Постанова

від 05.02.2007 по справі 16/360/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/360/23

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                     "05" лютого 2007 р.                                        Справа № 16/360/23

          „10” год. „50” хв.

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого судді Фесюри М.В.,  

                                                                      при секретарі  - Кезля А.О.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача – Курганська О.М., Кошіль А.Л.,

                                                                      від відповідача –Федоренко М.С.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Контрольно –ревізійного управління в Чернігівській області

                                              (м. Чернігів вул. Бєлінського,11)

До ВІДПОВІДАЧА:           Сосницької районної державної лабораторії ветеринарної медицини  

                                              (смт. Сосниця вул. Новоселівська,3)

Про визнання незаконними дій та

зобов'язання виконати обов'язкові вимоги.

          Заявлено позов про визнання незаконними дій відповідача щодо невиконання обов'язкових вимог контрольно – ревізійного управління по усуненню виявлених порушень в частині невжиття заходів по відшкодуванню збитків, завданих зайвим нарахуванням матеріальної допомоги в сумі 1,64 тис. грн. та зобов'язання відповідача виконати зазначені вимоги.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в 2005 року порушив вимоги п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 134 від 07.02.2001р. , тобто виплатив матеріальну допомогу працівникам у розмірі понад одного посадового окладу на рік, отже здійснив порушення порядку здійснення видатків з державного бюджету.

          Обов'язкові вимоги позивача у термін, встановлений до 01.04.2006р., відповідачем в порушення ч.2 ст.15 Закону України „Про державну контрольно –ревізійну службу в Україні” виконані не були.

          У зв”язку з викладеним на підставі п.10 ст.10 вищенаведеного Закону позивач звернувся з позовом до суду.

          Відповідач письмового відзиву не надав , представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що виплата матеріальної допомоги здійснювалась відповідно до Положення, затвердженого Державним департаментом ветеринарної медицини.

          Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

          Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи повною назвою відповідача є Сосницьку районна державна лабораторія ветеринарної медицини.

          Розроблення та затвердження положень  про  державні  установи ветеринарної медицини, в тому числі про державні лабораторії, здійснюється Державним департаментом ветеринарної медицини в межах його компетенції, як це передбачено ст.7 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 року N 2498-XII (далі –Закон –2498).

          Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 17.06.2003р.  N 47, зареєстрованим  в Міністерстві юстиції України 17 липня 2003 р. за N 614/7935 затверджено Положення про районну державну лабораторію ветеринарної медицини, якою є відповідач.

          Відповідно до цього Положення:

- районна державна лабораторія ветеринарної медицини (далі - лабораторія)  створена   відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" і підпорядковується Управлінню ветеринарної медицини в районі (п.1);

- лабораторія  у своїй  діяльності  керується  Конституцією України, іншими законами України, актами Президента України,  Кабінету  Міністрів   України,   Міністерства   аграрної політики України,  Державного комітету України з питань технічного регулювання  та  споживчої   політики,   Державного   департаменту ветеринарної медицини,  управлінь ветеринарної медицини в області, районі та цим Положенням (п.2);

- організаційна структура і штатна чисельність  лабораторії та  державної  лабораторії  ветеринарно-санітарної експертизи  на ринку визначається у встановленому порядку (п.15);

- лабораторія  утримується  за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету (п.17);

- лабораторія є юридичною особою,  має самостійний  баланс, рахунки  в  установах  банків,  круглу  печатку,  фірмові  бланки, кутовий штамп зі своїм найменуванням (п.20).

          Відповідно до ст.24 Закону –2498  фінансування та   матеріально-технічне  забезпечення  органів державного управління  та  інших  державних  установ  ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

          Контрольно –ревізійним відділом в Сосницькому районі в період з 24.02.по 01.03.2006р. була проведена ревізія фінансово –господарської діяльності з питань дотримання вимог законодавства у процесі використання коштів державного бюджету на керівництво та управління в Сосницькій ветеринарній лабораторії за період діяльності останньої з 01.05.2004р. по 01.01.2006р.

          За результатами ревізії складений акт № 18-32/004 від 01.03.2005р.

          Як зазначено в акті, в ході ревізії були встановлено наступне.

          Фонд оплати праці формується на підставі штатних розписів, які затверджені обласним управління ветеринарної медицини. Посадові оклади працівникам лабораторії встановлені відповідно до наказу Мінагрополітики від 07.03.2001р. № 46 „Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних організацій , що обслуговують сільське господарство”.

          При проведенні ревізії з питань правильності проведення видатків бюджетних коштів, спрямованих на виплату матеріальних допомог, встановлено випадки виплати таких допомог в розмірі понад один посадовий оклад в рік. Виплачувалася матеріальна допомога в розмірі посадового окладу на оздоровлення та на соціально –побутові потреби. В результаті переплата матеріальної допомоги за 2005 рік склала 1,2 тис. грн.., чим порушено вимоги п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 134 та від 30.08.2002р. № 1298 „ Про впорядкування умов оплати праці працівників установ закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”. Нарахування на матеріальну допомогу становить 0,44 тис. грн., що є порушенням п.5 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996.

          Згідно з додатком 1 до акту ревізії загальна сума переплати матеріальної допомоги склала 1202 грн.

          Згідно наданого в судове засідання розрахунку загальний розмір переплати склав таку ж  суму та, крім того, сума переплати нарахувань до фондів соціального страхування склала 444,74 грн.

          За результатами ревізії начальником контрольно –ревізійного відділу в Сосницькому районі на адресу відповідача відповідно до ст.ст.10,14 Закону України „Про контрольно –ревізійну службу в Україні” направлено листа № 18-11/76 від 01.03.2006р. „Про усунення порушень, виявлених ревізією” з вимогою, зокрема, в строк до 01.04.2006р. відшкодувати переплату по матеріальній допомозі в сумі 1,2 тис. грн. та сплачені внески по незаконно виплаченій матеріальній допомозі у розмірі 0,44 тис. грн.

          Листом від 31.03.2006р. № 5  відповідач повідомив контрольно – ревізійний відділ про усунення порушень, виявлених ревізією, крім відшкодування зайво сплаченої матеріальної допомоги. Як зазначено у листі, відшкодування здійснюватись не буде, оскільки виплата здійснена на підставі Положення про преміювання та інші соціальні виплати працівникам Сосницької районної державної лабораторії ветеринарної медицини”.

          Судом встановлено наступне.

          Відповідач у 2005 році здійснював виплату за рахунок бюджетних коштів матеріальної допомоги своїм працівникам, в тому числі:

- згідно наказу № 24 від 11.07.2005р. виплатив допомогу на оздоровлення Андрійченко В.Ю.у розмірі одного посадового окладу, що становить 321 грн.,

- згідно наказу № 26 від 27.07.2005р. виплатив допомогу на оздоровлення Скляр Т.П.у розмірі одного посадового окладу, що становить 394 грн.;

- згідно наказу № 29 від 15.08.2005р. виплатив допомогу на оздоровлення Куриленко Ю.В. у розмірі одного посадового окладу (321 грн.);

- згідно наказу № 30 від 17.08.2005р. виплатив допомогу на оздоровлення Максименко Л.М. у розмірі одного посадового окладу, що становить 394 грн.

          Крім того, у 2005 році відповідач відповідно до свого наказу № 55 від 23.12.2005р. надав працівникам матеріальну допомогу у зв”язку зі скрутним фінансовим становищем: Скляр Т.П., Максименко Л.М., Куриленко Ю.І. –у розмірі однієї мінімальної зарплати кожному( по 332 грн.), та Андрійченко В.Ю. –у розмірі 206 грн.

          Отримання вищенаведених матеріальних допомог за вирахуванням обов'язкових податкових та інших платежів  підтверджується відповідними відомостями, що є в матеріалах справи.

          Відповідач у своїх запереченнях посилається на правомірність своїх дій, які були вчинені відповідно до Положення про преміювання та інші соціальні виплати працівникам ветеринарної медицини установ бюджетної сфери, затвердженого Державним департаментом ветеринарної медицини 07.12.2004р., погодженого з ЦК профспілки працівників АПК України, та Положення про преміювання та інші соціальні виплати працівникам Сосницької районної лабораторії держветмедицини, затвердженого управлінням ветеринарної медицини в Сосницькому районі та погодженого з профспілкою Сосницької райлікарні.

