Рішення

від 13.10.2014 по справі 911/3210/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р.Справа № 911/3210/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями "Вольво Україна", м. Київ до ТОВ "Алекс-Транс Груп", м. Луганськ про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Ченксєва К.Ю., дов. б/н від 15.10.13 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Транс Груп" основний борг в сумі 60193,83 грн., інфляційні втрати в сумі 6049,58 грн., 3% річних в сумі 3440,76 грн. та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про надання послуг та виконання підрядних робіт №SA3156 від 01.02.12 р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, через канцелярію суду надав додаткові документи.

Суд, дослідивши надані документи, долучив їх до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

Всі ухвали суду були направлені на адресу відповідача: 91055, м. Луганськ, вул. Олексієва, б. 4, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-Транс Груп" (відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг та виконання підрядник робіт № SА3156 від 01.02.2012 року (далі - договір)(а.с. 27-31), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надавати послуги з технічного обслуговування (далі - ТО) і ремонту транспортних засобів замовника згідно додатку №1, а відповідач зобов'язався приймати і оплачувати надані послуги і виконані роботи.

Відповідно до п.1.2 договору, позивач може продавати оригінальні запасні частини VOLVO для транспортних засобів відповідача.

У додатку №1 до договору (а.с. 32) закріплений перелік транспортних засобів відповідача на які поширюються умови договору про надання послуг, виконання робіт та/або купівлю-продаж товарів № SА3156.

ТО та/або ремонт транспортних засобів відповідача, а також продаж запасних частин здійснюється позивачем на підставі усної заявки відповідача (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.12 договору, у випадку, якщо узгодження ТО та/або ремонт відбувається в усному порядку та уповноважений представник відповідача територіально знаходиться на значній відстані від місця проведення робіт, то виконані роботи та використані при цьому запасні частини фіксуються позивачем в акті виконаних робіт, який направляється відповідачу разом з іншими документами (рахунок та податкова накладна) протягом п'яти календарних днів з моменту закінчення виконання робіт.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що після закінчення робіт представники сторін підписують акт виконаних робіт, оформлений на підставі наряд-замовлення.

В рамках виконання своїх зобов'язань за договором, за усним замовленням відповідача, позивачем були виконані роботи з ремонту вантажного автомобілі VOLVO FН реєстраційний номер АІ1372СР, шасі номер В501284 на суму 59989,51 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № SТ-VU107302 від 24.02.2012 (а.с. 36-37). Вказаний акт був підписаний позивачем та уповноваженим представником відповідача - Барановим В.А., що підтверджується довіреністю № 64 від 24 лютого 2012 року (а.с. 43).

Під час виконання ремонтних робіт позивачем використовувалось своє обладнання, свої автозапчастини і паливно-мастильні матеріали, вартість яких відповідає цінам зазначеним в прайс-листі, наданому на вимогу суду позивачем.

Відповідно до п. 5.1 договору, підставою для оплати є:

- рахунок на передплату, що оформлюється позивачем на підставі заявки відповідача у разі попередньої оплати;

- рахунок, що оформлюється позивачем на підставі видаткової накладної або акту виконаних робіт у разі подальшої оплати.

На підставі підписаного акту було видано рахунок на оплату № VU-1227704 від 24.02.2012 на суму 59989,51 грн. (а.с. 38-39).

Згідно з п. 5.2 договору, строк оплати рахунку - 30 (тридцять) календарних днів з моменту підписання уповноваженим дорученням представником відповідача акту виконаних робіт або видаткової накладної. Оригінал рахунку передається представнику відповідача або відправляється поштою.

За таких обставин, за актом № SТ-VU107302 від 24.02.2012 останнім днем для оплати вартості послуг за виконані роботи було 25 березня 2012 року. Отже, відповідач мав оплатити виконані роботи до 26 березня 2012 року.

15.04.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 584 щодо сплати заборгованості (а.с. 49), 14.01.2014 року було повторно надіслано листа № 776 (а.с. 45-46) з аналогічною вимогою погасити заборгованість. Вказані вимоги були отриманні відповідачем 17.04.13 р. та 16.01.14 р. відповідно (а.с. 47, 51).

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт не виконав в повному обсязі, здійснивши часткову оплату в сумі 9395,68 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с. 44), внаслідок чого заборгованість відповідача склала 50593,83 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 837 ЦК Україн) визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В частині 1 статті 854 ЦК України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи за спірним договором виконані позивачем без зауважень з боку відповідача, що свідчить про наявність зобов'язання відповідача оплатити виконані роботи в обумовлений сторонами строк.

Згідно з п. 5.2 договору, строк оплати рахунку - 30 (тридцять) календарних днів з моменту підписання уповноваженим доручення представником відповідача акту виконаних робіт або видаткової накладної. Оригінал рахунку передається представнику відповідача або відправляється поштою.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт не виконав в повному обсязі, здійснивши часткову оплату в сумі 9395,68 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с. 44), внаслідок чого заборгованість відповідача склала 50593,83 грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 50593,83 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що з 26.03.12 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором №SА3156 від 01.02.2012 року

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 50593,83 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3335,03 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а вимогу про стягнення інфляційних втрат такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 5059,38 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг та виконання підрядник робіт № SА3156 від 01.02.2012 року складає 58988,24 грн., з яких 50593,83 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 3335,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 5059,38 грн.

Крім того, між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № VU-0000124 від 17.10.2011 р., № VU-0000127 від 28.10.2011 р. та № VU-0000151 від 05.12.2011 р., відповідно до яких, позивач надав відповідачу, а відповідач прийняв послуги (проведення навчання для водіїв по економічному водінню) на загальну суму 9600,00 грн.

Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати серед іншого з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з пунктом 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року за № 01-06/374/2013, допускається укладання договору у спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, сторони підписавши вищевказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № VU-0000124 від 17.10.2011 р., № VU-0000127 від 28.10.2011 р. та № VU-0000151 від 05.12.2011 р., уклали відповідні договори про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт надання позивачем послуг, та їх прийом відповідачем підтверджується підписаними відповідачем актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № VU-0000124 від 17.10.2011 р. на суму 3600,00 грн., № VU-0000127 від 28.10.2011 р. на суму 2400,00 грн. та № VU-0000151 від 05.12.2011 р. на суму 3600,00 грн. (а.с. 33-35).

На підставі зазначених вище актів виконаних робіт було видано рахунки на оплату № VU-Р5700 від 17.10.2011 p. на суму 3600,00 грн.; № VU-Р5880 від 28.10.2011 p. на суму 2400,00 грн. та № VU-Р5906 від 05.12.2011 р. на суму 3600,00 грн. (а.с. 40-42).

Строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг ані актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), ані рахунками встановлений не був.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

14.01.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (а.с. 45-46) у строк три робочі дні з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість щодо послуг наданих за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № VU-0000124 від 17.10.2011 р., № VU-0000127 від 28.10.2011 р. та № VU-0000151 від 05.12.2011 р.

16.01.2014 лист із вимогою сплатити заборгованість був вручений відповідачу, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.47-48).

Проте, відповідач жодним чином на зазначену вимогу не відреагував, заборгованість в сумі 9600,00 грн. протягом зазначеного у вимозі строку не сплатив.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, 14.01.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (а.с. 45-46) про сплату заборгованості протягом трьох робочих днів з моменту отримання вимоги, яка була отримана відповідачем 16.01.2014 року.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 9600,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що з 22.01.14 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за договорами про надання послуг, укладених на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № VU-0000124 від 17.10.2011 р., № VU-0000127 від 28.10.2011 р. та № VU-0000151 від 05.12.2011 р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 9600,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 105,73 грн. та інфляційних втрат в сумі 983,22 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами про надання послуг, укладених на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № VU-0000124 від 17.10.2011 р., № VU-0000127 від 28.10.2011 р. та № VU-0000151 від 05.12.2011 р. складає 10688,95 грн., з яких 9600,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 105,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 983,22 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 60193,83 грн., 3% річних в сумі 3440,76 грн. та інфляційних втрат в сумі 6042,60 грн. В задоволені решти вимог суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Транс Груп" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7;код ЄДРПОУ 34710276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (03134, м. Київ, Кільцева дорога, 20/1-А, код ЄДРПОУ 30176505) основний борг в сумі 60193,83 грн., 3% річних в сумі 3440,76 грн. та інфляційні втрати в сумі 6042,60 грн. та 1826,81 грн. судового збору.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.10.2014 р.

Суддя Т.В. Інте