05.2014 р.

14.05.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшов супровідний лист б/н б/д із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

14.05.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28.05.2014 р.

28.05.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.06.2014 р.

24.06.2014 р. у судовому засіданні представник відповідача-1 надав заперечення б/н б/д на позовну заяву, у якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

24.06.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 09.07.2014 р.

09.07.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли уточнення б/н б/д позовних вимог, у яких він просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", за яким було реалізовано сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та здійснена реєстрація 18.03.2011 р. на підставі довідки-рахунку КІМ №347808; та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: зобов'язати ТОВ „Фрут Транс" повернути ФОП ОСОБА_5 транспортний засіб - сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а ФОП ОСОБА_5 зобов'язати повернути ТОВ „Фрут Транс" грошові кошти - 80 000, 00 грн отриманих за реалізацію транспортного засобу - сідлового тягача марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

09.07.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшов відзив б/н б/д на заперечення відповідача, що долучено судом до матеріалів справи.

09.07.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.07.2014 р.

Уточнення б/н б/д позивача позовних вимог прийняті судом до розгляду.

30.07.2014 р. у судовому засіданні представник відповідача-2 надав відзив б/н від 30.07.2014 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у зв'язку із спливом позовної давності.

30.07.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 20.08.2014 р.

20.08.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.08.2014 р.

29.08.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав заперечення б/н б/д на відзив ТОВ „Фрут Транс", що долучено судом до матеріалів справи, а також надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав заяву б/н від 20.08.2014 р. про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", був розірваний сторонами добровільно під час розгляду справи, а майно повернуто у первісний стан, та надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір фінансового лізингу № L3265-05/09, згідно умов п. 1.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем-1 було підписано додаток № 1 до договору - Графік платежів, додаток № 2 до договору - специфікацію на предмет лізингу - сідловий тягач марки DAF FT105XF460SC-2008 р., додаток № 4 до договору - Загальні умови фінансового лізингу.

27.05.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано акт приймання-передачі предмета лізинга, згідно якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу - сідловий тягач марки DAF FT105XF460SC-2008 р., шасі № XLRTE47MSOE825698.

01.10.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3265-05/09 від 06.05.2009 р., згідно якого сторони погодили договір та додатки № 1, 2, 4 у новій редакції.

01.10.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір фінансового лізингу № L3265-05/09 (у новій редакції), згідно умов п. 1.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем-1 було підписано у новій редакції додаток № 1 до договору - Графік платежів, додаток № 2 до договору - специфікацію на предмет лізингу - сідловий тягач марки DAF FT105XF460SC-2008 р., додаток № 4 до договору - Загальні умови фінансового лізингу.

01.10.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3265-05/09 від 01.10.2009 р.

02.08.2010 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3265-05/09 від 01.10.2009 р., згідно якого, у тому числі, змінено номер договору на № LC3265-08/10.

01.03.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3265-08/10 від 01.10.2009 р.

04.03.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3265-08/10 від 01.10.2009 р.

01.07.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3265-08/10 від 01.10.2009 р.

03.01.2012 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3265-08/10 від 01.10.2009 р.

06.05.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір фінансового лізингу № L3266-05/09, згідно умов п. 1.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем-1 було підписано додаток № 1 до договору - Графік платежів, додаток № 2 до договору - специфікацію на предмет лізингу - сідловий тягач марки DAF FT105XF460SC-2008 р., додаток № 4 до договору - Загальні умови фінансового лізингу.

27.05.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано акт приймання-передачі предмета лізинга, згідно якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу - сідловий тягач марки DAF FT105XF460SC-2008 р., шасі № XLRTE47MSOE825698.

01.10.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3266-05/09 від 06.05.2009 р., згідно якого сторони погодили договір та додатки № 1, 2, 4 у новій редакції.

01.10.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір фінансового лізингу № L3266-05/09 (у новій редакції), згідно умов п. 1.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем-1 було підписано у новій редакції додаток № 1 до договору - Графік платежів, додаток № 2 до договору - специфікацію на предмет лізингу - сідловий тягач марки DAF FT105XF460SC-2008 р., додаток № 4 до договору - Загальні умови фінансового лізингу.

01.10.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3266-05/09 від 01.10.2009 р.

02.08.2010 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3266-05/09 від 01.10.2009 р.

01.03.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3266-08/10 від 01.10.2009 р.

04.03.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3266-08/10 від 01.10.2009 р.

01.07.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3266-08/10 від 01.10.2009 р.

03.01.2012 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3266-08/10 від 01.10.2009 р.

01.10.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір фінансового лізингу № L3267-05/09 (у новій редакції), згідно умов п. 1.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем-1 було підписано у новій редакції додаток № 1 до договору - Графік платежів, додаток № 2 до договору - специфікацію на предмет лізингу - Шмітц Каргобулл трьохвісний ізотермічний напівпричіп Ferroplast модель SKO 24/L-13.4 FP Cool WSM00000005061365, 2009 р., додаток № 4 до договору - Загальні умови фінансового лізингу.

02.08.2010 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3267-05/09 від 01.10.2009 р., згідно якого, у тому числі, змінено номер договору на № LC3267-08/10.

01.03.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3267-08/10 від 01.10.2009 р.

04.03.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3267-08/10 від 01.10.2009 р.

01.07.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3267-08/10 від 01.10.2009 р.

03.01.2012 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3267-08/10 від 01.10.2009 р.

01.10.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір фінансового лізингу № L3268-05/09 (у новій редакції), згідно умов п. 1.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем-1 було підписано у новій редакції додаток № 1 до договору - Графік платежів, додаток № 2 до договору - специфікацію на предмет лізингу - Шмітц Каргобулл трьохвісний ізотермічний напівпричіп Ferroplast модель SKO 24/L-13.4 FP Cool WSM00000005061366, 2009 р., додаток № 4 до договору - Загальні умови фінансового лізингу.

02.08.2010 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3268-05/09 від 01.10.2009 р., згідно якого, у тому числі, змінено номер договору на № LC3268-08/10.

01.03.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3268-08/10 від 01.10.2009 р.

04.03.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3268-08/10 від 01.10.2009 р.

01.07.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3268-08/10 від 01.10.2009 р.

03.01.2012 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L3268-08/10 від 01.10.2009 р.

01.10.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір застави, згідно умов п. 1.1. якого відповідно до умов цього договору заставодавець передає заставодержателю в заставу належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: сідлови1 тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний № НОМЕР_2, зареєстрований МРЕВ ДА І ГУ УМВС Україні „17" лютого 2006 р.

Предмет застави належить заставодавцю на підставі ВМД 125040000/6/401096 від „16" лютого 2006 p., що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу КХС № 954779, виданим „17" лютого 2006 р. МРЕВ ДА1 ГУ УМВС Україні в м. Бровари

Сторони домовились, що у випадку здійснення будь-яких змін у стані, складі предмету застави, його поліпшень, або заміни його складових, всі такі зміни та поліпшення також є предметом застави за цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору застави застава відповідно до цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов'язань лізингоодержувача, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з договорів фінансового лізингу №№ LQ3265-05/09, LC3266-05/09, LC3267-05/09, LC3268-05/09 від 01 жовтня 2009 р., укладених між заставодержателем та лізингоодержувачем, а також змін до нього, якщо такі будуть укладені та будуть невід'ємною частиною договору фінансового лізингу. Відповідно до умов договору лізингу лізингоодержувач зобов'язується перед заставодержателем сплачувати лізингові, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках передбачених договором лізингу, а також виконати інші умови договору лізингу та відшкодувати заставодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору лізингу. Порядок сплати лізингових платежів, штрафів, пені та інших платежів здійснюються у порядку і строки, визначені договором лізингу.

Відповідно до п. 5.4. договору застави протягом всього строку дії цього договору заставодавець не має права:

- використовувати предмет застави за цим договором як внесок в спільну діяльність чи до статутних фондів підприємств;

- здійснювати будь-яку інтенсивну експлуатацію предмету застави;

- передавати право володіння та користування предметом застави третім особам.

Пунктом 5.8. договору застави передбачено, що заставодавець виключно на підставі письмової згоди заставодержателя має право:

- у будь-який спосіб відчужувати (продавати, дарувати, міняти тощо) предмет застави;

- передавати предмет застави в наступну заставу;

- будь-яким чином обтяжувати та обмежувати право власності заставодавця на предмет застави правами третіх осіб;

- використовувати предмет застави не за його функціональним призначенням;

- проводити капітальний ремонт предмета застави, що супроводжується змінами капітального характеру (відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових).

Пунктом 10.1. договору застави визначено строк його дії, згідно якого цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами скріплення печаткою і діє до повного виконання заставодавцем своїх зобов'язань по договору лізингу або при настанні одного із випадків, передбачених п. 10.3 цього договору.

30.10.2009 р. ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження щодо вищевказаного транспортного засобу на підставі договору застави б/н від 01.10.2009 р., що підтверджується витягом № 25172693 від 30.10.2009 р. з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, наявним у матеріалах справи.

18.03.2011 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір купівлі-продажу № 31/03, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність сідловий тягач Е марки DAF XF95-430, державний номер НОМЕР_2, рік виписку 2004, шасі НОМЕР_4, що перебував на обліку в Броварському МРЕВ ДАІ, а покупець прийняти і оплатити його.

Згідно з п. 1.3. договору купівлі-продажу фактичне приймання-передача напівпричепа здійснюється на підставі окремого двостороннього акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.1. договору купівлі-продажу право власності на товар переходить до покупця з моменту оформлення біржової угоди та всіх документів, що вказані в пп. 4.2.

18.03.2011 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано акт приймання-передачі, згідно якого відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв транспортний засіб - сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У грудні 2013 р. позивач звернувся до Відділу Державної автомобільної інспекції Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області, Управління Державної автомобільної інспекції у Київській області із листом № 2156-12/13 від 20.12.2013 р., у якому просив повідомити та надати інформацію щодо поточної реєстрації транспортного засобу - сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та про власника останнього.

12.02.2014 р. Центр надання послуг, пов'язаних з використанням АТЗ, з обслуговуванням м. Бровари та Броварського району при Управлінні Державної автомобільної інспекції у Київській області на лист № 2156-12/13 від 20.12.2013 р. звернувся до позивача із листом № 594 від 04.01.2014 р., у якому повідомив, що станом на 03.01.2014 р. власником транспортного засобу - сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, є ТОВ „Фрут Транс" і 18.03.2011 р. здійснена реєстрація на підставі довідки-рахунку КІМ №347808.

12.08.2014 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., згідно умов п. 1, 2, 3 якої сторони дійшли згоди про розірвання договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., а покупець зобов'язується повернути продавцю транспортний засіб - сідловий тягач-Е марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, шасі НОМЕР_4 протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту підписання даної угода, про що сторони підписують акт приймання-передачі, продавець зобов'язується повернути покупцеві грошові кошти в розмірі 80 000, 00 грн.

12.08.2014 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно якого відповідач-2 на виконання угоди б/н від 12.08.2014 р. про розірвання договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., передав, а відповідач-1 прийняв транспортний засіб - сідловий тягач-Е марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, шасі НОМЕР_4.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", за яким було реалізовано сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та здійснена реєстрація 18.03.2011 р. на підставі довідки-рахунку КІМ №347808.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із забезпеченням виконання зобов'язань здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про Заставу", Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 2 ст. 586 цього ж кодексу заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 1 Закону України „Про заставу" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 17 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до п. 5.4. договору застави протягом всього строку дії цього договору заставодавець не має права:

- використовувати предмет застави за цим договором як внесок в спільну діяльність чи до статутних фондів підприємств;

- здійснювати будь-яку інтенсивну експлуатацію предмету застави;

- передавати право володіння та користування предметом застави третім особам.

Пунктом 5.8. договору застави передбачено, що заставодавець виключно на підставі письмової згоди заставодержателя має право:

- у будь-який спосіб відчужувати (продавати, дарувати, міняти тощо) предмет застави;

- передавати предмет застави в наступну заставу;

- будь-яким чином обтяжувати та обмежувати право власності заставодавця на предмет застави правами третіх осіб;

- використовувати предмет застави не за його функціональним призначенням;

- проводити капітальний ремонт предмета застави, що супроводжується змінами капітального характеру (відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових).

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували надання позивачем згоди на укладення відповідачем-1 із відповідачем-2 спірного договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p. та докази повного виконання вимог заставодержателя за договорами фінансового лізингу.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що у передбаченому положеннями пунктів 5.4., 5.8. договору застави та ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України „Про заставу" порядку відповідачем-1 не було отримано згоду позивача на підписання і укладення із відповідачем-2 спірного договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., що в свою чергу свідчить на відсутність у відповідача-1 необхідного обсягу повноважень на укладення вказаного договору.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України „Про оренду землі").

При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦК України.

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Дослідивши договір купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", суд дійшов висновку, що у відповідача-1 перед відповідачем-2 був відсутній необхідний обсяг повноважень для підписання договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p. та його укладення, так як у передбаченому положеннями пунктів 5.4., 5.8. договору застави та ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України „Про заставу" порядку відповідачем-1 не було отримано згоду позивача на підписання і укладення із відповідачем-2 спірного договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, договір купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", суперечить положенням Цивільного кодексу України, а саме ст. 203, 586, ст. 17 Закону України „Про заставу" в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, так як у відповідача-1 перед відповідачем-2 був відсутній необхідний обсяг повноважень для підписання договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p. та його укладення, то позовна вимога позивача до відповідачів про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: зобов'язати ТОВ „Фрут Транс" повернути ФОП ОСОБА_5 транспортний засіб - сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а ФОП ОСОБА_5 зобов'язати повернути ТОВ „Фрут Транс" грошові кошти - 80 000, 00 грн отриманих за реалізацію транспортного засобу - сідлового тягача марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Щодо вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Із наданих у процесі розгляду справи відповідачами документів вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідачів в господарський суд і після порушення судом провадження у даній справі за таким позовом та станом на 29.08.2014 р. відповідач-2 повернув відповідачу-1 транспортний засіб - сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а відповідач-1 повернув відповідачу-2 грошові кошти - 80 000, 00 грн, отримані за реалізацію транспортного засобу - сідлового тягача марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується угодою б/н від 12.08.2014 р. про розірвання договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., укладеною між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", актом приймання-передачі транспортного засобу від 12.08.2014 р., підписаним між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", довідкою-рахунком серії ВІА № 701143 від 12.08.2014 р., та було підтверджено представниками відповідачів у судовому засіданні, наявними у матеріалах справи, тобто станом на час розгляду справи відповідачами було добровільно повернуто одна одній все, що було одержано на виконання оспорюваного договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль" про застосування наслідків недійсності правочину, а саме: зобов'язати ТОВ „Фрут Транс" повернути ФОП ОСОБА_5 транспортний засіб - сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а ФОП ОСОБА_5 зобов'язати повернути ТОВ „Фрут Транс" грошові кошти отримані за реалізацію транспортного засобу - сідлового тягача марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Також, як було зазначено вище, відповідач-2 у своєму відзиві б/н від 30.07.2014 р. на позовну заяву просить суд застосувати до позовної заяви наслідки пропущення строків позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

З приводу вказаної заяви відповідача-2 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач довідався про обставини переходу права власності на предмет застави за договором застави від 01.10.2009 р. - транспортний засіб сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та укладення між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс" договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p. у лютому 2014 р. за наслідком отримання від Центру надання послуг, пов'язаних з використанням АТЗ, з обслуговуванням м. Бровари та Броварського району при Управлінні Державної автомобільної інспекції у Київській області листа № 594 від 04.01.2014 р.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивачем про укладений оспорюваний договір і відповідно про порушення свого права.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивачем про укладений оспорюваний договір і відповідно про порушення свого права, а тому суд дійшов висновку, що позивач довідався про обставини переходу права власності на предмет застави за договором застави від 01.10.2009 р. - транспортний засіб сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та укладення між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс" договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p. у лютому 2014 р. за наслідком отримання від Центру надання послуг, пов'язаних з використанням АТЗ, з обслуговуванням м. Бровари та Броварського району при Управлінні Державної автомобільної інспекції у Київській області листа № 594 від 04.01.2014 р. і відповідно позовна давність по оспоренню позивачем договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", розпочала свій перебіг з моменту, коли він довідався про порушення своїх прав і інтересів, і тому позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідачів за захистом своїх прав і інтересів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ „Фрут Транс", за яким було реалізовано сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та здійснена реєстрація 18.03.2011 р. на підставі довідки-рахунку КІМ №347808, підлягає задоволенню у повному обсязі, а провадження у справі в частині позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, а саме: зобов'язати ТОВ „Фрут Транс" повернути ФОП ОСОБА_5 транспортний засіб - сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а ФОП ОСОБА_5 зобов'язати повернути ТОВ „Фрут Транс" грошові кошти отримані за реалізацію транспортного засобу - сідлового тягача марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, підлягає припиненню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів, з урахуванням того, що добровільне повернення відповідачами одна одній всього, що було одержано на виконання оспорюваного договору купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., відбулось після звернення позивача із даним позовом до відповідачів в суд і після порушення судом провадження у справі за таким позовом.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу № 31/03 від 18.03.2011 p., укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фрут Транс" (ідентифікаційний код 34778994), за яким було реалізовано сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та здійснена реєстрація 18.03.2011 р. на підставі довідки-рахунку КІМ №347808.

3. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль" про застосування наслідків недійсності правочину, а саме: зобов'язати ТОВ „Фрут Транс" повернути ФОП ОСОБА_5 транспортний засіб - сідловий тягач марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а ФОП ОСОБА_5 зобов'язати повернути ТОВ „Фрут Транс" грошові кошти отримані за реалізацію транспортного засобу - сідлового тягача марки DAF 95 XF 430, 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_1.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрут Транс" (ідентифікаційний код 34778994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль" (ідентифікаційний код 34480657) судові витрати 7 298 (сім тисяч двісті дев'яносто вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

14 жовтня 2014 р.