Рішення

від 07.10.2014 по справі 910/14134/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14134/14 07.10.14

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар»

до Приватного малого підприємства «Дидаскал-Технік»

про стягнення 84 010,54 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Волін К.Є. за довіреністю № 14/63 від 04.08.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного малого підприємства «Дидаскал-Технік» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 84 010,54 грн., які складаються з основного боргу у розмірі 70 000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 8 393,55 грн., 3% річних в сумі 2 533,99 грн., пені в сумі 3 083,00 грн. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він передав відповідачу в оренду нерухоме майно, орендна плата за яке останнім не була сплачена в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

За результатами автоматичного розподілу позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, позовну заяву Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Янтар» до Приватного малого підприємства «Дидаскал-Технік» про стягнення 84 010,54 грн. передано судді Васильченко Т.В. для вирішення питання щодо порушення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/14134/14 та призначено її до розгляду на 12.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з лікарняного, справу № 910/14134/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/14134/14 до свого провадження, судове засідання призначено на 12.08.2014 р.

07.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник позивача на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. подав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2014 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. При цьому, зазначив, що станом на дату судового засідання жодних платежів від відповідача за спірним договором не надходило.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2014 р. не з'явився, проте 12.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 08.09.2014 р.

02.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву № 14/69 від 01.09.2014 р. про зміни до прохальної частини позову, а також заяву про уточнення позовних вимог № 14/68 від 01.09.2014 р., відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 75 000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 8 717,12 грн., 3% річних в сумі 2 909,82 грн., пеню в сумі 3 540,25 грн. Заява обґрунтована тим, що з моменту порушення провадження у справі борг відповідача перед позивачем збільшився, зокрема, у зв'язку з неоплатою платежів за липень та серпень 2014 року.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р., у зв'язку із знаходженням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/14134/14 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. суддею Любченко М.О. справу № 910/14134/14 прийнято до свого провадження, її розгляд призначено на 07.10.2014 р.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з відпустки, справу № 910/14134/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. суддею Ломакою В.С. справу № 910/14134/14 прийнято до свого провадження, її розгляд призначено на 07.10.2014 р.

03.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву № 14/72 від 01.10.2014 р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 77 500,00 грн. основного боргу, 9 386,86 грн. інфляційних втрат, 3 100,92 грн. 3% річних, 3 772,75 грн. пені. Заява обґрунтована тим, що з моменту порушення провадження у справі борг відповідача перед позивачем збільшився, зокрема, у зв'язку з неоплатою платежів за липень, серпень та вересень 2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. представник позивача подав заяву, згідно з якою просив не враховувати при розгляді справи заяви про уточнення позовних вимог від 01.10.2014 р. № 14/72 та від 01.09.2014 р. № 14/68 та здійснювати розгляд справи в редакції первісно заявлених позовних вимог, що викладено в прохальній частині поданої позовної заяви.

Крім того, вищевказаною заявою представник позивача відмовився від вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що дійсно, подані позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 01.10.2014 р. № 14/72 та від 01.09.2014 р. № 14/68, не можуть бути прийняті до розгляду в частині збільшення суми основного боргу на суму несплачених відповідачем за спірним Договором платежів у липні, серпні та вересні 2014 року, оскільки такі вимоги є фактично заявленням іншого позову.

Так, судом враховано роз'яснення, надані в п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в якому зазначається, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач вправі змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

В даному випадку, як вбачається з поданих позивачем заяв про уточнення позовних вимог, фактично йдеться про подання іншого позову про стягнення основного боргу за Договором за період з липня по вересень 2014 року включно, а також нарахованих на його суму пені, 3 % річних та інфляційних втрат, що в межах вже порушеного провадження у справі не допускається.

З урахуванням зазначеного, а також заяви позивача, поданої у даному судовому засіданні, суд не приймає до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог від 01.10.2014 р. № 14/72 та від 01.09.2014 р. № 14/68, у зв'язку з чим справа розглядається в редакції первісно заявлених позовних вимог.

При цьому, розглянувши в судовому засіданні 07.10.2014 р. заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, роз'яснивши представнику позивача наслідки такої відмови, суд вирішив прийняти відмову позивача від вказаних позовних вимог та припинити в цій частині провадження у справі.

Так, приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що заява позивача, якою він відмовляється від позову в частині позовних вимог про стягнення 8 393,55 грн. інфляційних втрат, 2 533,99 грн. 3% річних та 3 083,00 грн. пені, підписана уповноваженою особою, не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, його відмова від частини позовних вимог не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди приміщення № 1/2, відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове технічне приміщення № 3 по вул. Боженка, 83, в м. Києві площею 97,79 кв.м., яке складається з трьох приміщень, та розташоване на першому поверсі будинку та зобов'язується своєчасно сплачувати всі платежі, пов'язані з орендою приміщення, а після припинення дії цього Договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Згідно з п. 1.2 Договору орендодавець свідчить, що на момент укладення цього Договору вказане приміщення не перебуває під арештом чи забороною відчуження, у заставі (в тому числі податковій) не перебуває, не є внеском до статутного фонду юридичних осіб, судового спору по ньому не має, від прав третіх осіб воно вільне, відносно нього не укладено будь-яких договорів по відчуженню.

