Постанова

від 01.10.2014 по справі 903/63/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 903/63/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Божок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Запоріжжя на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справігосподарського суду Волинської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум-Галичина", м. Луцьк до 1. Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Запоріжжя, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат", м. Луцьк про стягнення 1 551 686,18 грн. та солідарно 10 000,00 грн.

за участю представників

позивача: Савчук П.К.,

відповідача-1: Фрейдун О.М.,

відповідача-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Континіум-Галичина" (далі за текстом - ТОВ "ТД "Континіум-Галичина") звернулось до господарського суду Волинської області з позовом (з урахуванням клопотання від 11.02.2014 року) до дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" в особі філії "Запорізький Дорбудкомплекс" (далі за текстом - ДП "Запорізький облавтодор" в особі філії "Запорізький Дорбудкомплекс") та товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" (далі за текстом - ТОВ "Дукат") про стягнення з ДП "Запорізький облавтодор" в особі філії "Запорізький Дорбудкомплекс" 1 551 686, 18 грн., з яких 1 412 296, 24 грн. заборгованості, 139 389, 94 грн. 3 % річних, а також солідарно з ДП "Запорізький облавтодор" в особі філії "Запорізький Дорбудкомплекс" та ТОВ "Дукат" 10 000 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.02.2014 року здійснено заміну первісного відповідача ДП "Запорізький облавтодор" в особі філії "Запорізький Дорбудкомплекс" на нового відповідача - дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі за текстом - ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України").

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.04.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оскільки позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують поставку товару - бітуму покупцю за Договором поставки № 16/10-018П від 16.10.2008 року, зокрема, не надано жодного зазначеного в Договорі документу (в т. ч. і специфікацій, передбачених умовами Договору), правові підстави для стягнення заборгованості за поставлений товар згідно даного Договору та послуги по його доставці в сумі 1 412 296, 24 грн., а також 139 389, 94 грн. 3 % річних - відсутні; відтак, відсутні і правові підстави для солідарного стягнення 10 000 грн. по Договору поруки.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2014 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" заборгованість в сумі 1 529 420, 72 грн., в т.ч.: 1 402 296, 24 грн. основного боргу, 127 124, 48 грн. 3 % річних; присуджено до стягнення з ТОВ "Дукат" та ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина" основного боргу в сумі 10 000 грн.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги є законними та обгрунтованими, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію в рамках Договору поставки № 16/10-018П від 16.10.2008 року становить 1 412 296, 24 грн., а факт існування такої заборгованості підтверджується залізничними накладними, актами приймання-передачі товару, податковою декларацією з податку на додану вартість, а також актами звірки взаєморозрахунків і термін позовної давності на час подання позову не сплинув, оскільки підписанням акту звірки взаєморозрахунків сторін від 31.01.2011 року відповідач вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого боргу, а, отже, трирічний строк позовної давності було перервано.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року та залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2014 року.

ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 29.09.2014 року № 03-05/1927 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник відповідача-1 просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2014 року, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідача-2 згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.10.2008 року ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" (постачальник) та Філією "Запорізький Дорбудкомплекс" ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець) було укладено Договір поставки 16/10-08П (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, здійснювати на замовлення замовника поставку товару - бітум БНД 60/90, кількість якого визначається згідно додатку до Договору, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити такий товар.

Загальна вартість товару, що передбачається для постачання орієнтовно становить 1 500 000 грн. з урахуванням ПДВ та повинна бути встановлена в додатковій угоді до Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник відвантажує товар на адресу замовника за цінами, що визначаються у погоджених сторонами специфікаціях та видаткових накладних, що додаються до Договору та можуть бути змінені за домовленістю сторін.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що товар, вказаний в п. 1.1 Договору, поставляється замовнику партіями, згідно заявок замовника. На кожну партію товару складається специфікація, в якій вказується: одиниця виміру кількості товару, ціна одиниці товару, загальна кількість та вартість товару по конкретній партії, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по видам, маркам, типам.

Відповідно до п. 2.3 Договору специфікації складаються та узгоджуються сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

В п. 2.5 Договору встановлено, що при поставках товару залізничним транспортом замовник компенсує постачальнику провізну плату та інші витрати, які пов'язані з організацією залізничних перевезень, при поставках товару автотранспортом замовник компенсує постачальнику вартість транспортних перевезень, по ціні узгодженій сторонами, згідно виставлених постачальником рахунків.

Згідно з п. 4.1 Договору узгоджена сторонами в специфікації партія товару відвантажується на адресу замовника не пізніше 14 днів з моменту надходження заявки замовника.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах EXW (франко-завод), СРТ - склад замовника ("Інкотермс 2000"). Умови поставки кожної партії можуть бути змінені за домовленістю сторін та вказуються в заявці замовника та специфікації.

Відповідно до п. 6.1 Договору товар вважається прийнятим по кількості місць - згідно з кількістю місць, зазначених у накладній; по кількості - згідно зі специфікацією, видатковими накладними; по якості - згідно з сертифікатом якості, паспортом або іншим документом.

Даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2010 року (п. 9.1 Договору).

Як встановлено апеляційним господарським судом, на виконання умов Договору поставки № 16/10-08П постачальник поставив, а покупець (філія "Запорізький Дорбудкомплекс") отримав бітум нафтовий 60/90 на загальну суму 1 384 255 грн., що підтверджується залізничними накладними; актами приймання-передачі від 03.08.2010 року на суму 294 580 грн., та від 08.08.2010 року на суму 286 220 грн.; податковими накладними від 03.08.2010 року на суму 294 580 грн. та від 08.08.2010 року на суму 286 220 грн.; актами прийому-передачі нафтопродуктів № 3860 від 26.08. 2010 року на суму 261 225 грн., № 3861 від 28.08.2010 року на суму 272 405 грн., № 3859 від 28.08.2010 року на суму 269 825 грн.; податковими накладними від 26.08. 2010 року на суму 261 225 грн., від 28.08.2010 року на суму 272 405 грн., від 28.08.2010 року на суму 269 825 грн., а також податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2010 року з додатком № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", які засвідчують облік ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" оподатковуваних господарських операцій за звітний період, зокрема, з поставки позивачем (індивідуальний податковий номер 322736203173) відповідачу-1 (індивідуальний податковий номер 320256208245) товару (послуг) на загальну суму 2 020 716,15 грн. (без ПДВ) додатково - 404 143,24 грн. суми ПДВ 20 %, разом 2 424 859,39 грн. (Розділ 1 "Податкові зобов'язання", рядок 9).

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що в даному періоді відбувалися поставки на користь відповідача-1 по двом договорам, а саме: по Договору поставки № 16/10-08П від 16.10.2008 року на суму 1 176 913, 54 грн., з віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ 20 % - 235 382, 70 грн., що разом становить 1 412 296, 24 грн. та по Договору поставки № 878/1 від 15.10.2008 року на суму 843 802, 63 грн., з віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ 20 % - 168 760, 52 грн., що разом становить 1 012 563, 15 грн.

Згідно актів приймання-передачі від 03.08.2010 року та від 08.08.2010 року постачальником відповідно до умов Договору поставки нафтопродуктів № 16/10-08П від 16.10.2008 року забезпечено доставку товару (бітум дорожній БНД 60/90) кількістю відповідно 66,950 тон. і сплачено ж/д тариф у розмірі 5 190,60 грн. та кількістю 65,050 тон і сплачено ж/д тариф у розмірі 6 845,28 грн.

Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3862 від 26.08.2010 року, № 3864 від 28.08.2010 року, № 3863 від 28.08.2010 року підтверджується надання послуг (доставка товару) замовнику Філії "Запорізький Дорбудкомплекс" ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" вартістю 4 725, 84 грн., 5 890, 80 грн., 5 388, 72 грн.

Також судами попередніх інстанцій вказано, що позивачем надано послуг з перевезення вантажу на суму 28 041, 24 грн., що підтверджується рахунками-фактурами № 356 від 03.08.2010 року, № 357 від 08.08.2010 року, № 365 від 26.08.2010 року, № 366 від 28.08.2010 року, № 367 від 28.08.2010 року та податковими накладними від 03.08.2010 року, від 08.08.2010 року, від 26.08.2010 року, від 28.08.2010 року.

Крім того, в підтвердження заборгованості покупця перед постачальником ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" посилалось і на акт звірки взаєморозрахунків сторін, складений Філією "Запорізький Дорбудкомплекс" ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ "ТД "Континіум-Галичина", з якого вбачається, що станом на 31.01.2011 року за Договором поставки № 16/10-08 від 16.10.2008 року існує сальдо в сумі 1 412 296, 24 грн. на користь ТОВ "ТД "Континіум-Галичина".

Однак, оплату поставлених нафтопродуктів та наданих послуг з їх перевезення Філія "Запорізький Дорбудкомплекс" ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" здійснено не було, у зв'язку з чим ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" звернулось з відповідним позовом до юридичної особи філії.

Поряд з цим, 01.07.2011 року ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" (кредитор) та ТОВ "Дукат" (поручитель) було укладено Договір поруки № 01/07-11, згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника (ДП "Запорізький облавтодор" в особі філії "Запорізький Дорбудкомплекс") згідно з умовами Договору поставки № 16/10-08П від 16.10.2008 року з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Сума поруки складає 10 000,00 грн. (пункт 1.2 Договору поруки).

09.12.2011 року ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" було нарочно вручено директору ТОВ "Дукат" вимогу про сплату заборгованості згідно Договору поруки № 01/07-11 від 01.07.2011 року в сумі 10 000 грн., яку було залишено без задоволення.

З огляду на те, що оплату поставлених нафтопродуктів та наданих послуг з їх перевезення Філія "Запорізький Дорбудкомплекс" ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" здійснено не було та у зв'язку з тим, що поручитель відмовився задовольнити вимогу ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" про сплату 10 000 грн. за Договором поруки, позивач був змушений звернутись до суду з відповідними позовними вимогами.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують поставку товару - бітуму покупцю за Договором поставки № 16/10-018П від 16.10.2008 року, зокрема, не надано жодного зазначеного в Договорі документу (в т. ч. і специфікацій, передбачених умовами Договору), а тому правові підстави для стягнення заборгованості за поставлений товар згідно даного Договору та послуги по його доставці в сумі 1 412 296, 24 грн., а також 139 389, 94 грн. 3 % річних - відсутні, як і відсутні правові підстави для солідарного стягнення 10 000 грн. по Договору поруки.

В той же час апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку у справі про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію в рамках Договору поставки № 16/10-018П від 16.10.2008 року становить 1 412 296, 24 грн., а факт існування такої заборгованості підтверджується залізничними накладними, актами приймання-передачі товару, податковою декларацією з податку на додану вартість, а також актами звірки взаєморозрахунків і термін позовної давності на час подання прозову не сплинув, так як підписанням акту звірки взаєморозрахунків сторін від 31.01.2011 року відповідач вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого боргу, а, отже, трирічний строк позовної давності було перервано.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення основного боргу, інфляційних витрат за невиконання умов договорів поставки та солідарно суми з поручителя за договором поруки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, звертає увагу на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів було не повно досліджено обставини у даній справі, зокрема, не встановлено чи було дотримано сторонами договірного порядку здійснення поставок, зокрема, чи були узгоджені такі поставки та суми товару в розрізі умов Договору і чи підтверджено це відповідними документами, зокрема, специфікаціями, накладними тощо.

Крім того, для правильного вирішення спору господарським судами попередніх інстанцій необхідно було з'ясувати чи прийнято таку продукцію уповноваженою належним чином особою, чи підтверджено факти поставок належними та допустимими доказами та чи узгоджено сторонами кількість продукції, що повинна бути поставлена за договором.

Також, судам перш за все необхідно було встановити обставини наявності боргу відповідача-1 перед позивачем та настання строку такої оплати і додатково перевірити стан проведення розрахунків за Договором поставки та дати цьому відповідний правовий висновок.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд послався на недоведеність позовних вимог і відсутність належних доказів, в той же час суд апеляційної інстанції ті ж самі докази визнав належними та допустимими, що призвело до протилежних висновків у справі на підставі тих самих доказів і з застосуванням однакових норм матеріального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що судам при розгляді справи необхідно було надати оцінку існуючим правовідносинам сторін з позиції розумності та справедливості, з огляду на те, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається і учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Однак, зазначені обставини залишились поза увагою господарських судів попередній інстанцій, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даного спору.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2014 року та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справі № 903/63/14 - скасувати.

3. Справу № 903/63/14 направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга