Рішення

від 14.10.2014 по справі 904/6127/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.10.14р. Справа № 904/6127/14 За позовом Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМАШ", м. Новомосковськ

про стягнення 29 390,07 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Ланко Г.А., представник за довіреністю №01-12-461 від 30.12.13р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Казенне підприємство "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМАШ" (далі-відповідач) про стягнення 29 390,07 грн.

Сума позову складається з: 24 138,25 грн. - сума заборгованості, 1 501,84 грн. - пеня, 2036,52грн. - інфляційні втрати, 1 713,46 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 15.08.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 30.09.14р.

23.09.14р. до суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 479,16 грн., а не 1 501,84 грн., як зазначено у позовній заяві.

Ухвалою господарського суду від 30.09.14р. відкладено розгляд справи на 14.10.14р.

13.10.14р. до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмові пояснення та докази належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

14.10.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 138,25 грн., пеню у розмірі 1 479,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 036,52 грн., 3% річних у розмірі 1 713,46 грн., а всього 29367,39 грн. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.14р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Повноважний представник позивача наполягав на розгляді справи в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки судом та позивачем були вчинені усі необхідні дії щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене та докази надані позивачем щодо повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.10.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

22.06.09р. між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (далі - орендодавець), позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3439-ОД (далі - Договір оренди), відповідно до умов п.1.1. орендодавець передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 51,7 кв.м., розміщене за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. В.Ларіонова, 143, на 1 поверсі будинку, що перебуває на балансі позивача, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на "12" лютого 2009р. і становить за незалежною оцінкою 193 409,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення магазину-складу.

Пунктом 2.1. Договору оренди передбачено, що відповідач вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі майна.

Згідно з п. 3.1. Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2009р. 3 027,82 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за червень 2009р.

У п. 3.3. Договору оренди зазначено про те, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6. Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та позивачу у співвідношенні:

- 70% до державного бюджету по місцю реєстрації відповідача у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 2 119,47 грн.

- 30% позивачу у розмірі 908,35 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який нараховується платіж.

Згідно з п. 3.8. Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення уключаючи день сплати.

Пунктом 3.12. Договору оренди передбачено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та позивачу.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1. Договору оренди).

Пунктом 10.1. Договору оренди передбачено, що цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 22.06.09р. до 21.06.10р. включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за Договором і при наданні інформації щодо виконання умов Договору, Договір, за заявою відповідача щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі.

На виконання умов вищезазначеного Договору оренди, орендодавець за узгодженням з позивачем передав відповідачу передбачений Договором об'єкт оренди, що підтверджує Акт приймання-передачі від 22.06.09р. Відповідач об'єкт оренди прийняв без будь-яких зауважень.

Крім того, 30.05.03р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №10К-2003р. (продовжений) про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір про відшкодування витрат), відповідно до п.1.1. якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ларіонова, 143, загальною площею 66 кв.м, а також утримання прибудинкової території, площею 231 кв.м., а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору про відшкодування витрат відповідач зобов'язаний не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок позивача, за технічне обслуговування будівлі відповідно до площі приміщення, а також за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 1 червня 2003р. по 31 травня 2004 р. включно (п.5.1. Договору про відшкодування витрат).

У п. 5.4. Договору про відшкодування витрат зазначено про те, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Як зазначає позивач, 31.08.11р. відповідач повернув об'єкт оренди, що підтверджує Акт приймання-передачі.

Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач має заборгованість по Договору оренди у розмірі 24279,32 грн. перед позивачем, 29.09.11р. між сторонами був підписаний графік погашення заборгованості.

Позивач звертає увагу суду на те, що під час досудового врегулювання спору позивачем було здійснено перерахунок сум заборгованості, відповідно до чого на теперішній час заборгованість відповідача складає 24 138,25 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по вищезазначеним Договорам позивачем на підставі п. 3.8. Договору оренди та п. 2.2.3. Договору про відшкодування витрат була нарахована пеня у розмірі 1 479,16 грн.

Крім того, на підставі ч. 2. ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 2 036,52 грн. та 3% річних у розмірі 1 713,46 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідач заборгованість у розмірі 24138,25 грн., пеню у розмірі 1 479,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 036,52 грн., 3% річних у розмірі 1 713,46 грн., а всього 29 367,39 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеним Договорам на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

В статті 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та з ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Як передбачено в ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору оренди і Договору про відшкодування витрат та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 24 138,25 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 3.8. Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення уключаючи день сплати.

Як зазначено у п.2.2.3. Договору про відшкодування витрат, відповідач зобов'язаний при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

На підставі норм чинного законодавства та п. 3.8 Договору оренди і п. 2.2.3. Договору про відшкодування витрат позивачем була нарахована пеня на загальну суму 1 479,16 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 2 036,52 грн. та 3 % річних у розмірі 1 713,46 грн., розрахунок яких судом також був перевірений та визнаний таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі .

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, умови Договорів та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМАШ" (51200, м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд. 41, кв. 45, код ЄДРПОУ 32341750) на користь Казенного підприємства "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, буд. 11, код ЄДРПОУ 01432150, р/р 26009310225301 в ПАТ АКБ "Новий" м. Дніпропетровська, МФО 305062) заборгованість у розмірі 24 138,25 грн. (двадцять чотири тисячі сто тридцять вісім грн. 25 коп.), пеню у розмірі 1 479,16 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять грн. 16 коп.), інфляційні втрати у розмірі 2 036,52 грн. (дві тисячі тридцять шість грн. 52 коп.), 3% річних у розмірі 1 713,46 грн. (одна тисяча сімсот тринадцять грн. 46 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.)

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.10.14р.

Суддя Н.Е. Петренко