Рішення

від 14.10.2014 по справі 926/1254/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 926/1254/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Озмак Україна", м.Чернівці

про стягнення заборгованості у сумі 260889,04 грн.

Суддя Дутка В.В.

Представники сторін:

від позивача - Бічук С.Ф., довіреність від 22.04.2014р.

від відповідача - Петренко В.О., довіреність від 17.09.2014р.

СУТЬ СПОРУ : товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Озмак Україна" про стягнення заборгованості у сумі 260889,04 грн., з них: заборгованість зі сплати лізингових платежів 189084,29 грн., пеня 9573,10 грн., штраф 28362,65 грн., три процента річних 1466,26 грн., індекс інфляції 8939,98 грн., збитки у вигляді упущеної вигоди 23462,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу від 24.12.2013р. №2405/12/13-В щодо оплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, котра не погашена відповідачем добровільно.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.08.2014р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.09.2014р.

Ухвалою від 02.09.2014р. розгляд справи відкладено на 29.09.2014р. у зв'язку з неявкою в засідання представника відповідача і неподання витребуваних документів.

29.09.2014р. через канцелярію господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Ухвалою від 29.09.2014р. відкладено розгляд справи на 14.10.2014р., враховуючи неявку представників сторін.

30.09.2014р. через канцелярію господарського суду надійшло клопотання позивача від 15.09.2014р. №9286 про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні.

14.10.2014р. представник відповідача надав відзив на позов, який не визнає та вважає його безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, відповідач зазначив у відзиві про основний вид своєї діяльності - будівництво, яке здійснювалось на території АРК Крим. Неможливість виконання зобов'язань за договором обумовлена захопленням (анексією) території Крим Російською Федерацією, тобто обставинами непереборної сили, надзвичайними і не відворотними подіями та обставинами, на які відповідач немає жодного впливу. В цій складній для відповідача ситуації, коли на території Криму залишилось майно та замовники будівництва, припинені розрахунки з відповідачем зі сторони замовників будівництва, позивач ухилився від обговорення заходів подальшого належного виконання умов договору та прийняв рішення про вилучення автомобіля. Таким чином, продовжує відповідач, відповідно до п.9.1.Договору, розділу 9 Договору відповідач доводить, що неможливість здійснювати платежі була обумовлена виключно форс-мажорними обставинами, про які позивачу відомо. Наведені положення Договору з одного боку звільняють від виконання обов'язків за договором, а з іншого ці ж положення договору позбавляють права позивача заявляти вимоги викладені в позові.

У судовому засіданні 14.10.2014р. позивач просив задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

24 грудня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Озмак Україна" укладений Договір фінансового лізингу № 2905/12/13-В.

Згідно п. 1.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу (Додаток №3 до Договору) Лізингодавець (позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно, а саме: автомобіль TOYOTA RAV4 (далі - предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначається в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (відповідач) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до Договору).

Судом встановлено, що свої зобов'язання Позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу та передав його у користування Відповідачу на підставі Акту приймання-передачі від 31.12.2013 року.

Відповідно до ст. 2 Загальних умов Договору Відповідач повинен сплачувати лізингові платежі в порядку, строки та у розмірі згідно Додатку №1 до Договору (Графік внесення лізингових платежів).

Однак, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з 28.02.2014р. по 04.07.2014р., котра не була погашена Відповідачем добровільно.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку 07.04.2014р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено рекомендованим листом вимогу (вих. № 4873-4/2014 від 07.04.2014р.) щодо сплати заборгованості.

Пункти 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлюють, що Позивач має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу або законодавством та вимагати розірвання Договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Також, умовами п. 11.2.1. Загальних умов Договору, передбачено, що Позивач має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити предмет лізингу у випадках, коли Відповідач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

Крім цього, право на дострокову відмову (розірвання) Позивачем від Договору передбачено ч. 2 ст. 598, п.п. 1 і 2 ст. 611 та ст. 615 ЦК України.

Пунктом 11.4. Загальних умов Договору передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Відповідачу листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Відповідач не усуне порушення, Позивач направляє на юридичну адресу Відповідача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Позивачу.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 11.4. Загальних умов Договору Позивач звернувся до Відповідача з повідомленням від 08.05.2014р. вих. №39-УПК про відмову від договору та повернення предмета лізингу протягом 7 днів з дати направлення повідомлення.

