Рішення

від 15.08.2014 по справі 921/611/14-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2014 р.Справа № 921/611/14-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Перша універсальна торгова компанія " Кабель-ОК " м. Київ вул. Богомольця ,7/14, оф. 182 , код ЄДРПОУ 36589247 (адреса представника Голуб М.Г. м. Підгайці АДРЕСА_1 Тернопільської області

до відповідача: Приватного підприємства " Енергоконструкція " 46020, м. Тернопіль вул. Текстильна, 28 , код ЄДРПОУ 21159437

про стягнення боргу в сумі 111680,82 грн.

За участю представників:

Позивача: Голуб М.Г. - представника , довіреність від 02.06.2014 року

Відповідача: не прибув.

У судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки відповідно до статей 20,22 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю " Перша універсальна торгова компанія " Кабель-ОК " м. Київ подало до господарського суду Тернопільської області позов і просить стягнути з приватного підприємства " Енергокострукція " м. Тернопіль заборгованість за поставлений товар в сумі 111680,82 грн.; з яких: 95209,56 грн. основного боргу ; 1237,72 грн. індекс інфляції ; 2856,29 грн. три проценти річних від простроченої суми; 12377,25 грн. пені ; відшкодування понесених судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду видаткову накладну № 161 від 19 квітня 2013 року ; рахунок на оплату № 199 від 03.04.2013 року ; довіреність на отримання матеріальних цінностей № 72 від 09.04.20132 року ; інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Посилається на приписи статей 193,265 Господарського кодексу України, 638-639,655,712 ЦК України.

Ухвалою суду від 19 червня 2014 року порушено провадження у справі № 921/611/14-г/10 та призначено судове засідання о 11 годині 15 хвилин 04 липня 2014 року.

Ухвала суду про призначення судового засідання була направлена сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією за адресами , вказаними у позовній заяві .

У судове засідання 04.07.2014 року представник відповідача не прибув , заперечень щодо заявлених позивних вимог суду не надав , а тому розгляд справи було відкладено до 10 год. 10 хв. 25.07.2014 р.

У судове засідання 25.07.2014 року представник відповідача повторно не прибув , а тому розгляд справи було відкладено до 10 год. 45 хв. 15.08.2014 року в порядку статті 77 ГПК України .

Відповідач письмового відзиву на позов не подав , заперечень щодо позовних вимог суду не подав , явку свого представника у судове засідання 15.08.2014 року втретє не забезпечив .

Оскільки, 18.08.2014 року закінчується двомісячний строк вирішення спору , клопотання від сторін про його продовження не поступало , участь представників сторін у судове засідання не визнавалося обов'язковою, надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 15.08.2014 року підтримав заявлені вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи,заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю " Перша універсальна торгова компанія " Кабуль-ОК ", місцезнаходження органів управління якого м. Київ , Печерський район , вул. Бомомольця , будинок 7/14 є юридичною особою, яке зареєстроване в установленому законом порядку та включене до ЄДРПОУ , ідентифікаційний код 36589247 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 697976, а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Перша універсальна торгова компанія " Кабель - ОК " м. Київ визначило предметом позову стягнення з відповідача приватного підприємства " Енергоконструкція " м. Тернопіль боргу в загальній сумі 111680,82 грн.

Вказавши відповідачем у справі приватне підприємство " Енергоконструкція " м. Тернопіль Товариство з обмеженою відповідальністю " Перша універсальна торгова компанія " Кабель -ОК " м. Київ вважає, що вказана юридична особа порушила її права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач вважає, що між ним і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В зв'язку з цим, з посиланням на ст. 692 ЦК України, зазначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі 26 лютого 2013 року було укладено договір купівлі-продажу № УТК-26/02 , згідно умов якого Продавець продає , а Покупець купує товар у кількості , якості й асортименті ,визначений та узгоджений у рахунках або специфікаціях , які додаються до даного договору і складають невід'ємну частину ,а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору ( п. 1.1. договору ).

Згідно п. 2.1. ціна товару передбачається у рахунках або специфікаціях , які додаються до даного договору і складають невід'ємну частину цього договору . Загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всіх відвантажених Продавцем видаткових накладних підписаних уповноваженими представниками сторін протягом терміну дії Договору , які додаються до даного договору і складають невід'ємну частину цього договору ( п. 2.2. ).

Відповідно до п. 4.3. датою постачання товару вважати дату відвантажувальної накладної , підписаною повноважними представниками сторін.

