Рішення

від 09.10.2014 по справі 923/1167/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 р. Справа № 923/1167/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс", м. Херсон

до Товариства з додатковою відповідальністю "Херсонське АТП-16563", м. Херсон

про стягнення 185 376 грн. 75 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Желєзна О.В., представник, дов. від 19.08.2014р.; Вальтер О.М., представник, дов. №10/223 від 07.03.2014р.;

від відповідача: не прибув.

ТОВ "Херсонавтотранс" (позивач) просить стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Херсонське АТП 16563" заборгованість за договором №176 від 26.05.2009р. у розмірі -185 376 грн. 75 коп., що складається з:

- компенсаційний платіж з урахуванням 15% за розстрочення платежу - 132 744грн. 26 коп.;

- інфляційне збільшення боргу - 9 522 грн.19 коп.;

- 3% річних - 10 506 грн. 44 коп.;

- пені у сумі 32 603 грн. 87 коп.

Відповідач заявив клопотання про застосування строків давності при розгляді справи.

Позовні вимоги визнає частково у сумі 83680 грн. 67 коп., із них інфляційні 2539грн. 83 коп., 3% річних - 3706 грн. 84 коп., сума основного боргу 77 434 грн. решту вимоги вважає, що вони заявлені за межами строків позовної давності. Відповідач наголошує, що згідно п. 2. 1 договору компенсації N 176 від 26.05.2009 року сторони узгодили, що ТДВ "Херсонське АТП 16563" здійснює платежі щомісячно до 25 числа місяця, у якому повинен були здійснений відповідний платіж, у розмірі, визначеному п. 1.5 договору, протягом дії даного договору з урахуванням індексу інфляції та 15 % за розстрочення платежу, а всього в сумі 2 212 грн. 40 коп., щомісячно.

Відповідач вважає, що позивачу вже 26.06.2009 року стало відомо, про заборгованість відповідача за червень 2009 року і в наступні місяці і роки по договору компенсації № 176.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" п.п. 3.4, 4.3 встановлено, що до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України застосовується загальна позовна давність (ст. 257 названого Кодексу).

На думку відповідача, позивач безпідставно нараховує суму боргу, індекс інфляції і річних за період з 26.06.2009 року по 26.07.2011 року.

Згідно наданого відповідачем контррозрахуку сума основного боргу за період з 26.07.2011 року по 26.05.2014 року складає - 77 434 грн. 00 коп.; індекс інфляції - 2539грн. 83 коп., і 3 % річних - 3 706 грн. 84 коп., а всього 83 680 грн. 67 коп. Позовні вимоги на зазначену суму він визнає.

Відповідач вважає, що позивачем неправильно пораховано суму пені шляхом зворотного відліку шести місяців з дати звернення з позовною заявою, що суперечить ст. 232 ЦК України, ст. 253, 260 ЦК України.

Також, на думку відповідача, згідно розрахунку позивач безпідставно нараховує за лютий 2014 року суму боргу - 126 107 грн. 04 коп., в той час, як згідно умов договору щомісячна сума платежу має бути - 2212 грн. 40 коп. Згідно наданого контррозрахунку пені за період з 26.02.2014 по 30.07.2014 сума пені складає - 559 грн. 13 коп.

Відповідач звертає увагу суду, що згідно наданих судових рішень була встановлена нелігітимність керівництва та виконавчого органу ТОВ "Херсонавтотранс" за період з 26.06.2009 по 06.03.2012. Відповідач вважає, що на умовах договору № 176 позивач зобов'язаний був поставити до відома відповідача про наявність форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню умов цього договору або розірвати його в односторонньому порядку.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

26.05.2009 між ТОВ "Херсонавтотранс" та ВАТ "Херсонське АТП 16563" правонаступником прав та обов'язків якого є ТДВ "ХАТП 16563" був укладений договір компенсації № 176.

За умовами п. п. 1.1., 1.2. договору визначено, що відповідач взяв на себе зобов'язання по відшкодуванню понесених позивачем витрат на благоустрій території бази відпочинку "Дружба" на якій знаходиться майно відповідача в кількості восьми курортних будиночків.

Відповідно до п. п. 1.4., 1.5., 2.1. договору загальна сума компенсації становить 115429 грн. 72 коп. з розстроченням платежу на 5 років (60 місяців) та обов'язковим щомісячним платежем до 25 числа в розмірі 1 923 грн., а також з нарахуванням індексу інфляції та 15% від загальної суми компенсації за розстрочення платежу.

Таким чином, розмір щомісячних платежів враховуючи 15% за розстрочення складає -1 923 грн. 83 коп. х 15% = 2 212 грн. 40 коп.

Всього розмір платежів за спірним договором складає - 132 744 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встанолено, що протягом погодженого терміну розстрочки відповідач не виконав свої грошові зобов'язання щодо помісячної сплати суми - 2 212 грн. 40 коп. протягом червня 2009 року по червень 2014 рік.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду про стягнення суми боргу, яка складає - 132 744 грн. 40 коп.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності, вважаючи, що позовні вимоги з 26.06.2009 по 26.07.2011 заявлені поза межами строку позовної давності.

За наданим відповідачем конррозрахунком сума заборгованості за вищезгаданим договором, яка нарахована з 26.07.2011 по 26.05.2014 складає суму - 77 434 грн., яку він визнає.

Стаття 251 Цивільного кодексу України визначає, що строком позовної давності є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Стаття 252 ЦК України визначає, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Стаття 257 Цивільного кодексу України встановлює загальний строк позовної давності в три роки, а п. 1 ст. 261 цього ж кодексу вказує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За договорами про надання послуг про стягнення грошового боргу розповсюджується загальний строк позовної давності. Інших строків (спеціальні) позовної давності для даних правовідносин чинне законодавство не передбачає.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено часові межі реалізації захисту свого права або інтересу у судовому порядку в 3 роки.

Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України наслідками пропущення строку позовної давності є відмова суду у задоволенні позову.

Відповідно до умов договору сторони погодили, що відповідач здійснює виплату компенсації протягом 5 років, перераховуючи щомісячно з урахуванням 15% за розстрочення у сумі - 2 212 грн. 40 коп. починаючи з червня 2009 року.

Таким чином, позивачу було відомо про порушення його право на отримання частин компенсації, починаючи з липня 2009 року.

У зв'язку з чим, з цього моменту починає спливати трирічний строк позовної давності за щомісячними грошовими зобов'язаннями відповідача.

Позивач звернувся з позовом 07.08.2014 року. Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості, яка склалася до 07.08.2011 є такими, що заявлені поза межами строків позовної давності.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про відновлення строку позовної давності та захистити порушені права позивача. Причини пропуску строків позовної давності позивач вважає поважними та обґрунтовує наступним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2011 у справі № 32/81-ПН за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ "Херсонавтотранс", ПП "Плодове", виконавчого комітету Херсонської міської ради, третя особа - виконавчий комітет Донецької міської ради (відділ державної реєстрації) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" від 25.05.2009 року (Протокол № 25/05-09) 26.06.2009 року (протокол № 26/06-09), визнання недійсним змін до установчих документів відомостей про юридичну особу та скасування їх державної реєстрації було доведено, що договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Херсонавтотранс" від імені продавців підписано не встановленою особою, а від імені покупця - ПП "Плодове" підписано ОСОБА_10, особою, яка, як встановлено судом, була померлою станом на момент підписання вищевказаного договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Херсонавтотранс".

Заявник також доводить, що зазначеним рішенням суду визнано недійсним рішення загальних зборів від 25.05.2009 та від 26.06.2009, в тому числі щодо незаконності обрання зборами генеральним директором ТОВ "Херсонавтотранс" ОСОБА_11, яким підписано спірний договір, факт нечинності внесення змін до установчих документів та змін до відомостей про юридичну особу до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ "Херсонавтотранс", державним реєстратором відділу державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради 07.07.2009р., в тому числі і щодо керівника товариства, з моменту внесення змін.

Заявник зазначив, що, рішенням Комсомольського суду м. Херсона від 14.04.2010 у справі №2-1163/10 та рішенням апеляційного суду Херсонської області 12.08.2010 року по цій справі генерального директора ОСОБА_3Ф поновлено на посаді з 12.08.2009року.

