Рішення

від 13.10.2014 по справі 914/3155/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 р. Справа № 914/3155/14

За позовом : Підприємства Самбірської Виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області, м. Самбір

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма «ЛЕОПОЛІС АМПІР», м. Львів

Про стягнення 6 660,00 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Лужецький Т.Г. - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: подано позов Підприємства Самбірської Виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича будівельно - реставраційна фірма «ЛЕОПОЛІС АМПІР» про стягнення 6 660,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві та наданих поясненнях.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 13.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи заслухавши представника позивача, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Підприємство Самбірської Виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області та Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича будівельно-реставраційна фірма «ЛЕОПОЛІС АМПІР» впродовж 2010 року співпрацювало. На виконання досягнутих домовленостей (співпраці) згідно накладної № 453 від 30.11.2010 року (на виконання договору № 38 від 05.11.2010 року) було поставлено зазначений у ній товар ТзОВ «Леополіс Ампір», чим підтверджено виконання позивачем своїх зобов'язань.

Відповідачем за поставлений товар, згідно накладної № 453 від 30.11.2010 року на загальну суму 30 040,80 грн. оплату здійснено частково, чим спричинено заборгованість в сумі 6 660,00 грн.

Позивачем відповідачу направлялись неодноразово листи - нагадування, претензії про проведення розрахунку за поставлену продукцію, зокрема Претензії № 1237 від 02.10.2012 рок та № 1332 від 29.10.2012 року про оплату решти заборгованості в розмірі 6 660,00 грн. згідно накладної № 453 від 30.11.2010 року, які залишені відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість складає 6 660,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання своїх домовленостей (зобов'язань) на адресу відповідача було поставлено товар згідно накладної № 453 від 3011.2010 року на загальну суму 30 040,80 грн. За отриманий товар відповідач здійснив часткову оплату, чим спричинив заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, факт заборгованості визнається відповідачем у листі № 68 від 30 березня 2011 року, яким останній також зобов'язується оплатити за поставлений товар до кінця квітня 2011 року, мотивуючи затримку по оплаті тим, що фінансування об'єкту - школи № 5 у 2011 році розпочнеться з 20.04.2011 року.

Однак, як вбачається із позовних вимог, свої зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 6 660,00 грн.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем відповідачу направлялись претензії № 1237 від 02.10.2012 рок та № 1332 від 29.10.2012 року про оплату решти заборгованості в розмірі 6 660,00 грн. згідно накладної № 453 від 30.11.2010 року, які залишені відповідачем без відповіді і задоволення.

А відтак, сума заборгованості в розмірі 6 660,00 грн. яка виникла у відповідача перед позивачем за отриманий товар, підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича будівельно - реставраційна фірма «ЛЕОПОЛІС АМПІР» (м. Львів, вул. Шевченка, 31, код ЄДРПОУ 13809418) на користь Підприємства Самбірської Виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (81400, м. Самбір, вул. І.Франка, 4, код ЄДРПОУ 08680508) - 6 660,00 грн. - основного боргу та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.10.2014 року.

Суддя Березяк Н.Є.