Рішення

від 27.01.2014 по справі 461/13494/13-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/13494/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

27 січня 2014 року Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Городецької Л.М.,

при секретарі - Куц Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інком-Фінанс» Україна про розірвання угоди, стягнення боргу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просить розірвати договір кредиту № 254859 від 05.03.2013 року, стягнути з відповідача 2460 гривень, в тому числі 1050 грн. - аванс, 500 грн. моральна шкода, 650 грн. - затрати на юридичні послуги, та 260 грн. судовий збір.

В обґрунтування позову покликаються на те, що 05.03.2013 року він уклав з відповідачем договір кредиту № 254859, предметом якого було надання компанією послуги у виді кредиту на суму 30 000 гривень згідно додатку №1 для оплати покриття даху будинку при умові внеску 1050 гривень. На протязі часу від дня укладення угоди, він неодноразово звертався до відповідача з проханням надати йому кредит, передбачений договором. Крім того, просив у відповідача повернути внесок в розмірі 1050 грн. Він звертався у правоохоронні органи із заявою про вчинення злочину, проте кримінальне провадження було закрито. Окрім того, вказує на те, що бездіяльністю відповідача по виконанні умов договору йому завдана моральна шкода на суму 500 гривень, оскільки він отримав стрес, переживання, великі затрати на поїздки до Львова.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав при цьому заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому, згідно ст.224 ЦПК України проведено заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Ст.1054 ЦК України зазначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 05 березня 2013 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Інком-Фінанс» Україна було укладено кредитний договір № 254859, предметом якого було надання компанією послуги у виді кредиту на суму 30 000 гривень згідно додатку №1 для оплати покриття даху будинку при умові внеску 1050 гривень ( а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на рахунок ПП «Інком-Фінанс» Україна сплатив внесок у розмірі 1050 гривень, що підтверджується копією квитанції від 05.03.2013 року ( а.с.13).

Відповідно до п.1.3 Додатку №2 до договору 254859 від 05.03.2013 року послуги, які є предметом договору, надаються шляхом формування групи клієнтів на загальних умовах програми «Інком-Фінанс», метою яких є придбання товару. Кожному клієнту присвоюється номер.

Згідно п.1.4 Додатку №2 до договору 254859 від 05.03.2013 року договір активується з моменту його підписання, після цього клієнт реєструється компанією.

Пунктом 1.5 Додатку № 2 передбачено, якщо протягом 120 ( ста двадцяти) днів, починаючи з дати підписання даного Договору, компанія не повідомить клієнту про дату видачі коштів, то компанія зобов'язується повернути сплачену раніше ним суму коштів протягом 45 ( сорока п'яти) банківських днів.

Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору так і не повідомлено про дату видачі коштів, та не виплачено дані кошти в термін, передбачений договором.

Згідно п.8.1 Додатку до договору якщо клієнт виявив бажання розірвати договір, то зобов'язаний письмово повідомити про своє рішення Компанію про відмову від угоди шляхом подання заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 17.07.2013 року звертався до відповідача із заявою про розірвання договору та повернення йому коштів в розмірі 1050 гривень, проте дана заява була проігнорована відповідачем, про що свідчить повідомлення, в якому зазначено, що адресат відмовився ( а.с.12-13, 16).

Відповідно до п.8.3 додатку № 2 договору розірвання договору за ініціативою клієнта з моменту набуття Договором юридичної сили та до отримання позики регулюється таким чином: повертається раніше сплачена Клієнтом сума частини вартості товару за мінусом десяти відсотків протягом 60 (шістдесяти) банківських днів.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позов в частині стягнення авансу в розмірі 1050 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, встановлено, що позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях, приниженнях, яких він зазнав у зв'язку з бездіяльністю ПП «Інком-Фінанс» Україна щодо нього через невиконання умов договору

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суд України № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Окрім цього, відповідно п.3 ст.22 Закону, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на вищевказане суд приходить до переконання, що позивачу завдано моральної шкоди на суму 500 гривень, а тому слід задоволити вимогу щодо стягнення цієї суми з ПП «Інком-Фінанс Україна».

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що з ПП «Інком-Фінанс» Україна слід стягнути на користь позивача 260 гривень судового збору.

Крім того, вирішуючи вимогу стягнення витрат на правову допомогу, суд не вбачає підстав про задоволення вказаних вимог, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження таких доводів, та квитанція, яка міститься в матеріалах справи не є належним та допустимим доказом.

Керуючись ст.ст.3, 10, 15, 60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ст.ст.23, 526, 1054,1167 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 - задоволити частково.

Розірвати договір кредиту № 254859 від 05 березня 2013 року, який був укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Інком-Фінанс» Україна.

Стягнути з Приватного підприємства «Інком-Фінанс» Україна (м.Львів, пл.Соборна, Б-12а, офіс 51, р/р 26001379255, Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805, ЄДРПОУ 38326151) на користь ОСОБА_1 ( паспорт серії НОМЕР_2 виданий Стрийським МВ УМВСУ у Львівській області, ІПН НОМЕР_1АДРЕСА_1 Дрогобицький район Львівська область) борг в розмірі 1050 ( одна тисяча п'ятдесят) гривень, 500 ( п'ятсот) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Приватного підприємства «Інком-Фінанс» Україна (м.Львів, пл.Соборна, Б-12а, офіс 51, р/р 26001379255, Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805, ЄДРПОУ 38326151) на користь ОСОБА_1 260 гривень судового збору.

В решті позову - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії. Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд.

Суддя Л.М.Городецька