Заявник звернув увагу суду на те, що вказані вище обставини були предметом дослідження по справі № 923/522/13 Господарського суду Херсонської області від 23.07.2013р. за позовом ТОВ "Херсонавтотранс" до ТОВ "Донецькі автовокзали".

З зазначеного рішення вбачається, що практично з 07.07.2009 по 06.03.2012 ТОВ "Херсонактотранс" не мало легітимного керівника та виконавчих органів, а законно обраного генерального директора ОСОБА_3 було поновлено на роботі лише рішенням суду від 05.05.2011, яке набрало законної сили 01.08.2011, лише в березні 2012 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За змістом ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо при розгляді спору судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, порушено і строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, позивач вправі отримати судовий захист, у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

Із огляду на наведені докази суд прийшов до висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строків позовної давності. Поновлюючи позивачу строк позовної давності суд прийняв до уваги надані докази позивачем про те, що фактично з 07.07.2009 по 06.03.2012 ТОВ "Херсонавтотранс" не мало легітимного керівника та виконавчих органів, а законно обраного генерального директора товариства ОСОБА_3 було поновлено на роботі лише рішенням суду від 05.05.2011, яке набрало законної сили 01.08.2011 та лише в березні 2012 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначені обставини унеможливлювати позивачу захищати свої порушені права шляхом звернення до суду з позовом.

У зв'язку з викладеним, суди дійшли висновку, що причини пропуску строку позовної давності позивачем підтверджені належними та допустимими доказами і обґрунтовані об'єктивними обставинами, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає захисту.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що право позивача про захист, якого він звернувся, порушено спірним договором і причини пропуску строку позовної давності є поважними, тому позивач вправі отримати судовий захист, а клопотання відповідача про застосування позовної давності відхиляється судами.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу, який витікає із договору № 176 від 26.05.2009 у сумі 132744 грн. 26 коп. доведені та підлягають задоволенню

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату встановлених у п. 2.1. договору платежів за вимогою виконавця нараховується пеня у розмірі 1 % від розміру несплаченого компенсаційного платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував пеню на підставі вищенаведених норм у сумі 32 603 грн. 87коп. за період з 26.02.2014 по 30.07.2014.

Судом перевірено правильність проведення нарахування, та встановлено, що сторони погодили щомісячну сплату відповідачем погодженої суми, тому після закінчення періоду, коли останній мав перерахувати погоджену суму, у позивача виникало право на застосування нарахування пені. Як витікає із наданих розрахунків, станом на 26.02.2014 сума заборгованості відповідача перед позивачем склала суму - 126107 грн. 04 коп., тому позивач правомірно застосував пеню до цієї суми у розмірі подвійної ставки НБУ. Станом на 26.03.2014 сума боргу збільшилась із-за невиконання відповідачем свої грошових зобов'язань за наступний період і склала 128 319 грн. 44коп., на яку позивач нарахував подвійну ставку НБУ і т.д.

Таким чином, позивач правомірно провів нарахування пені за невиконання грошових зобов'язань, виконання яких мали закінчитися через п'ять років з дня укладення договору, тобто в 2014 році.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував на підставі ст. 625 ЦК України інфляційне збільшення боргу - 9522 грн. 19 коп.; та 3% річних - 10 506 грн. 44 коп.

З урахуванням відновлення строку позовної давності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Херсонське автотранспортне підприємство 16563" (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, 44-А, код ЄДРПОУ 03119026) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" (73025, м. Херсон, вул. Радянська, буд. 39, р. р. № 26003300533253 у ХОУАТ "Ощадбанк", МФО 352457, ІПН 031190521030, свідоцтво платника ПДВ 200127067 код ЄДРПОУ 03119055) - 185 376 грн. 75 коп., з яких: 132 744грн. 26 коп. - компенсаційний платіж з урахуванням 15% за розстрочення платежу; 9 522 грн.19 коп. - інфляційне збільшення боргу; 10 506 грн. 44 коп. - 3% річних; 32 603 грн. 87 коп. - пені та 3707 грн. 53 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.10.2014р.

Суддя Л.М. Немченко