Рішення

від 14.10.2014 по справі 927/1292/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

.Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

14 жовтня 2014 р. Справа № 927/1292/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ Трейдінг",

вул. Гетьмана Полуботка, 18, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Centrum Kazakhstan",

вул. Джандосова, 60 А, м. Алмати, Республіка Казахстан, 050060

про стягнення 39339,36 доларів США (516892,87 грн)

Суддя І.А. Фетисова

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Роменець М.О. - представник, дов. б/н від 11.06.14 р..

Від відповідача: не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ Трейдінг" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Centrum Kazakhstan" про стягнення заборгованості в сумі 39339,36 доларів США (в сумі 516892,87 грн.), а саме 36725,56 дол. США основного боргу та 2613,80 дол. США пені, а також 10337,87 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 193 від 13.08.14 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Контракту № VT-0108 від 01.08.12 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості переданого за контрактом товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 36725,56 дол. США, з наявності якої позивачем нараховано 2613,80 дол. США пені.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.08.14 р. вказану заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/ 1292/14. Розгляд справи призначено на 14.10.14 р..

Одночасно даною ухвалою провадження у справі було зупинено до 14.10.14 р. на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю надсилання судового доручення про надання правової допомоги до іноземного суду.

14.08.14 р. господарським судом Чернігівської області на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою Постановою Верховної Ради України N2889-XII від 19.12.1992 (дата підписання Україною: 20 березня 1992 р. Дата набуття чинності для України: 19 грудня 1992 р.), було надіслано Спеціалізованому міжрайонному економічному суду міста Алмати Республіки Казахстан доручення про вручення Відповідачу ухвали господарського суду Чернігівської області від 14.08.14 р. про порушення провадження у справі № 927/1292/14.

Господарським судом станом на 14.10.2014 року результат розгляду судового доручення повноважним органом не отримано.

Однак, 24.09.2014 року господарським судом Чернігівської області отримано відзив на позов відповідача по справі, що свідчить про отримання відповідачем судових документів та наявності у відповідача інформації про час, місце розгляду справи компетентним судом України.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.10.14 р. провадження у справі № 927/1292/14 поновлено.

В судове засідання 14.10.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 14.10.14 р. не з'явився.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

До початку судового засідання 14.10.14 р. через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду від 14.08.14 р. про порушення провадження у справі № 927/1292/14 від відповідача надійшов письмовий відзив б/н від 23.09.14 р. на позовну заяву, який разом з доданими до нього документами долучений судом до матеріалів справи.

У відзиві ТОВ "Centrum Kazakhstan" підтверджує отримання від ТОВ „ВІВАТ Трейдінг" товарів на загальну суму 66725,56 дол. США та часткову їх оплату в сумі 30000,00 дол. США., а також повідомляє про наявність станом на дату складення вказаного відзиву заборгованості з оплати поставленого за Контрактом товару на суму 36725,56 дол. США..

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час проведення судового засідання 14.10.14 р. до суду не надходило.

В судовому засіданні представником позивача подане письмове клопотання б/н від 14.10.14 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Подане позивачем клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноваженого представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданнях, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.10.14 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд встановив:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВІВАТ Трейдінг" (Продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Centrum Kazakhstan" (Покупець за договором, відповідач у справі) укладений контракт № VT-0108 (далі - Контракт).

Згідно п.1.1. Контракту Продавець продасть, а Покупець придбає канцелярські товари (далі - Товар) згідно виставлених рахунків на умовах СІР Алмати, Астана, Актау, Караганда, Кустанай, Павлодар, Семипалатинськ, Уральськ Республіки Казахстан (Інкотермс 2010). Строк відвантаження встановлений 15 календарних днів з дати підтвердження замовлення.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Контракту загальна сума Контракту складає 1000000,00 дол. США. Валюта контракту: долар США. Валюта платежу: долар США.

За умовами п.8.1 Контракту, в редакції додаткової угоди № 4 від 30.12.13 р., даний контракт вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2015 р.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного Контракту позивачем було здійснено поставку ТОВ "Centrum Kazakhstan" товару (канцелярських товарів) на загальну суму 66725,56 дол. США, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною № 269129 та митною декларацією форми МД-2 № ЕК 10 ААму п.п.4.3 цього договору.одавця протягом 14 календарних днів з моменту переходу права в , копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до п.4.1 Контракту Продавець гарантує, що товари, які постачаються за даним Контрактом, а також маркування та пакування буду повністю відповідати міжнародним стандартам, каталогам та виставленим рахункам Продавця. Претензії Покупця щодо недостачі та якості поставленого товару повинні бути складені у відповідності до вимог законодавства Покупця в письмовій формі в двотижневий термін після складення акту експертизи бюро товарних експертиз Торгово - промислової палати та направлені Покупцю в строк не пізніше 1 місяця з дати оформлення акту. Продавець зобов'язується забезпечити заміну неякісних товарів або повернути їх вартість Покупцеві на протязі 90 календарних днів з дати надходження грошових коштів.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що отримання відповідачем товару підтверджується відміткою на вказаній міжнародній товарно - транспортній накладній про розміщення товару на складі тимчасового зберігання 19.02.14 р., а також відмітками на митній декларації щодо дати відправлення товару - 08.02.14 р. та дати доставки товару - 18.02.14 р. відповідно.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними накладними відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання з передачі товару ТОВ "Centrum Kazakhstan", а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Контракту, в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.12 р, оплата здійснюється на умовах: 100% суми виставленого рахунку з відстрочкою платежу на 90 днів з дати оформлення товару Продавцем, підтвердженого вантажною митною декларацією.