Пунктом 11.6 Договору визначено, що датою розірвання Договору вважається дата фактичного повернення предмета лізингу Відповідачем Позивачу або дата вилучення предмета лізингу, шляхом підписання акту повернення майна з фінансового лізингу.

04.07.2014р. комісія у складі представників позивача підписали акт повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу.

Отже, Договір фінансового лізингу № 2405/12/13-В вважається розірваним з 04.07.2014 року.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором лізингу, за яким, згідно ст. 806 ЦК України, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк.

Згідно п.6 ч.1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 11.8. Загальних умов Договору, вилучення предмету лізингу та відмова (розірвання) від Договору, не звільняє Відповідача від сплати всіх нарахованих, на момент вилучення та/або відмови (розірвання) від Договору, але не сплачених платежів передбачених Договором, в тому числі не сплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, в тому числі витрат, пов'язаних з вилученням предмета лізингу.

Підписавши Додаток №1 сторони погодили графік лізингових платежів за Договором з 30.12.2013р. по 30.12.2014р.

Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання по оплаті лізингових платежів належним чином не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем за період з 28.02.2014р. по 07.04.2014р. в розмірі 189084,29 грн., а саме: згідно додатку №1 до договору відповідач зобов'язаний сплатити 130944,00 грн. на відшкодування вартості предмета лізингу, 38234,75 грн. винагороди (комісії), та 19905,53 грн. винагороди (комісії) лізингодавця згідно п.2.6 Загальних умов договору фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати лізингових платежів не представив, доказів повідомлення позивача про форс-мажорні обставини та внесення змін до умов договору не подав, відповідно доводи позивача не спростував.

За наведених обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо сплати лізингових платежів на суму 189084,29 грн., а відтак позов в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Отже, порушення Відповідачем строків оплати за Договором лізингу є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки (штрафу, пені).

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені та штрафу за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Так, пунктом 7.1.1 Загальних умов Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач повинен сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У пункті 7.1.2 Загальних умов Договору сторони встановили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1 Договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню з 01.03.2014р. по 05.08.2014р. в розмірі 9573,10 грн. та штраф (15% від простроченої суми заборгованості) з 28.02.2014р. по 30.06.2014р. в розмірі 28362,65 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 8939,98 грн. індексу інфляції та 1466,26 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Крім цього, відповідно до умов п. 11.8. Загальних умов Договору, сторони передбачили, що у разі відмови (розірвання) від Договору, за рахунок Відповідача здійснюються всі витрати, понесені Позивачем у зв'язку з виконанням цього Договору (в тому числі, у зв'язку з вилученням предмета лізингу, транспортуванням, зберіганням, судові витрати тощо).

Вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 09.07.2014р. у справі № 912/518/13 та від 16.06.2014р. у справі № 905/6318/13.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження Позивача, про те, що в результаті невиконання Відповідачем своїх господарських зобов'язань Позивачем була упущена вигода, яку Позивач мав отримати у вигляді винагороди (комісії) від Відповідача за Договором фінансового лізингу не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, який підтверджує неотриманий Позивачем прибуток (упущену вигоду), оскільки вимоги Позивача ґрунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати прибуток в сумі 23 462,76 грн.

Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду складу цивільного правопорушення у діях відповідача: не доведено суду наявності завданої позивачу шкоди внаслідок несвоєчасного розрахунку відповідача за отриманий товар, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 23462,76 грн. упущеної вигоди, у зв'язку з недоведеністю позивачем складу цивільного правопорушення.

Витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Озмак Україна" (м.Чернівці, вул.Головна, 99, код ЄДРПОУ 35394522) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (м.Київ, проспект Оболенський,35-А, офіс 301, код ЄДРПОУ 37859096) заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 189084,29 грн., пеню 9573,10 грн., штраф 28362,65 грн., три процента річних 1466,26 грн., інфляційні втрати 8939,98 грн., судовий збір 4748,52 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 23462,76 грн. збитків.

Повне рішення складено 15.10.2014р.

Суддя В.В.Дутка