Ухвала

від 18.08.2014 по справі 756/14288/13-к

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18.08.2014 Справа № 756/14288/13-к

756/14288/13-к

1/756/17/14

П О С Т А Н О В А

15 серпня 2014 року Оболонський районний суд м.Києва

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, гр.України, неодруженого, працюючого директором ТОВ «КРЕАТИВ ЛОГІСТИК», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, являючись, згідно протоколу № 1 від 29.07.2008 року Загальних зборів Учасників ТОВ «КРЕАТИВ ЛОГІСТИК» та наказу № 1 від 12.08.2008 року, одноособовим засновником та директором ТОВ «КРЕАТИВ ЛОГІСТИК» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 36080997, адреса: м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 1-а, кв. 206), будучи службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності в силу покладених на нього та виконуваних ним організаційно - розпорядчих і адміністративно - господарських функцій, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, відобразив в звітних документах (податкових деклараціях) ТОВ «КРЕАТИВ - ЛОГІСТИК» за період 1 квартал 2009 року - 2 квартал 2009 року валові витрати, що не підтверджені документально, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в загальній сумі 1405779 гривень, та відобразив податковий кредит у вказаному періоді по податку на додану вартість, що не підтверджений документально, в результаті чого занижено належний до сплати в бюджет податок на додану вартість суму 1122330 гривень, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів на загальну суму 2528110 гривень, тобто в особливо великих розмірах.

Дії ОСОБА_6 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

В судовому засіданні захисники ОСОБА_6 , адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявили клопотання про направлення справи для проведення додаткового розслідування у зв`язку з істотною неповнотою та неправильністю досудового слідства.

Суд, вислухавши думку прокурора, який заперечив проти направлення справи для проведення додаткового розслідування, захисників та підсудного, які підтримали клопотання, вважає, що справа підлягає направленню на додаткове розслідування з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 368 КПК України 1960р., неправильним визнається досудове слідство тоді, коли під час його провадження органами досудового слідства під час вчинення процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані чи безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 64 - 66 КПК України 1960р., слідчий зобов`язаний вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин справи.

Однак, на думку суду, зазначених вимог органами досудового слідства дотримано не було.

В судовому засіданні встановлено неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Так, Згідно ст. 281 КПК України 1960р., кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005р. за №2 Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст.22, 64 КПК України 1960р., не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).

Виходячи з вимог кримінально - процесуального закону істотними порушенням кримінально - процесуального закону є таке порушення, яке перешкодило слідчому об`єктивно, повно та всебічно розслідувати справу, зібрати докази на підставі та в порядку, передбаченому КПК України, винести законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 22 КПК України 1960р., слідчий зобов`язаний вжити всі передбачені законом міри для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи.

Ці вимоги закону органами досудового слідства не виконані, досудове слідство по справі проведено поверхово і однобічно, органом досудового слідства не проведено належних слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне встановлення вказаних обставин.

В судовому засіданні встановлено неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (дата підписання: 04.11.1950р., дата ратифікації: 17.07.1997р., далі Конвенція), кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину має право допитувати свідків, що свідчать проти неї.

У справах «Олег Колесник проти України» (рішення від 19 листопада 2009 року, остаточне від 19 лютого 2010 року), «Жогло проти України» (рішення від 24 квітня 2008 року), Європейський суд з прав людини (далі Суд) констатує порушення Україною підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції та, зокрема, зазначає, що усі докази мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки з цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту. Як загальне правило, пункти 1 та 3 (d) статті 6 вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечити, а також ставити запитання свідкові обвинувачення, або під час давання показань, або на пізнішому етапі. Обвинувачення не повинно ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на тих показаннях, які сторона захисту не могла заперечити чи спростувати.

Якщо засудження ґрунтується виключно або вирішальною мірою на показаннях свідків, яких обвинувачений не мав можливості допитати або вимагати їхнього допиту як під час розслідування, так і під час судового розгляду, право на захист настільки обмежене, що стає не сумісним з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції.

Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту.

Так, обвинувачення ОСОБА_6 вирішальною мірою ґрунтується на показаннях свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Однак, безпосередньо в судовому засіданні перевірити показання вказаних свідків не вдалося, оскільки останні до суду не з`явилися.

Незважаючи на відповідні постанови суду від 19.02.2014р., 17.04.2014 р. привід свідка ОСОБА_11 у судове засідання співробітниками СВ ПМ ДПІ у Солом`янському районі м.Києва не здійснено.

На виконання постанов суду про привід свідка ОСОБА_8 , який неодноразово не з`являвся в судові засідання, судом отримано лист СВ ПМ ДПІ у Солом`янському районі м.Києва, згідно якого вказаний свідок не проживає за адресою, зазначеною в обвинувальному висновку.

Крім того, згідно зворотних поштових повідомлень, вулиці, вказаної у обвинувальному висновку адресою місця проживання ОСОБА_10 немає, а за адресою проживання ОСОБА_9 немає відповідної квартири.

Вказана обставина свідчить про неповноту досудового слідства, оскільки органом, який проводив досудове слідство у справі, не були з достатньою повнотою з`ясовані дані про особу вказаних свідків.

Суд намагався усунуту вказану неповноту досудового слідства в судових засіданнях.

Так, ухвалами суду від 05.03.2014р. та 17.04.2014р. надані судові доручення органу, який проводив досудове слідство у справі - СВ ПМ ДПІ у Солом`янському районі м.Києва, встановити місцезнаходження свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та забезпечити їх явку в судове засідання Оболонського районного суду м. Києва.

Однак, незважаючи на нагадування від 17.04.2014 р., 12.05.2014р., 02.07.2014 р., 11.07.2014р., судові доручення прокуратурою не виконано, місце перебування вказаних свідків не встановлено.

Крім того, окремою постановою суду від 02.07.2014р. звернуто увагу прокурора Оболонського району м.Києва та начальника СВ ПМ ДПІ у Солом`янському районі м.Києва на грубе порушення співробітниками СВ ПМ ДПІ у Солом`янському районі м.Києва ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 70, 136 КПК України 1960р. під час виконання постанов суду про привід свідків у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

Однак вказані заходи позитивного результату не принесли, привід свідка ОСОБА_11 у судові засідання співробітниками органів внутрішніх справ не здійснено, а місце перебування свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 не встановлено.

Зазначене свідчить, що орган досудового слідства не вжив достатніх заходів, щоб забезпечити присутність свідків у судовому засіданні.

Таким чином, суд використав усі передбачені законом можливості для виклику та допиту свідків, на показаннях яких ґрунтується обвинувачення підсудного, однак, внаслідок неналежного виконання органом досудового слідства своїх обов`язків, вжиті судом заходи не принесли позитивного результату.

Зважаючи на диспозитивність та змагальність процесу, суд позбавлений можливості усунути вказані недоліки, оскільки зазначені обов`язки, згідно ст.22 КПК України 1960 р., покладені на органи досудового слідства та прокурора.

Суд не вправі і не повинен виконувати невластиві йому функції поєднувати досудове і судове слідство. Враховуючи, що для встановлення місця перебування свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , їх виклику чи приводу до правоохоронних органів необхідно провести значний обсяг оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, чого через певну специфіку судового розгляду та через свої процесуальні функції суд не має можливості зробити, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

Крім того, відповідно до положень ст.ст. 43, 132, 142 КПК України, обвинувачення має бути логічним і конкретним, оскільки обвинувачений вправі знати в чому його обвинувачують і захищатись від пред`явленого обвинувачення. При цьому у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено час, місце, інші обставини вчинення злочину і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

Згідно ст.223 КПК України 1960р., в описовій частині обвинувального висновку зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред`явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом`якшують його покарання.

В резолютивній частині обвинувального висновку наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред`явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

Як вбачається з матеріалів справи вказані вимоги закону слідчий в повному обсязі не дотримав.

Так, згідно обвинувального висновку, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він відобразив в податкових деклараціях ТОВ «КРЕАТИВ - ЛОГІСТИК» за період 1 квартал 2009 року - 2 квартал 2009 року валові витрати, що не підтверджені документально, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в загальній сумі 1405779 гривень, та відобразив податковий кредит у вказаному періоді по податку на додану вартість, що не підтверджений документально.

Однак, при цьому в обвинувальному висновку не вказано яким способом вказані податкові декларації було подано до ДПІ у Оболонському районі м.Києва: особисто ОСОБА_6 , або уповноваженою на це особою, надіслано поштою, чи засобами електронного зв`язку в електронній формі.

Крім того, слідчим належним чином не встановлено особу, яка приймала вказані податкові декларації, не допитано останню та не проведено між нею та ОСОБА_6 очну ставку, що є суттєвим з огляду на заперечення підсудним факту подання податкових декларацій до ДПІ у Оболонському районі м.Києва.

Згідно абз.3 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005р. за №2 Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України 1960р., на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін. При цьому судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.

Однак сторонами відповідних клопотань про витребування інформації щодо способу подання податкових декларацій до ДПІ у Оболонському районі м.Києва, та встановлення особи, що їх прийняла не заявлено.

Таким чином, досудове слідство по кримінальній справі було неповним, оскільки всупереч вимогам ст.22, 64 КПК України 1960р., залишились недослідженими такі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, і вказана неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.

Зазначені обставини не були виконані, з`ясовані та встановлені під час досудового слідства, що призвело до неповноти та неправильності, які неможливо усунути у судовому засіданні, оскільки для усунення неповноти та неправильності потрібні слідчі та інші процесуальні дії, спрямовані на збирання нових доказів та провадження дій у такому обсязі, виконання яких неможливо з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду.

У відповідності зі ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно ст.22 КПК України 1960р., слідчий не вправі перекладати обовя`зок доказування на обвинуваченого.

Таким чином, кримінальна справа стосовно ОСОБА_6 підлягає направленню прокурору Солом`янського району м.Києва для організації додаткового розслідування.

При проведенні додаткового розслідування, необхідно усунути недоліки вказані в мотивувальній частині даної постанови, всебічно, повно і об`єктивно дослідити обставини справи і в залежності від встановленого, з урахуванням вимог ст.22 КПК України 1960р., прийняти рішення щодо обвинувачення ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 62 Конституції України, 16-1, 22, 64, 281 КПК України 1960р., суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України повернути прокурору Солом`янського району м.Києва для організації додаткового розслідування.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 залишити без змін у виді підписки про невиїзд.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб з дня її винесення.

Суддя ОСОБА_1