На виконання умов Договору позивачем був виставлений рахунок - фактура № ВР-0000024 від 03.02.14 р. на суму 66725,56 дол. США, копія якого наявна в матеріалах справи.

З наданих позивачем матеріалів встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що відповідач в обумовлений Договором строк розрахунок за поставлений товар здійснив тільки частково в сумі 30000,00 дол. США, а саме сплативши 10.06.14р. грошові кошти в сумі 20000,00 дол. США. та 21.07.14 р. - в сумі 10000,00 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними виписками банку.

Тобто, з урахуванням здійснених часткових оплат залишок вартості неоплаченого відповідачем товару станом на 13.08.14.14 р. (дата складання позовної заяви позивачем) становив 36725,56 дол. США..

Окрім того, за висновками суду, факт документально підтвердженої часткової оплати відповідачем поставленого за Договором Товару додатково свідчить про погодження ТОВ "Centrum Kazakhstan" із кількістю, якістю, вартістю та строком здійсненої позивачем поставки, а також визнання самого факту її здійснення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні 14.10.14 р. та відповідачем у відзиві б/н від 23.09.14 р., свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю „ВІВАТ ТРейдінг" грошових коштів в сумі 36725,56 дол. США у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Конракту відповідач не виконав, в результаті чого у ТОВ "Centrum Kazakhstan" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Контрактом у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині 6 цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, пунктом 2.9 Постанови Пленуму ВГСУ №14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, яким би способом не визначався в Контракті розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Сторонами визначено в п.6.2 Контракту, що у випадку, якщо Покупець не виконує умови пункту № 3 Контракту, Продавець має право призупинити всі наступні відвантаження. За кожен прострочений день оплати Покупцю буде виставлена пеня в розмірі 0,2% від загальної суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у строк, визначений умовами Контракту, на підставі п. 6.2 Контракту, а також з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 3 ст. 343 Господарського кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2613,80 дол. США за період з 12.05.14 р. по 12.08.14 р., оскільки визначений сторонами в Контракті розмір пені є вищим, ніж передбачений нормами чинного законодавства і застосуванню не підлягає.

Суд зазначає, що позивачем при розрахунку пені в порушення вищезазначених правових норм початком строку її нарахування визначена дата 12.05.2014 р., тоді як з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України граничним терміном оплати поставленого товару є саме 12.05.14 р. включно та відповідно датою початку нарахування пені мало бути 13 травня 2014 р.. Таку дату суд визначає виходячи з умов Контракту щодо строку сплати 90 днів від дати оформлення товару Продавцем, підтвердженою вантажною митною декларацією тобто 08.02.2014 року та з урахуванням святкових та вихідних днів у травні 2014 року.

Зважаючи на вищевикладене, розмір пені, перерахований судом в межах визначеного позивачем періоду у відповідності до умов Контракту та положень цивільного законодавства, становить 2579,07 дол. США за період з 13.05.14 р. по 12.08.14 р., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату поставленого товару підлягають частковому задоволенню в сумі 2579,07 дол. США..

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги. За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Контракту № VT-0108 від 01.08.12 р. сторонами суду не надано.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Контрактом у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 254, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629, 655, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Centrum Kazakhstan" (вул. Джандосова, 60 А, м. Алмати, Республіка Казахстан, 050060, р/р KZ30825A1USDD2003164 АТ „АТФБанк" м. Алмати, Казахстан, SWIFT: ALMNKZKA, БИН 071040011901, РНН 600400586417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ Трейдінг" (вул. Гетьмана Полуботка, 18, м. Чернігів, 14000, р/р 26004000344705 в ПАТ „Фідобанк" м. Київ, МФО 300175, код 37699561) 36725,56 дол. США боргу, 2579,07 дол. США пені та 10328,74 грн . витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 34,73 дол.США пені відмовити.

Суддя І.А.Фетисова .