Рішення

від 09.10.2014 по справі 918/1184/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2014 р. Справа № 918/1184/14

Суддя Горплюк А.М . розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт»

до відповідача Фермерського господарства «Бескід»

про стягнення в сумі 28 220 грн. 10 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Пасько О.В. (довіреність №1 від 03.01.2013р.).

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Фермерського господарства «Бескід» про стягнення заборгованості в сумі 30 642 грн. 25 коп..

Ухвалою суду від 15.08.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 26.08.2014р.

Ухвалою суду від 26.08.2014р. розгляд справи відкладено до 02.10.2014р.

02.10.2014р. представник позивача в судове засідання не з'явився, проте через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом прийнято та задоволено.

Ухвалою суду від 02.10.2014р. розгляд справи відкладено до 09.10.2014р.

09.10.2014 року позивачем, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано уточнений розрахунок розміру штрафних санкцій, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» просить стягнути з Фермерського господарства «Бескід» 24 928 грн. 61 коп. заборгованості, 2 939 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 352 грн. 41 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктами 3.10, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, оскільки до закінчення судового розгляду позивачем до канцелярії суду подано уточнений розрахунок розміру штрафних санкцій, який за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд розглядає справу з урахуванням вказаного уточненого розрахунку.

В судовому засіданні 09.10.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві

Представник відповідача в судові засідання 26.08.2013р., 02.10.2014р. та 09.10.2014р. не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 26, 32).

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (надалі - Позивач) та Фермерське господарство «Бескід» (надалі - Відповідач) в усній формі домовились між собою про надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» за плату послуг по доведенню товару, що передається Фермерським господарством «Бескід», до відповідних кондицій, згідно ДСТУ, ГОСТ, параметрів, державних стандартів (послуг зі зберігання, сушки, очистки, приймання та погрузки товару), та повернення товару відповідачу в кількості та умовах визначених сторонами.

Згідно домовленостей Позивач надає послуги Відповідачу, вартість яких вказується в актах здачі-приймання робіт (надання послуг). Фермерське господарство «Бескід» оплачує надані послуги протягом п'яти робочих днів з моменту виставлення рахунку та акту від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт».

На виконання домовленостей, Позивачем були надані послуги Відповідачу з приймання, очистки, сушки та зберігання зерна ріпку на загальну суму 16 778 грн. 81 коп., що стверджується наявними в матеріалах справи Актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №512 від 29.07.2011р. на суму 2 308 грн. 83 коп. та Актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №642 від 31.08.2011р. на суму 14 469 грн. 98 коп..

Акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Згідно з актами замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт (надання послуг) не має.(а.с. 12, 18).

Крім того, сторони в усній формі домовились про доставку Позивачем автомобільним транспортом довірений йому Відповідачем вантаж до пункту призначення та сплату Відповідачем вартості послуг по перевезенню вантажу. Відповідно до вказаних домовленостей вартість послуги перевезення, наданих Позивачем Відповідачу встановлюється з врахуванням всіх понесених витрат при перевезенні вантажу та винагороди Позивачу і вказується в актах виконаних робіт та в рахунку пред'явлених Позивачем Відповідачу, а Відповідач оплачує надані послуги протягом п'яти робочих днів з моменту виставлення рахунку та акту виконаних робіт (надання послуг).

На виконання вказаних домовленостей, Позивачем були надані транспортні послуги Відповідачу на суму 8 149 грн. 80 коп., що стверджується наявним в матеріалах справи Актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №622 від 31.08.2011р., який в свою чергу підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. Згідно з актом замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт (надання послуг) не має.(а.с. 15).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем виставлено рахунки на оплату наданих послуг №621 від 29.07.2011р. на суму 2 308 грн. 83 коп., №754 від 31.08.2011р. на суму 8 149 грн. 80 коп. та №770 від 31.08.2011р. на суму 14 469 грн. 98 коп.(а.с. 10, 13, 16).

Проте, Відповідач, в порушення умов домовленостей, не розрахувався за надані послуги. Таким чином, за Відповідачем перед Позивачем рахується заборгованість в сумі 24 928 грн. 61 коп.

09.01.2014 р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист-вимогу №9 щодо погашення заборгованості в сумі 28 172 грн. 39 коп., яка була отримана Відповідачем 26.01.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 19-22). Відповіді на дану вимогу відповідач не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, на умовах домовленостей між сторонами відбулись правовідносини з надання послуг. Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України, позивач за період з 03.02.2014р. по 25.07.2014р. нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 352 грн. 41 коп. та інфляційні втрати в розмірі 2 939 грн. 08 коп. (уточнений розрахунок а.с. 38-39).

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд встановив, що 3% річних та інфляційні втрати становлять 354 грн. 46 коп. та 2 941 грн. 58 коп. відповідно, однак враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовільняє заявлені позивачем 3% річних в сумі 352 грн. 41 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 939 грн. 08 коп..

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 928 грн. 61 коп. заборгованості, 2 939 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 352 грн. 41 коп. 3% річних стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Бескід» (35610, Рівненська область, Дубенський район, село Сатиїв, вул. Млинівська, буд. 22, код ЄДРПОУ 30032796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (45240, Волинська область, Ківерцівський район, село Липляни, вул. Червоноармійська, буд. 22, код ЄДРПОУ 31496816) - 24 928 грн. 61 коп. заборгованості, 2 939 грн. 08 коп. інфляційних втрат, 352 грн. 41 коп. 3% річних та 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "14" жовтня 2014р..

Суддя Горплюк А.М.