Ухвала

від 13.10.2014 по справі 6-37598зп14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

13 жовтня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О., суддів: Журавель В. І., Наумчука М. І., Ізмайлової Т. Л., Остапчука Д. О., розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просила визнати недійсними договори дарування житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1, укладених 01 липня 2008 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, спадкоємцем якої є відповідачка ОСОБА_4

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 3221487001:01:027:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, укладений 01 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за № 3944.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, укладений 01 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за № 3940.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 08 квітня 2014 року заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року рішення апеляційного суду Київської області від 08 квітня 2014 року залишено без змін.

29 вересня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме - ч. 1 ст. 225 ЦК України, ст.ст. 9, 10 Закону України «Про судову експертизу», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року у справі № 6-39928св13, від 12 жовтня 2011 року у справі № 6-2001св10 та від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-39065св13.

Постановляючи ухвалу 30 жовтня 2013 року у справі № 6-39065св13, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією попередніх судів про визнання недійсним договору іпотеки, виходячи з того, що позивач у момент укладання оспорюваного договору страждав та на даний час страждає психічним захворюванням у формі манії з психічними симптомами. Наявне у позивача психічне захворювання позбавило його в той період часу можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними.

У той же час, постановляючи ухвалу 02 липня 2014 року у справі № 6-19636св14, про перегляд якої подано заяву, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з позицією суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання договорів дарування недійсними, виходячи з того, що позивачем не доведено, що ОСОБА_5 в момент вчинення правочину не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Наявні у матеріалах справи висновки експертизи не дали однозначної відповіді на питання про те, чи усвідомлював ОСОБА_5 в момент укладення договору дарування 01 липня 2008 року значення своїх дій та чи міг керувати ними.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що у наведених справах тотожними є встановлені судами фактичні обставини, які мають значення для вирішення спорів, які розглядались, а, відповідно, що правовідносини, які виникли між особами, які брали участь у розгляді вказаних справ, подібні і мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в порівнянні зі справою, у якій постановлена ухвала, яку просить переглянути заявник, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.

Між тим, посилання заявника як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року у справі № 6-39928св13 та від 12 жовтня 2011 року у справі № 6-2001св10 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України не може здійснюватися, оскільки зазначеними ухвалами судові рішення попередніх судів було скасовано, а справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права щодо встановлення фактичних обставин, то таке не свідчить про їх тотожність із встановленими судом фактичними обставинами справи, у якій постановлена ухвала, про перегляд якої подано заяву.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судового рішення, про перегляд якого заявником подано заяву, то у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді В. І. Журавель

Т. Л. Ізмайлова

М. І. Наумчук

Д. О. Остапчук