Ухвала

від 13.10.2014 по справі 805/3653/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/49840/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державного підприємства "Макіїввугілля" та Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013

у справі № 805/3653/13-а

за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля"

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 задоволені позовні вимоги: скасоване податкове повідомлення-рішення №0000692330 від 18.09.2012 про донарахування грошового зобов'язання у загальному розмірі 1309343,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 постанову суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000692330 від 18.09.2012 щодо донарахування грошового зобов'язання у розмірі 509258,50 грн. - скасовано, в цій частині у задоволенні позову відмовлено. В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 - залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін постанови суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в касаційній скарзі просив скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2013.

З урахуванням неприбуття у судове засідання 13.10.2014 жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що податковим органом, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Макіїввугілля" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Укртехпоставка" та ТОВ « УТП Інвест», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2011 по 31.07.2011, складено акт № 4120/22-4/32442295 від 31.08.2012.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000692330 від 18.09.2012, яким, за порушення пп. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1309343,00 грн., з яких 1106153,00 грн. - за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203190,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування грошового зобов'язання у розмірі 800084,50 грн., враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що за період з травня 2011 року по липень 2011 року відокремленим підрозділом «УМТЗ» ДП «Макіїввугілля» було укладено договори поставки продукції гірничо-шахтного обладнання, металопродукції та паливно-мастильних матеріалів з ТОВ «Укртехпоставка»; та за період з лютого 2011 року по березень 2011 року, червень 2011 року по липень 2011 року на поставку гірничо-шахтного обладнання та паливно-мастильних матеріалів з ТОВ «УТП Інвест».

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Укртехпоставка» та ТОВ "УТП Інвест" по поставці запчастин та гірничо-шахтного обладнання, оскільки такі операції підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату, прибутковими ордерами, актами приймання товарів на склад, платіжними дорученнями.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Разом з тим, розглядаючи правильність формування зобов'язання по податку на додану вартість по бензину та дизпаливу, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем спірного повідомлення-рішення в частині донарахування грошового зобов'язання у розмірі 509258,50 грн., враховуючи наступне.

Так, відповідно до п.5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, затвердженим в Міністерстві юстиції України за №805/15496 від 02.09.2008, передбачено, зокрема, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Пунктом 11 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Мінюсті України 20.02.1998 за №128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно п.2.3 умов договорів, укладених позивачем з ТОВ «Укртехпоставка» та ТОВ "УТП Інвест" на поставку бензину та дизпаливу (т.2 а.с. 73, 90, 105, 174, 193, 199, 207, 236, 246), прийом продукції здійснюється за наявністю товаротранспортної накладної.

Разом з тим, позивачем не було надано до перевірки документи, що підтверджують транспортування товарів від ТОВ «Укртехпоставка» та ТОВ «УТП Інвест», товарно-транспортні накладні, що підтверджують реальність здійснення перевезень, а також, сертифікати якості.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги факт відсутності товарно-транспортних накладних, недотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Крім того, вирішуючи питання щодо правомірності формування податкового кредиту по бензину та дизпаливу, суд приймає до уваги факти, встановлені під час проведення перевірки, а саме: станом на 30.06.2011 кредиторська заборгованість за отриманий товар за розрахунками з ТОВ «Укртехпоставка» становить 3899713,06 грн. На кінець періоду, що перевірявся (31.07.2011) кредиторська заборгованість за отриманий товар за розрахунками з ТОВ «Укртехпоставка» становить 3438457,66 грн.

За наведених обставин, оскільки до обліку нафтопродуктів існують додаткові вимоги, у зв'язку з відсутністю документів, які передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, та порушенням Правил оформлення документів на перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 , колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність доказів на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з перевезень нафтопродуктів.

Доводи, наведені скаржниками в касаційних скаргах, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства "Макіїввугілля" та Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль