Постанова

від 13.10.2014 по справі 910/6540/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа№ 910/6540/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 05.08.2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму» на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 року

у справі № 910/6540/14 (судді - Босий В.П.,Ломака В.С., Стасюк С.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л.Авто»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму»

про стягнення 654775,25 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Грицик Д.С. - дов. б/н від 17.09.2014 року,

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2014 року до господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Л.Авто» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму» про стягнення 654775,25 грн, що становить 652487,08 грн заборгованості по оплаті поставленого товару, 1859,14 грн пені, 429,03 грн річних (3%).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору №3110/АИТ від 31.10.2013 року він поставив відповідачу товар на суму 652487,08 грн, який не оплачено покупцем у строки встановлені договором. За порушення зобов'язання по оплаті товару позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1626,75 грн та 375,40 грн річних згідно ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму» (ідентифікаційний код 33102787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто» (ідентифікаційний код 36702953) заборгованість у розмірі 652 487 грн 08 коп., пеню у розмірі 1 626 грн 75 коп., 3% річних у розмірі 375 грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 13 089 грн 78 коп. У задоволенні решти позову відмовлено.

06.08.2014 року відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 23.07.2014 року у справі № 910/6540/14, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 22, 77 ГПК України розглянуто спір за відсутності представника відповідача, позбавивши останнього права на захист та права участі в судовому засіданні. Апелянт стверджує, що судом не прийнято до уваги умови п. 3.3. договору, за яким оплата проводиться на підставі виставленого рахунку-фактури, який відповідачу не направлявся, відтак вважає що строк оплати товару не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму» на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 року у справі № 910/6540/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Жук Г. А., суддів Мальченко А. О., Кропивна Л.В., призначено розгляд справи на 13.10.2014 року.

Представник апелянта (відповідач у справі) у судове засідання 13.10.2014 року не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2014 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апелянта, просить рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

31.10.2013 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 3110/АИТ відповідно до п. 1.1. якого позивач - ТОВ «Т.Л.Авто» зобов'язався передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму» (покупець за договором, відповідач у справі) товар, а покупець зобов'язався оплатити товар в порядку та на умовах, визначених договором. Сторони обумовили, що ціна і кількість товару визначається в специфікаціях, які є їх невід'ємними частинами.

За умовами договору базисні умови поставки товару - DDP, відповідно Правил «ІНКОТЕРМС-2010» (склад постачальника), якщо інше не обумовлено у специфікації (п.3.1 договору). Товар поставляється протягом 8 днів з моменту отримання заявки (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1-4.3 договору ціна товару вказується у специфікації. Розрахунки здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 45 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 652487,85 грн, що підтверджується видатковою накладною № TL-Н4031-154 від 30.01.2014 року (а.с 19), яка містить відомості про найменування товару, кількість, ціну. Товар отримано від постачальника представником відповідача (покупця за договором) за довіреністю на право отримання ТМЦ № 1 від 27.01.2014 року, яку видано товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму» за підписом керівника та головного бухгалтегра товариства, на ім'я Довгань Світлани Вікторівни (а.с.20). В підтвердження поставки товару на суму 652487,85 грн, позивач представив також копію податкової накладної № 300148 від 30.01.2014 року (а.с.21).

Факт поставки товару за видатковою накладною № TL-Н4031-154 від 30.01.2014 року доведено матеріалами справи, не заперечено відповідачем, отже, на час прийняття рішення суду заборгованість відповідача по оплаті вартості товару становила 652487,85 грн .

Доказів сплати вартості отриманого товару в повному обсязі ні на час прийняття рішення суду, ні на час перегляду рішення в апеляційній інстанції відповідачем не надано.

Твердження апелянта, що за умовами п.3.3 договору строк оплати товару не настав, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, оскільки договором чітко визначено, що покупець зобов'язаний сплатити повну вартість товару у строк, що не перевищує 45 календарних днів з дати отримання товару (п.4.3 договору). Пункт.3.3, яким постачальник зобов'язався надати покупцю рахунок фактуру, не може вплинути на строк оплати, відтак після спливу 45 днів від відвантаження товару, з врахуванням вимог ст.ст 251-255 ЦК України, які регламентують встановлення, початок перебігу та закінчення строку, вважається що покупець порушив зобов'язання по оплаті.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 652487,85 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований належними доказами, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі у розмірі 1 859,14 грн та 3% річних у розмірі 429,03 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 17.03.2014 року по 24.03.2014 року.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом 5.5. договору поставки встановлено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені та вважає за правомірне нарахування пені в сумі 1626,75 грн, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з 18.03.2014 року, а не з 17.03., як помилково визначив позивач.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 429,03 грн в порядку ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором. У цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення такої вимоги в сумі 375,40 грн з огляду на помилкове визначення початку строку порушення права позивача.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що незадоволення судом клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника відповідача в іншому судовому процесі не є процесуальним порушенням, яке може бути підставою скасування рішення суду згідно ст.104 ГПК України.

Згідно п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.), оскільки у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа, як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Суд звертає увагу на те, що відповідач, як юридична особа не був позбавлений права та можливості участі в судовому засіданні. Відповідача було повідомлено про розгляд справи, що свідчить про достатність часу для підготовки представників для участі у судовому засіданні. Не повідомлення представником свого доверітеля про неможливість участі у даному судовому засіданні у зв'язку з зайнятістю в інших судових процесах чи знаходжені у відпустці не може бути розцінено судом як поважна причина неявки в судове засідання.

Інших доводів клопотання представника відповідача не містить, як і не містить посилання на необхідність подання пояснень, обґрунтувань чи доказів. Більш того, неможливість представника прийняти участь у судовому засіданні не позбавляє його права подання обґрунтованого відзиву на позов та долучення у справу доказів в обґрунтування своїх заперечень, але таким правом відповідач не скористався.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 року у справі № 910/6540/14 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати із сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму» на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 року у справі № 910/6540/14 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2014 року у справі № 910/6540/14 залишити без змін.

3.Справу № 910/6540/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді Л.В. Кропивна

А.О. Мальченко