На виконання умов договору купівлі-продажу № УТК-26/02 від 26.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Перша універсальна торгова компанія " Кабель-ОК " м. Київ поставило відповідачу товарно - матеріальні цінності : 19 квітня 2013 року приватне підприємство " Енергоконструкція " м. Тернопіль отримало товар на суму 135209,56 грн. , що підтверджується Видатковою накладною № 161 ; Рахунком на оплату № 199 від 03 квітня 2013 року на суму 135209,56 грн. ; Довіреністю № 72 від 09 квітня 2013 року та підписом уповноваженої особи відповідача( Паук В.М. ) на видатковій накладній .

Уповноваженою особою відповідача по отриманню товару виступав Паук Віктор Михайлович згідно Довіреності № 72 від 23.08.2012 року .

Приватне підприємство " Енергоконструкція " м. Тернопіль за отриманий твар розрахувалося частково ( остання проплата здійснена 09.04.2014 року )і на час подання позову до суду борг становить 95209.56 грн.

Таким чином , загальна сума заборгованості приватного підприємства " Енергоконструкція " м. Тернопіль перед ТзОВ " Перша універсальна торгова компанія " Кабель-ОК " м. Київ становить 95209,56 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги доводи позивача, оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням , проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що Покупець: приватне підприємство "Енергоконструкція" м. Тернопіль отримало від ТзОВ " Перша універсальна торгова компанія "Кабель - ОК ", м. Київ товар, не оплатило його вартості на суму 95209,56 грн., що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України встановлено , що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзподільних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В Інформаційному листі № 494-2012-р від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України справ окремих норм матеріального права "Вищий господарський суд України щодо частини першої статті 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України) зазначив: якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини другої статті 530 названого Кодексу , в якій ідеться про строк (термін (виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується ( постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 9/252-10).

Отже, відповідач у справі приватне підприємство " Енергоконструкція " м. Тернопіль зобов'язане була оплатити отриманий товар після прийняття товаророзподільних документів ( накладної ) .

Товариство з обмеженою відповідальністю " Перша універсальна торгова компанія " Кабель - ОК ", м. Київ визначило предметом позову стягнення з відповідача приватного підприємства " Енергоконструкція " м. Тернопіль боргу саме в сумі 95209,56 грн. Вказана вимога є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та такою, що підлягає до задоволення.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частино основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у свої постанові від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

Відповідно до розрахунку ТОВ " Перша універсальна торгова компанія " Кабель-ОК " м. Київ , згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції складає 1237,72 грн. за період з 01.06.2013 р. по 31.04.2014 р. ( індекс інфляції становив 101,3 , що дорівнює - 95209,56 х 1,013= 96447,28-95209,56=1237,72 грн.

Розглянувши представлений розрахунок, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 1237,72 грн. грн. індексу інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Відповідно до розрахунку ТОВ " Перша універсальна торгова компанія " Кабель-ОК " м. Київ, згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача 3% річних складає 2856,29 грн. ( 95209,56 грн. + ( 3%/365 днів х 365 днів прострочки ) = 95209,56 грн. + ( 2856,29 грн. /365 днів х 365 днів прострочки ) = 95209,56 грн. + 2856,29 грн. = 98065,85 грн.

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 2856,29грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Таким чином, Позивач по справі представив суду розрахунки суми боргу з нарахуванням 3% річних, індексу інфляції, які приймаються судом, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до п. 8.4. Договору сторони встановили, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі 1% від загальної вартості товару від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку ТОВ " Перша універсальна торгова компанія " Кабель-ОК " м. Київ, згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача пеню в період з 01.06.2013 року по 31,04,2014 року, яка складає 12 377,25 грн.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок суми пені та проведено перерахунок заявленої до стягнення штрафної санкції, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4995 грн. 24 коп. пені, нарахованої з врахуванням приписів ч.6 ст. 232 ГК України.

Вимоги в частині стягнення 7383 грн.01 коп. пені задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно.

Відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,85, 116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193,202,232 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11,207, 241,546, 625, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства " Енергоконструкція " ,46020, м. Тернопіль вул. Текстильна , 28, ідентифікаційний код 21159437 на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Перша універсальна торгова компанія " Кабель-ОК " , 01024, м. Київ вул. Богомольця , будинок 7/14, офіс 182, ідентифікаційний код 36589247 - 95209,56 грн. основного боргу ; 1237,72 грн. індекс інфляції ; 2856,29 грн. три проценти річних від простроченої суми; 4995,24 грн. пені ; 2085,98 грн. в повернення сплаченого судового збору . Видати наказ.

3.В решті позову відмовити.

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6.Повне рішення складене та підписане 19 серпня 2014 року.

Суддя М.Є. Півторак