Рішення

від 26.09.2014 по справі 910/14197/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/14197/14 26.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автопартс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Акумаркет" простягнення 25 446,31 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Шпак Т.В. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопартс" (надалі - ТОВ "Автопартс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акумаркет" (надалі - ТОВ "Акумаркет") про стягнення 27 912,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору про довгострокові поставки №281113-01 від 28.11.2013 р. поставив відповідачу товар, а останній натомість свого грошового зобов'язання з його оплати належним чином не виконав, у зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 23 813,90 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 532,08 грн., штрафу у розмірі 2 381,39 грн., 10% річних у розмірі 280,05грн. та інфляційних витрат у розмірі 904,93грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.07.2014 р.

29.07.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

30.07.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києві від 30.07.2014 р. у зв'язку із заявленими клопотаннями, неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 15.07.2014 р., розгляд справи відкладено до 20.08.2014 р.

20.08.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого відповідач проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 20.08.2014 р. з'явився, подав документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання 20.08.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2014 р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи до 26.09.2014 р.

25.09.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням директора.

26.09.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано уточнення позовних вимог згідно змісту яких просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 23 813,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 428,85 грн. та 3% річних у розмірі 203,56 грн. Крім того, позивачем було подано заяву згідно змісту якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 532,08 грн. та штрафу у розмірі 2 381,39 грн.

Представник позивача в судове засідання 26.09.2014 р. з'явився, проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечує, позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 26.09.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 26.09.2014 р. було розглянуто заяву позивача про уточнення позовних вимог стосовно якої, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи викладене, суд розцінює заяву позивача №б/н від 26.09.2014 р., подану 26.09.2014 р., як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 25 446,31 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відрядження директора ТОВ "Акумаркет" не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

З урахуванням викладених обставин, клопотання відповідача від 24.09.2014 р. про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 26.09.2014 р., не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2013 р. між ТОВ "Автопартс" (постачальник) та ТОВ "Акумаркет" (покупець) було укладено Договір про дострокові поставки №281113-01 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується протягом дії Договору поставляти у власність "покупця" товари (акумулятори ВАNNER), що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а "покупець" зобов'язується приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених договором умовах.

Загальний обсяг товару, що поставляється за цим договором, визначається на протязі строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма поставленими відповідно до умов договору окремими партіями товару. Сторони погоджуються, що накладні до договору є специфікаціями у розумінні ст. 266 ГКУ (п. 1.2 Договору).

Загальна сума договору визначається із загальної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту підписання повноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін.

Договір діє до 31 грудня 2013 року включно (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору у разі, якщо на момент закінчення чергового строку дії Договору та наявності заяви від однієї із сторін про небажання продовжити подальші договірні відносини, сторонами не виконані будь-які взаємні зобов'язання, договір продовжує діяти до виконання сторонами всіх взаємних зобов'язань і проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 4.1 Договору ціни на товар визначаються сторонами в накладних, виписаних на кожну окрему партію товару.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 90 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування суми вартості партії товару в безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника (п. 5.2 Договору).

Поставка здійснюється на умовах EXW м. Київ, вул. Куренівська, 18 (адреса відвантаження) відповідно до міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС" 2010, якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін. Підставою для відпуску окремої партії товару є остаточно погоджена сторонами накладна, у якій зазначаються: кількість, асортимент (номенклатура), ціна товару, дата відпуску товару (п. 6.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Автопартс" на виконання умов Договору за період з 22.01.2014 р. по 01.02.2014 р. на підставі видаткових накладних №АП-000003260 від 22.01.2014 р., №АП-000003543 від 23.01.2014 р., №АП-000004432 від 29.01.2014 р., №АП-000004838 від 31.01.2014 р. та №АП-000005084 від 01.02.2014 р. передало, а ТОВ "Акумаркет" в особі Сніцар Б.В., що діяв на підставі довіреностей №0006 від 21.01.2014 р., №0007 від 23.01.2014 р., №0009 від 29.01.2014 р., №0010 та №0011 від 31.01.2014 р. прийняло товар (акумулятори) на загальну суму 23 813,90 грн.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару виконано не було у зв'язку із чим позивачем 28.05.2014 р. на адресу відповідача було надіслано претензію №28/05/14/1 від 28.05.2014 р., в якій ТОВ "Автопартс" просило ТОВ "Акумаркет" погасити існуючу заборгованість. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та без виконання.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару.

Договір №281113-01 від 28.11.2013 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними та довіреностями) підтверджується поставка позивачем товару за Договором, прийняття його відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 23 813,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 5.1 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого позивачем за Договором товару на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 23 813,90 грн. на підставі Договору поставки за переданий позивачем товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Акумаркет" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Автопартс" про стягнення з ТОВ "Акумаркет" заборгованості по сплаті вартості поставленого товару у розмірі 23 813,90 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 532,08 грн. та 10% штрафу у розмірі 2 381,39грн.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки відмова від позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 532,08 грн. та 10% штрафу у розмірі 2 381,39 грн. не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені у розмірі 532,08 грн. та 10% штрафу у розмірі 2 381,39грн., а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 428,85 грн. за період з травня 2014р. по серпень 2014р. та 3 % річних у розмірі 203,56 грн. за період з 11.06.2014 р. по 22.09.2014 р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 10.1 Договору за порушення умов Договору сторони несуть взаємну відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Пунктом 10.3 Договору визначено, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних втрат, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 203,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 428,85 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність частково задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Акумаркет" на користь ТОВ "Автопартс" суми заборгованості у розмірі 23 813,90 грн., інфляційних витрат у розмірі 1 428,85 грн. та 3% річних у розмірі 203,56 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, п. 4 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопартс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акумаркет" (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 1; код ЄДРПОУ 37993940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопартс" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд.1; код ЄДРПОУ 34184200) основний борг у розмірі 23 813 (двадцять три тисячі вісімсот тринадцять) грн. 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 203 (двісті три) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 1 665 (одна тисяча шістсот шістдесят п'ять) грн. 59 коп. Видати наказ.

3. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопартс" від позову в частині стягнення пені у розмірі 532,08 грн. та 10% штрафу у розмірі 2 381,39 грн., провадження у справі в цій частині припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 01.10.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко