Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/11683/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/11683/14 15.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Бус-Маркет" доКомунального підприємства "Київпастранс" в особі Автобусного парку №1 Комунального підприємства "Київпастранс" простягнення 21 830,12 грн. Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

від позивача -Матвійчук Д.В., договір №12 від 24.04.2014 від відповідача -не з'явився

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Бус-Маркет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Автобусного парку №1 Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 21 830,12 грн., з яких: 19 126,01 грн. - основного боргу за Договором купівлі-продажу запасних частин №ДГ-0008 від 10.04.2013; 2 233,47 грн. - пеня; 470,64 грн. - 3% річних; 1 800,00 грн. - витрат на адвокатські послуги, крім того судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.04.2013 між сторонами було укладено Договір №ДГ-0008 купівлі-продажу запасних частин. У відповідності до останнього позивач взяв на себе зобов'язання передати обумовлену замовленням відповідача кількість товару, а останній - прийняти та оплатити товар. Проте в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 21 830,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 порушено провадження у справі №910/11683/14 та призначено розгляд справи на 14.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 розгляд справи №910/11683/14 відкладався до 04.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 справу №910/11683/14 прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М. та призначено до розгляду.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу було передано в провадження судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу прийнято до свого провадження суддею Митрохіною А.В та назначено розгляд справи на 03.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 розгляд справи відкладався на 15.09.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 15.09.2014 з'явився, підтримав вимоги викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судове засідання 15.09.2014 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Судом враховано, що відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/11683/14.

Відповідно до статті 85 Господарсько процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.09.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Бус-Маркет" (далі - Позивач, Продавець) та Автобусним парком №1 Комунального підприємства "Київпастранс", який є філією Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - Відповідач, Покуець) було укладено Договір №ДГ-0008 купівлі-продажу запасних частин (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити запасні частини до автомобільної і тракторної техніки, що іменуються далі «Товар».

Відповідно до п. 2.1. Договору передача Товару встановлюється на умовах самовивезення зі складу Продавця в м. Києві. Передача Товару здійснюється партіями, згідно Рахунків і за умови оплатити кожної попередньої замовленої і відпущеної партії Товару (п.2.2. Договору). Приймання Товару за якістю, комплектністю і кількістю здійснюється Покупцем відповідно до вимог Інструкцій П-6 і П-7 у момент відпуску зі складу Продавця в м. Києві і оформлюється у видатковій товарній накладній (п.2.4. Договору).

Пунктом 2.6. Договору встановлено, що перехід права власності здійснюється у момент фактичної передачі Товару і підписання сторонами видаткових накладних. З цього моменту до Покупця переходять всі ризики випадкової втрати або пошкодження отриманої партії Товару.

Згідно з п. 3.1. сума Договору складає 100 000 грн. (сто тисяч) 00 коп., у тому числі ПДВ 20%. Відповідно до п. 3.2. Договору ціна на Товар - по кожному найменуванню - встановлюється у гривнях на дату складання Продавцем Рахунку і вказується в ньому. Сторони погодили, що відповідно до п. 3.3. Договору оплата платежу у розмірі вартості кожної замовленої партії Товару здійснюється Покупцем на підставі виставленого Рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Покупця.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку-фактури впродовж 10 днів з моменту виставлення рахунку.

На виконання умов Договору Позивачем передано, а Відповідачем прийнято товар на суму 19 126,01 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000449 від 12.11.2013 на суму 6 657,02 грн., №РН-0000447 від 12.11.2013 на суму 172,80 грн., №РН-0000446 від 12.11.2013 на суму 2610,08 грн., №РН-0000445 від 12.11.2013 на суму 225 грн., №РН-0000444 від 12.11.2013 на суму 225,00 грн., №РН-0000443 від 12.11.2013 на суму 6789,12 грн., №РН-0000442 від 12.11.2013 на суму 2 446,99 грн. та №РН-0000448 від 12.11.2013 на суму 1 275,02 грн., які підписані уповноваженими представниками обох сторін без заперечень, що долучені до матеріалів справи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 19 126,01 грн.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними №РН-0000449 від 12.11.2013, №РН-0000447 від 12.11.2013, №РН-0000446 від 12.11.2013, №РН-0000445 від 12.11.2013, №РН-0000444 від 12.11.2013, №РН-0000443 від 12.11.2013, №РН-0000442 від 12.11.2013. та №РН-0000448 від 12.11.2013) підтверджується передача Відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на суму 19 126,01 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.4 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Рахунки-фактури були виставлені Продавцем 30.05.2013 (рахунок-фактура № СФ-0000089 на Товар на суму 2 446,99 грн.), 06.06.2013 (рахунок-фактура №СФ0000106 за Товар на суму 2 610,08 грн. ), 07.06.2013 (рахунок-фактура №СФ-0000116 на Товар на суму172,80 грн.), 14.06.2013 (рахунок-фактура №СФ-0000125 за Товар на суму 6 789,12 грн.), 27.06.2013 (рахунок-фактура №СФ-0000127 за Товар на суму 225,00 грн.), 06.09.2013 (рахунок-фактура №СФ-0000350 за Товар на суму 225,00 грн.), 12.11.2013 (рахунок-фактура №СФ-0000684 за Товар на суму 6 657,02 грн.)

