Рішення

від 14.10.2014 по справі 922/4066/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р.Справа № 922/4066/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ", с.Таранівка Харківської області до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик М", м.Кривий Ріг 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандкомфорт", м.Харків про стягнення 129752,54 гривень за участю представників:

позивача - Невольніченка О.О. (довіреність б/н від 13 серпня 2014 року)

відповідача-1 - не з'явився

відповідача-2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Сан ойл", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик М" (відповідача-1) 129652,54 гривень заборгованості, та солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик М" (відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Грандкомфорт" (відповідача-2) 100,00 гривень заборгованості. Заявлену вимогу позивач обґрунтував неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору поставки №33, укладеного 31 березня 2014 року між позивачем та відповідачем-1, та договором поруки №25/04/14-П, укладеного між позивачем та відповідачем-2 25 квітня 2014 року. Крім того, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14 жовтня 2014 року.

14 жовтня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№36071), в якій зазначив, що під час складання позовної заяви, ним було допущено технічну помилку, та невірно зазначено заявлену до стягнення суму позову - 129752,54 гривень, замість 129746,54 гривень, у зв'язку з чим, просив суд стягнути з відповідача-1 129646,54 гривень, та стягнути солідарно з відповідачів 100,00 гривень. Судом було досліджено відповідну заяву та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 14 жовтня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач-1 у судове засідання 14 жовтня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачеві на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідач-2 у судове засідання 14 жовтня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 30 вересня 2014 року.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

За таких обставин, справа розглядається, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів.

Відповідно до ст.15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

31 березня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сан ойл" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантик М" (відповідачем-1) було укладено договір поставки №33 (надалі - основний договір). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до умов основного договору, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача-1) товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

Згідно із п.п.1.1, 2.3 основного договору, право власності на товар та ризик випадкової загибелі і пошкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару та підписання видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 141746,54 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними з обох сторін та скріпленими печатками підприємств товаро-транспортними накладними, а саме накладною №0304-01 від 03 квітня 2014 року та накладною №2404-01 від 24 квітня 2014 року (а.с.12-13).

Відповідно до п.п.4.2 основного договору, оплата товару здійснюється у національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 28 днів з моменту постачання товару.

Відповідач-1, в свою чергу, за отриманий товар розрахувався частково на суму 12000,00 гривень, що підтверджується банківською випискою від 04 квітня 2014 року по рахунку №26009323946 (а.с.14).

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію (вих.№102) від 29 серпня 2014 року на адресу відповідача-1 про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав. Факт направлення відповідної претензії підтверджується описом поштового вкладення (а.с.15).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за основним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач-1, в свою чергу, зобов'язання за основним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 129746,54 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Крім того, 25 квітня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сан ойл" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Грандкомфорт" (відповідачем-2) було укладено договір поруки №25/04/14-П (надалі - договір поруки). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками підприємств.

За умовами договору поруки, поручитель (відповідач-2) поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (відповідачем-1) зобов'язань по оплаті товару, поставленого кредитором боржнику за договором поставки №33 від 31 березня 2014 року, в межах 100,00 гривень.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст.1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як вже було зазначено вище, між позивачем та відповідачем-1 існували правовідносини з купівлі-продажу (поставки).

Отже, обставини щодо поставки товару, можуть підтверджуватися первинними документами в розумінні вищезазначених положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складеними при виконанні певної господарської операції.

Вищезазначені товаро-транспортні накладні, додані позивачем до позовної заяви, відповідають вимогам ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому, з дня підписання накладних, є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача-1 суми заборгованості у розмірі 129646,54 гривень, та солідарного стягнення з відповідачів 100,00 гривень, нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача-1.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.599, 612, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик М" (50005, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Тбіліська, 4, код ЄДРПОУ 38032327, р/р №26001379850600 у ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан ойл" (63450, Харківська область, Зміївський район, с.Таранівка, в'їзд Зміївський, 1-А, код ЄДРПОУ 37498269, р/р №26009323946 у АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 129646,54 гривень заборгованості та 2595,06 гривень судового збору.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик М" (50005, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Тбіліська, 4, код ЄДРПОУ 38032327, р/р №26001379850600 у ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандкомфорт" (61000, м.Харків, вул.Балакірєва, 42, кв.11, код ЄДРПОУ 35702308, р/р №26005020974001 у філії ПАТ КБ "Надра" ХРУ, МФО 351834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан ойл" (63450, Харківська область, Зміївський район, с.Таранівка, в'їзд Зміївський, 1-А, код ЄДРПОУ 37498269, р/р №26009323946 у АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 100,00 гривень заборгованості.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 жовтня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/4066/14