Рішення

від 02.10.2014 по справі 910/14668/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14668/14 02.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія Джинс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Пітон»

Про стягнення 236 882,26 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Сухомлин Ю.В. представник за довіреністю № 588 від 07.07.14.

Від відповідача: Ковальов О.М. представник за довіреністю № б/н від 02.09.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія Джинс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пітон» (далі - відповідач) про стягнення 221 550,97 грн., а саме: 180 761,99 грн. - основного боргу, 17 576,01 грн. - пені, 19 672,15 грн. - збитків від інфляції, 3 540,82 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 22-1013 від 22.10.13. поставки торгівельного обладнання, позивач здійснив передоплату товару. При цьому, оскільки відповідач поставив товар лише частково, позивач листом звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо повернення суми попередньої оплати. Враховуючи те, що грошові кошти відповідачем в повному обсязі повернуто не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.14. порушено провадження у справі № 910/14668/14 та призначено її до розгляду на 02.09.14.

В судових засіданнях 02.09.14. та 11.09.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 11.09.14. та 02.10.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.14 на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі № 910/14668/14 на п'ятнадцять днів.

02.10.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано контррозрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції.

В судовому засіданні 02.10.14. представником позивача підтримано подану 02.10.14. через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 236 882,26 грн., а саме: 180 761,99 грн. - основного боргу, 27 173,73 грн. - пені, 24 355,68 грн. - збитків від інфляції, 4 590,86 грн. - 3% річних.

Вказану заяву розцінено судом як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 02.10.14. представником позивача підтримано позовні вимоги з врахуванням заяви від 02.10.14.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.10.14. позовні вимоги визнав в частині 180 761,99 грн. основного боргу. В частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції відповідач проти позову заперечував та наполягав на наданому ним контррозрахунку вказаних сум.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14668/14.

В судовому засіданні 02.10.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.13. між позивачем (далі - Покупець) та відповідачем (далі - Постачальник) було укладено Договір № 22-1013 поставки торгівельного обладнання (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію визначену в п. 1.2 Договору, а Покупець прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з п. 1.2 Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається специфікацією, що є додатком № 1 до Договору.

Сторонами було узгоджено специфікацію до Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, поставка продукції за Договором здійснюється не пізніше двадцяти п'яти календарних днів з моменту отримання авансового платежу в розмірі 40%, визначеного п. 3.3 Договору, на рахунок Постачальника. Монтаж торгівельного обладнання на об'єкті: м. Київ, ТЦ «Променада», магазин «Глорія Джинс» (п. 2.2 Договору), здійснюється протягом п'яти календарних днів з дня поставки.

Ціна за одиницю продукції, що поставляється за Договором, визначається сторонами в специфікації (п. 3.1 Договору).

Сторони дійшли згоди, щодо надання Постачальником знижки Покупцю в розмірі 20 000,00 грн. від суми вказаної у специфікації (Додаток №1). Загальна ціна продукції (враховуючи знижку), що поставляється за цим Договором, складає 428 824,42 грн., в т.ч. ПДВ 71 470,74 грн. (п. п. 3.2, 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору, розрахунки за Договором здійснюються шляхом:

- 40% (авансовий платіж, в т.ч. ПДВ) від загальної вартості, зазначеної в Специфікації, протягом 2 робочих днів з моменту виставлення Постачальником рахунку;

- 40% (в т.ч. ПДВ) від загальної вартості, зазначеної в Специфікації, не пізніше 21 календарно дня з дати перерахування авансового платежу;

- 20% (в т.ч. ПДВ) від загальної вартості, зазначеної в Специфікації, протягом 10 календарних днів з моменту підписання документів, що підтверджують отримання Покупцем товару та монтажу (накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі виконаних робіт).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1, п. 7.2 з дня підписання (22.10.13.) до 22.10.14.

Позивачем у відповідності до наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 19109 від 30.10.13., № 19437 від 13.11.13., № 19574 від 21.11.13. було сплачено відповідачу 343 059,54 грн. (171 529,77 грн. + 100 000,00 грн. + 71 529,77 грн.) на виконання умов Договору.

Далі, відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 153 297,55 грн. Вказане підтверджується видатковою накладною № ПИ-0119 від 13.12.13., що підписана сторонами та скріплена їх печатками, актом від 13.12.13. здачі-приймання продукції за Договором, довіреність позивача на отримання матеріальних цінностей від відповідача наявна в матеріалах справи.

Проте, в порушення умов Договору відповідач не поставив позивачу продукцію на суму 189 761,99 грн., в зв'язку з чим Покупець звернувся до Постачальника з претензією № 205 від 26.02.14., в якій просив повернути грошові кошти в розмірі 189 761,99 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач повернув на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 9 000,00 грн. (4 000,00 грн. + 5 000,00 грн.) платіжними дорученнями № 166 від 30.04.14. та № 133 від 14.04.14.

Крім того, відповідач звернувся до позивача листом № 11 від 08.05.14. з проханням розстрочити суму заборгованості.

Листом № 431 від 12.05.14. позивач узгодив відповідачу наступний графік погашення заборгованості: до 31.05.14. 14 761,99 грн., до 30.06.14. 24 000,00 грн., до 31.07.14 24 000,00 грн., до 31.08.14. 24 000,00 грн., до 31.09.14. 24 000,00 грн., до 31.10.14. 24 000,00 грн., до 31.11.14. 24 000,00 грн., до 31.12.14. 22 000,00 грн.

Так, як грошові кошти відповідачем в повному обсязі повернуто не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленої Договором продукції у визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним продукції на загальну суму 180 761,99 грн. згідно з умовами укладеного між ними Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки продукції, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі в частині стягнення основного боргу в розмірі 180 761,99 грн.

Позивач на підставі п. 4.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 27 173,73 грн. - пені.

Згідно з п. 4.2 Договору, за прострочення передачі продукції, ніж передбачено Договором, Постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, у який сплачується пеня, від суми непоставленої продукції за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Врахувавши викладене та те, що позивач нараховує пеню на суму заборгованості в розмірі 180 761,99 грн., яка виникла з 01.05.14., судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 654,86 грн. пені, в іншій частині в розмірі 10 518,87 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4 590,86 грн. - 3% річних та 24 355,68 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір 3% річних складає 2 273,14 грн., розмір збитків від інфляції складає 16 587,25 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. 3% річних в розмірі 2 317,72 грн. та збитки від інфляції в розмірі 7 768,43 грн. нараховані безпідставно, а тому в задоволенні позву в цій частині слід відмовити.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пітон» (04071, м. Київ, вул. Межи гірська, б. 82-А; ідентифікаційний код 22956992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія Джинс» (65031, м. Одеса, вул. М.Грушевського, б. 41; ідентифікаційний код 31574019) 180 761 (сто вісімдесят тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 99 коп. - основного боргу, 16 654 (шістнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 86 коп. - пені, 2 273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 14 коп. - 3% річних, 16 587 (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 25 коп. - збитків від інфляції, 4 325 (чотири тисячі триста двадцять п'ять) грн. 53 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.14.

Суддя Т.М. Ващенко