Таким чином, заборгованість Відповідача за поставлений товар становить 19 126,01 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставини, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 19 126,01 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 2 233,47 грн та 3% річних у розмірі 470,64 грн за прострочення по оплаті поставленого Товару.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.1. Договору в разі порушення термінів оплати Товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом всього часу прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті товару, поставленого згідно рахунків-фактури 30.05.2013 (рахунок-фактура № СФ-0000089 на Товар на суму 2 446,99 грн.) за період з 10.06.2013 по 10.06.2014, 06.06.2013 (рахунок-фактура №СФ0000106 за Товар на суму 2 610,08 грн. ) за період 17.06.2013 по 10.06.2014, 07.06.2013 (рахунок-фактура №СФ-0000116 на Товар на суму 172,80 грн.) за період 18.06.2013 по 10.06.2014, 14.06.2013 (рахунок-фактура №СФ-0000125 за Товар на суму 6 789,12 грн.) за період 25.06.2013 по 10.06.2014, 27.06.2013 (рахунок-фактура №СФ-0000127 за Товар на суму 225,00 грн.) за період 08.07.2013 по 10.06.2014, 06.09.2013 (рахунок-фактура №СФ-0000350 за Товар на суму 225,00 грн.) за період 17.09.2013 по 10.06.2014, 12.11.2013 (рахунок-фактура №СФ-0000684 за Товар на суму 6 657,02 грн.) за період 23.11.2013 по 10.06.2014. Проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, останнім днем виконання грошового зобов'язання за поставлений товар, з урахуванням положень ст. 254 ЦК України, згідно рахунку-фактури №СФ-0000684 від 12.11.2013 є 25.11.2013, а тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 25.11.2013.

По-друге, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється згідно рахунку-фактури №СФ-0000089 від 30.05.2013 - 09.12.2013, згідно рахунку-фактури №СФ-0000106 від 06.06.2013 - 16.12.2013, згідно рахунку-фактури №СФ-0000116 від 07.06.2013 - 17.12.2013, згідно рахунку-фактури №СФ-0000125 від 14.06.2013 - 24.12.2013, згідно рахунку-фактури №СФ-0000127 від 27.06.2013 - 07.01.2014, згідно рахунку-фактури №СФ-0000350 від 06.09.2013 - 16.03.2014, згідно рахунку-фактури №СФ-0000684 від 12.11.2013 - 24.05.2014. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період до подачі позовної заяви.

Таким чином, за перерахунком суду, розмір пені, що правомірно нарахований за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті поставленого товару складає 1 303,52 грн.

В іншій частині заявленої пені у розмірі 929,95 грн. необхідно відмовити з огляду на викладене.

Позивачем заявлена до стягнення 3% річних у розмірі 470,64 грн. за прострочення по оплаті поставленого товару.

Стосовно указаної суми суд виходить з правомірності виникнення початку періоду нарахування зазначеної суми.

Судом з урахуванням початку періодів, вставлених при перерахунку пені, здійснено висновок про правомірність до стягнення 107,79 грн. 3% річних.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з КП «Київпастранс» на користь ТОВ «Авто-Бус-Маркет» заборгованості у розмірі 19 126,01 грн., пені у розмірі 1 303,52 грн. та 3 % річних у розмірі 469,55 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підставі укладеного Договору №12 про надання правової допомоги від 24.04.2014, ордеру про надання правової допомоги серія КВ №099011 від 24.04.2014 Позивач здійснив оплату - Адвокатському бюро «Дмитра Матвійчука» за надання юридичної допомоги при вирішенні спору між ТОВ «Авто-Бус-Маркет» до КП «Київпастранс» у розмірі 1 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №847 від 29.04.2014 (належним чином засвідчена копія якого знаходяться у матеріалах справи). Виходячи вищевикладене, витрати по оплаті послуг правової допомоги задовольняються судом в повному обсязі.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; код ЄДРПОУ 31725604) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Бус-Маркет" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50; код ЄДРПОУ 38514862) суму основної заборгованості у розмірі 19 126,01 грн., пеню у розмірі 1 303,52 грн., 3% річних у розмірі 469,55 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 800,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 749,08 грн.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 13.10.2014.

Суддя А.В.Митрохіна