Приміщення надається для використання орендарем в господарській діяльності (п. 1.3. Договору).

За приписами п. 2.1. Договору, договір вступає в силу з 04.01.2011 р. і діє 24 календарних місяця до 04.01.2013 р.

Відповідно до п. 2.2. Договору, якщо жодна зі сторін в строк за один місяць до закінчення договору не заявить про зміни та доповнення, даний договір автоматично пролонгується.

За умовами п. 4.3.1. Договору орендар зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування приміщенням згідно п. 3.1, 3.2.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що плата за оренду приміщення встановлюється сторонами в сумі 2 500 грн. щомісяця.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунок проводиться орендарем шляхом внесення коштів в національній валюті України на рахунок орендодавця, вказаний в пункті 9 цього Договору на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу зазначене в п. 1.1 Договору приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 04.01.2011 р., підписаним сторонами без зауважень і заперечень та скріпленим печатками обох підприємств.

У період з січня 2011 року по лютий 2012 року включно відповідач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання та сплатив позивачу орендну плату за означений період в сумі 35 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Проте, починаючи з березня 2012 року відповідач припинив належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, у зв'язку з чим 05.06.2014 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 14/46 від 05.06.2014 р. разом з рахунком № 3/02-О від 05.06.2014 р. про сплату орендної плати за період з 01.03.2012 р. по 31.05.2014 р. в сумі 67 500,00 грн.

На підтвердження направлення вказаної претензії та рахунку до матеріалів справи надано опис-вкладення у цінний лист та поштову квитанцію № 8207 від 05.06.2014 р. з вказаними в них даними штрихового ідентифікатору - 0315043131126.

Як вставлено судом за даними онлайн-ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» «Пошук поштових відправлень» ( http://services.ukrposhta.com/barcodesingle/DownloadInfo.aspx ) відправлення за номером 0315043131126 вручене адресату (одержувачу) особисто 14.07.2014 об'єктом поштового зв'язку КИЇВ 150 з індексом 03150.

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, вказана претензія та вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач так і не оплатив в повному обсязі орендну плату позивачу, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів та просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 70 000,00 грн. за період з березня 2012 року по червень 2014 року включно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Умовами укладеного між сторонами Договору оренди не визначені строки сплати орендної плати відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаних норм права позивач звернувся до відповідача з претензію № 14/46 від 05.06.2014 р., до якої додав рахунок № 3/02-О від 05.06.2014 р. про сплату орендної плати за період з 01.03.2012 р. по 31.05.2014 р. в сумі 67 500,00 грн. (надіслана на адресу відповідача 05.06.2014 р. та отримана ним, як зазначалось вище - 14.07.2014 р.).

У свою чергу, відповідач існуючу заборгованість по вказаному рахунку не погасив.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу в зазначеному вище розмірі.

Таким чином, оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив позивачеві орендну плату за період з березня 2012 року по травень 2014 року включно, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді в сумі 67 500, 00 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

В матеріалах справи також наявний складений позивачем рахунок-фактура № 3/06-О від 06.06.2014 р. на суму 70 000,00 грн., що поряд з вищевказаною заборгованістю включає борг з орендної плати за червень 2014 року, проте будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення означеного рахунку-фактури або іншої вимоги відповідачу в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про сплату орендної плати за червень 2014 року на суму 2 500,00 грн. позивачем не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на день вирішення спору по суті у відповідача не настав строк виконання зобов'язання по сплаті орендної плати за означений період.

При цьому, слід відзначити, що позивач в подальшому не позбавлений права звернутись до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо сплати орендної плати за червень 2014 року, після чого у випадку її не виконання повторно звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, однак наразі в цій частині суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в силу не настання у відповідача строку виконання відповідних зобов'язань за вказаний період.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати орендної плати за період з березня по травень 2014 року включно, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, що стосується позовних вимог, щодо яких суд припинив провадження, то слід враховувати, що відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині позовних вимог про стягнення з Приватного малого підприємства «Дидаскал-Технік» (03150, місто Київ, вулиця Боженка, 83, код ЄДРПОУ 16392597) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» (03150, місто Київ, вулиця Боженка, будинок 83, код ЄДРПОУ 21487526) 8 393 (вісім тисяч триста дев'яносто три) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 2 533 (дві тисячі п'ятсот тридцять три) грн. 99 коп. 3% річних, 3 083 (три тисячі вісімдесят три) 00 грн. пені, - припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного малого підприємства «Дидаскал-Технік» (03150, місто Київ, вулиця Боженка, 83, код ЄДРПОУ 16392597) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» (03150, місто Київ, вулиця Боженка, будинок 83, код ЄДРПОУ 21487526) 67 500 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 467 (одну тисячу чотириста шістдесят сім) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В частині стягнення 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя В.С. Ломака