Рішення

від 02.10.2014 по справі 911/3254/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа № 911/3254/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» про стягнення 33 604,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Грабовий О.С. (довіреність №81 від 20.05.2014); від відповідача:Графський Д.І. (довіреність б/н від 05.12.2013). секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

31.07.2014 Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою №194/юр від 31.07.2014 (вх. №3390/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» (далі-відповідач) про стягнення 33 604,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання, а саме щодо повної та своєчасної оплати за надану електроенергію за договором №319 від 28.01.2009.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.09.2014.

18.09.2014 до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду, представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог №251/юр від 18.09.2014 (вх. №19678/14).

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Дослідивши подану заяву 251/юр від 18.09.2014 (вх. №19678/14), господарський суд встановив, що заява відповідає ст. 22 ГПК України.

Таким чином, в судовому засіданні розглядаються позовні вимоги, викладені в заяві 251/юр від 18.09.2014 (вх. №19678/14).

18.09.2014 до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду, представник відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи б/н, б/д (вх. №19685/14).

У судовому засідання 18.09.2014 представникам сторін повідомлено про оголошення перерви у справі №911/3254/14 на 02.10.2014.

У судовому засідання 02.10.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги,з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №251/юр від 18.09.2014 (вх. №19678/14).

У судовому засідання 02.10.2014 представник відповідача заперечив проти нарахування інфляційних втрат та пені, з підстав викладених у відзиві №30/09-14 від 30.09.2014.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 02.10.2014 господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

28.01.2009 між Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (найменування якого було змінено на ПбАТ «Київобленерго», що підтверджується статутом останнього) (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норман» (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 319 про постачання електричної енергії (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 63 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа календарного місяця до 15 числа наступного місяця. Остаточний розрахунок - 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду (п. 1.1. та п. 2.1. додатку №4).

Згідно з п. 9.4. договору останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.

Сторонами належних доказів припинення дії договору до суду не подано, відповідно, дію вказаного договору продовжено до 31.12.2014 р.

Згідно п1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (із змінами та доповненнями), постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з частиною першою ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2014 (після звернення позивача до суду) відповідач здійснив оплату у розмірі 26 688,96 грн. за активну електричну енергію та 1 044,71 грн. за реактивні перетоки про, що свідчить інформація про стан рахунку позивача.

Таким чином стягнення 26 688,96 грн. за активну електричну енергію та 1 044,71 грн. за реактивні перетоки провадження підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у справі, якщо відсутній предмет спору.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2 955,09 грн. пені.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених у додатку № 4 «Порядку розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з приписами частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування пені має здійснюватися протягом шести місяців після настання прострочення по заборгованості за використану електроенергію за кожний місяць окремо.

З п. 1.1. підписаного між сторонами додатку № 4 до договору вбачається, що розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа календарного місяця до 15 числа наступного місяця, відповідно, прострочення по сплаті за активну електроенергію настає з 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунтом 2.1. додатку № 4 зазначено, що порядок оплати за активну електроенергію производиться у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду. Авансовий платіж на остаточне споживання розрахункового періоду 100% повинно бути оплачено до дати початку розрахункового періоду.

Таким чином, судом встановлено, що сторони у договорі визначили порядок та строки розрахунків саме у вигляді авансу, а не з дати зазначеної у рахунку, як помилково вважає відповідач.

Посилаючись на п.2.1 додатку №4 до договору, здійснивши перерахунок пені за періоди вказані позивачем, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну несплату заборгованості суд задовольняє у розмірі 2 955,09 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з 3 262,72 грн. інфляційних втрат та 562,89 грн. 3% річних.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар, є правомірною.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

Таким чином, стягнення 3% річних підлягає задоволенню в розмірі 562,89 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 262,72 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись, законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково 6 780,70 грн., з яких 3 262,72 грн. інфляційних втрат, 2 955,09 грн. пені та 562,89 грн. 3% річних.

В іншій частині, а саме стягнення 26 688,96 грн. за активну електричну енергію та 1 044,71 грн. за реактивні перетоки провадження підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що основний борг сплачено відповідачем після звернення позивача до суду, та задоволено вимоги позивача щодо стягнення інфляційних, пені та 3% річних, судовий збір покладається повністю на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норман» (08700, Київська обл., вулиця Жовтнева, будинок 58, ідентифікаційний код: 13735996) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, будинок 2-Б, ідентифікаційний код: 23243188) 3 262 (три тисячі двісті шістдесят дві) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 2 955 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 09 коп. пені, 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 89 коп. 3% річних та 1827 (оду тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 26 688 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 96 коп. заборгованості за активну електроенергію та 134 (сто тридцять чотири) грн. 89 коп. заборгованості за реактивні перетоки провадження припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 14.10.2014 року