Ухвала

від 01.10.2014 по справі 826/8187/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/31251/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Сіроша М.В.

за участю: секретаря Гончарук І.Ю.,

представника позивача Павленка В.В.,

представників відповідача Андрієвського Ю.В., Мартинчук А.В.

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАЙТІ» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 по справі №826/8187/13-а (№826/8287/13-а) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАЙТІ» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАЙТІ» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.05.2013 №0003962230 та від 29.05.2013 №0003952230.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАЙТІ» 13.06.2014 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.06.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статей 141, 198 Податкового кодексу України, статей 4, 42 Закону України «Про телекомунікації».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАЙТІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 778460,00грн., пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 32005666,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві складено акт від 08.05.2013 №510/23-3/36081550 та прийнято податкові повідомлення-рішення 29.05.2013 №0003962230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1167690,00грн., в тому числі, за основним платежем - 778460,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 389230,00грн.; та від 29.05.2013 №0003952230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 48008499,00грн., в тому числі, за основним платежем - 32005666,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 16002833,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано вимог податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем завищено валові витрати з огляду на те, що не надано доказів використання фінансового кредиту у власній господарській діяльності, а також завищено податковий кредит, оскільки він не мав права надавати телекомунікаційні послуги.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що кредитні кошти, отримані позивачем на підставі договору від 03.08.2011 №001, використовувалися ним у власній господарській діяльності, зокрема, для придбання та подальшого перепродажу споживачам електронних одиниць операторів мобільного зв'язку, від продажу яких позивач отримував доходи у періоді, що перевірявся .

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо правомірності включення Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАЙТІ» до складу валових витрат сум відсотків за користування кредитними коштами, отриманими на підставі договору від 03.08.2011 №001, у розмірі 3651896,00грн. є обґрунтованим.

Щодо висновку податкового органу про здійснення позивачем операцій з передачі (купівлі-продажу) права грошової вимоги (боргових зобов'язань) до учасника ринку зв'язку-оператора безпосередньому споживачу таких послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, утому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з підпунктом 196.1.5 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з: надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривати вами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Судом першої інстанції встановлено, що між операторами мобільного зв'язку та позивачем було укладено договори за яким оператори мобільного зв'язку передають Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАЙТІ» для організації розповсюдження своїх товарі та послуг, а саме: масив електронних одиниць, електронні ваучери нефіксованого номіналу, послуги з популяризації торговельних марок та просуванню товару, послуги доступу до мережі Інтернет.

Таким чином, відповідні договори не є договорами з передачі купівлі-продажу права грошової вимоги (боргових зобов'язань).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційна послуга - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій; телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 01.11.2012 №560, затверджено Порядок ведення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2012 за №1958/22270.

Додатком 5 до зазначеного Порядку є орієнтовний перелік видів діяльності, що здійснюється операторами, провайдерами телекомунікацій, згідно якого купівля карток, масивів електронних одиниць, електронні ваучери нефіксованого номіналу, послуги з популяризації торговельних марок та просування товару, послуги доступу до мережі Інтернет та електронних ваучерів для поповнення рахунків операторів телекомунікацій не є телекомунікаційними послугами та не входять до видів діяльності, що здійснюється операторами, провайдерами телекомунікацій.

Таким чином, зважаючи на викладене та встановлені обставини щодо належного оформлення господарських операцій між контрагентами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності формування Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАЙТІ» податкового кредиту за господарськими операціями з купівлі масивів електронних одиниць, електронних ваучерів нефіксованого номіналу, послуг з популяризації торговельних марок та просування товару, послуг доступу до мережі Інтернет.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 29.05.2013 №0003962230 та від 29.05.2013 №0003952230 є правильним.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАЙТІ» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 по справі №826/8187/13-а (№826/8287/13-а) скасувати, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

М.В. Сірош