Рішення

від 09.10.2014 по справі 911/3679/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р. Справа № 911/3679/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екорамбус», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край - 2», м. Сквира

про стягнення 67883,69 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Стеценко О.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Екорамбус» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край - 2» (далі - відповідач) стягнення 67883,69 грн.

Провадження у справі №911/3679/14 порушено відповідно до ухвали суду від 29.08.2014 року та призначено справу до розгляду на 16.09.2014 року.

В судовому засіданні 16.09.2014 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 16.09.2014 року не з'явився та надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідач у своєму клопотанні зазначив про часткову сплату боргу у сумі 8000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення №62532 від 08.08.2014 року.

У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 09.10.2014 року.

В судовому засіданні 09.10.2014 року позивач позовні вимоги підтримав та визнав факт сплати відповідачем 8000,00 грн. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.10.2014 року не з'явився.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов Договору поставки № 146 від 07.12.2010 року (в подальшому - Договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екорамбус» (позивач), згідно абз. 1 п. 1.1. якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність та оплачує товар на умовах цього договору.

Згідно умов Договору, відповідно до підтверджуючих документів, товар позивачем поставлявся, а відповідачем отримувався. Ціну товару зазначено у видаткових накладних.

Договір у п. 2.8. передбачає, що право власності переходить до покупця з моменту передачі товару і підписання сторонами накладної на товар в пункті поставки покупця.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата за поставлений товар здійснює в національній валюті України згідно пункту 1.1. додатку №4 Договору поставки.

Додаток від 07.12.2010 року за № 4 до Договору поставки від 07.12.2010 року за № 146 у п. 1.1. передбачає, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформленні рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в замовленні, протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо у постачальника є борги по документам, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за період з 16.10.2012 року по 16.01.2014 року за видатковими накладними:- ТОВ -001156 від 16.10.2012; - ТОВ -001233 від 24.10.2012; - ТОВ -001255 від 30.10.2012; - ТОВ -001379 від 30.11.2012; - ТОВ -001516 від 24.12.2012; - ТОВ -000016 від 15.01.2013; - ТОВ -000205 від 25.02.2013; - ТОВ -000204 від 04.03.2013; - ТОВ -000592 від 16.04.2013; - ТОВ -000655 від 30.04.2013; - ТОВ -000878 від 09.07.2013; - ТОВ -000879 від 09.07.2013; - ТОВ -001013 від 14.08.2013; - ТОВ -001014 від 14.08.2013; - ТОВ -001108 від 10.09.2013; - ТОВ -001107 від 12.09.2013; - ТОВ -001296 від 06.11.2013; - ТОВ -001295 від 08.11.2013; - ТОВ -001380 від 29.11.2013; - ТОВ -000014 від 15.01.2014; - ТОВ -000015 від 16.01.2014.

Видаткові накладні скріплені відбитком печатки магазинів відповідача та підписом останнього на виконання вимог договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних накладних вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у накладних.

Тобто, підписані відповідачем та скріплені печаткою магазинів останнього накладні без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару, свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Таким чином, згідно наведених накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 73866,24 грн., що відповідачем не спростовано.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі товар не оплатив, сплативши частково 12 964,28 грн. Таким чином, на день звернення до суду заборгованість відповідача становила 60901,96 грн., про стягнення якої і подано позов.

Факт часткової оплати товару, отриманого згідно наявних в матеріалах справи накладних, відповідачем не заперечується та підтверджується копіями банківських виписок та актом звірки взаєморозрахунків, достовірність яких позивач та відповідач не заперечують і з яких акт звірки взаєморозрахунків підписаний та скріплений відбитками печаток позивача та відповідача.

Одночасно вказаним актом звірки розрахунків, який підписаний відповідачем та скріплений печаткою відповідача, достовірність якого відповідач не спростовано та не заперечується, строк платежу в частині заявленого позивачем основного боргу в сумі 60901,96 грн. є таким, що настав. Також, акт звірки розрахунків свідчать про узгодження суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором.

В ході розгляду справи судом було з'ясовано, що після подачі позову на рахунок позивача надійшли сплачені відповідачем кошти в сумі 8000,00 грн. за платіжним дорученням від 08.08.2014 року №62532, що також підтверджено сторонами.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абз. абз. 1, 3 п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи те, що предмет спору в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки від 07.12.2010 року за № 146 у вигляді основного боргу у сумі 8000,00 грн. припинив існування в процесі розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що провадження у відповідній частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки від 07.12.2010 року за № 146 у вигляді основного боргу у сумі 8000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, внаслідок порушення договірних зобов'язань, у зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором з повної оплати поставленого позивачем товару, за відповідачем перед позивачем станом на момент розгляду спору по суті існує заборгованість у сумі 52901,96 грн.

Щодо викладених у відзиві відповідача обставин, судом встановлено, що заперечуючи проти позову, відповідач не визнає факту поставки товару за частиною спірних накладних, оскільки на його думку первинним документом для підтвердження поставки товару є довіреність від підприємства-покупця на особу, яка отримує товар, за встановленою формою.

Однак, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (так само як і повідомлення за підписом директора та головного бухгалтера про зразок печатки на отримання товару, яке оформлюється при централізовано-кільцевих перевезеннях відповідно до п. 13 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей) не є документами, що підтверджують факт поставки товару.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України, який у своїй Постанові від 17.09.2009 року у справі №21/105 та Постанові від 09.04.2013 року у справі №5023/5085/12, де зазначає, що довіреність на одержання матеріальних цінностей є документом, що лише фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару.

Передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності може бути порушенням ведення бухгалтерського обліку, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі або прийняття товарів.

Накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції.

Всі спірні видаткові накладні, що видані позивачем, відповідають вимогам зазначених нормативних актів, містять всі обов'язкові реквізити, в тому числі і посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача.

Дослідивши заперечення відповідача та з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів та пояснень, судом встановлено, що поставки товару, проти яких заперечує відповідач, відбувались безпосередньо на адреси магазинів відповідача і товар приймався відповідними представниками магазину на місці доставки. Про отримання товару свідчать відповідні штампи та підписи на спірних видаткових накладних. Крім того, про факт існування господарських відносин сторін за спірним Договором свідчить часткова оплата, тобто дії відповідача, спрямовані на виконання умов Договору. Також, спірні видаткові накладні враховані в Акті звірки розрахунків.

Самі лише недоліки в оформленні видаткових накладних не спростовують їх дійсність та факту поставок товару, про підроблення чи фальсифікацію відповідних видаткових накладних відповідачем не заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів.

Щодо посилань відповідача на ненастання строку оплати з огляду на зміст п.1.1. додатку №4 до Договору, який передбачає оплату реалізованих товарів, суд зазначає, що оскільки строки та порядок реалізації товарів умовами Договору не визначені і не залежать від позивача, залежність оплати від факту реалізації товарів є неправомірною.

Крім того, в даному випадку, оскільки з огляду на зміст п. 1.1. додатку №4 до Договору не можливо чітко встановити строк оплати, такий строк визначається у відповідності до ст. ст. 530 та 692 Цивільного кодексу України, тобто після його прийняття та прийняття товаросупровідних документів на товар.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу в сумі 52901,96 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 708,85 грн. 3% річних та 6272,88 грн. інфляційних втрат.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар згідно договору, є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та складає 708,85 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та складає 6272,88 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в судовому засіданні докази, виходячи з викладених обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в загальній сумі 59883,69 грн., з яких 52901,96 грн. заборгованості, 708,85 грн. 3% річних та 6272,88 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 8000 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив суму основного боргу після звернення позивача до суду, відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 78, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Леніна, 22, код 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екорамбус» (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 9, кв. 3, код 37194379) 52901,96 грн. заборгованості, 708,85 грн. 3% річних та 6272,88 грн. інфляційних втрат та 1827 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 8000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя Кошик А.Ю.