          Пунктом 4 в кожному із зазначених Положень передбачено, зокрема, що матеріальна допомога у розмірі від 1 до 3 мінімальних зарплат надається працівникам установи у таких випадках: при тривалій хворобі працівника або проведенні операції, при народженні дитини, при тяжкому фінансовому становищі працівника. Матеріальна допомога на оздоровлення надається у розмірі посадового окладу при наданні щорічної відпустки. Вказані допомоги надаються за рахунок коштів бюджетних асигнувань та спеціального фонду державного бюджету, передбаченого кошторисом.

          Як зазначено у преамбулах цих Положень, вони розроблені у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 134 та Закону України «Про ветеринарну медицину».

          Однак, постановою Кабінету Міністрів України № 134  від 7 лютого 2001 р. N 134 «Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», яка діяла до 01.09.2005р., зокрема п.п. «б»п.4, надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення,  за винятком матеріальної допомоги на  поховання,  в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.

          Аналогічна за змістом норма міститься у п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. N 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

          Інших розмірів матеріальної допомоги, в тому числі для установ ветеринарної медицини, вказаними постановами Уряду не передбачено.

          Статтею 5 Закону –2498 питання забезпечення здійснення державної політики у галузі ветеринарної медицини; забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державних установ ветеринарної медицини; здійснення інших повноважень з управління галуззю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

          Отже, відповідач при здійсненні виплат матеріальних допомог мав діяти відповідно до нормативно –правових актів Кабінету Міністрів України. Виплата матеріальної допомоги у розмірі, більшому, ніж передбачено нормативно –правовими актами, суперечить бюджетному законодавству і відповідно до ст.116 Бюджетного кодексу України є бюджетним правопорушенням.

          Позивачем в судове засідання наданий остаточний розрахунок № 18-18/073 від 02.02.2007р. щодо переплати матеріальної допомоги працівникам відповідача за 2005 рік. Розмір переплати відповідає розміру коштів, який зазначений у вимогах позивача, перевірений в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

          Пунктами 1,7,10 ч.1 ст.10  Закону України «Про державну контрольно –ревізійну службу в Україні»передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням  в  Республіці  Крим,  областях, містах  Києві  і  Севастополі,  контрольно-ревізійним  підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах  надається право:

    1)   перевіряти   у   підконтрольних   установах  грошові  та бухгалтерські  документи,  звіти,  кошториси  й інші документи, що підтверджують  надходження  і  витрачання  коштів  та матеріальних цінностей,   проводити  перевірки  фактичної  наявності  цінностей (грошових  сум,  цінних  паперів,  сировини,  матеріалів,  готової продукції,  устаткування  тощо);

7)   пред'являти   керівникам   та   іншим  службовим  особам підконтрольних  установ,  що  ревізуються,  вимоги  щодо  усунення виявлених   порушень   законодавства   з   питань   збереження   і використання  державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та  інші  платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення  бюджетного  фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами,   установами  та  організаціями  кошти  і  позички використовуються  з  порушенням  чинного  законодавства;

10)   звертатися   до   суду   в   інтересах   держави,  якщо підконтрольною  установою  не  забезпечено  виконання  вимог  щодо усунення   виявлених  ревізією  порушень  законодавства  з  питань збереження і використання активів.

          Статтею 113 БК України до повноважень органів Державної контрольно –ревізійної служби віднесений також контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету.

          Відповідно до ч.1 ст.119 цього Кодексу, нецільове використання бюджетних коштів,  тобто витрачання їх  на  цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим  законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет,  виділеним бюджетним асигнуванням  чи  кошторису, має  наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів,  що  витрачені  не  за  цільовим  призначенням,  і притягнення   відповідних   посадових   осіб   до  дисциплінарної, адміністративної  чи  кримінальної  відповідальності  у   порядку, визначеному законами України.

          В силу ч.2 ст.118 цього Кодексу накладення на особу заходу стягнення за бюджетне правопорушення  не  звільняє її від відшкодування заподіяної таким правопорушенням  матеріальної шкоди. в порядку, встановленому законом.

          Статтею 83 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” встановлено, що допущення нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулому роках має наслідком:

    для розпорядників бюджетних коштів - зменшення асигнувань цим розпорядникам   на  суму  коштів,  що  витрачені  не  за  цільовим призначенням;

    для одержувачів бюджетних коштів - повернення коштів у  сумі, що  витрачена  не  за  цільовим призначенням,  у дохід відповідних бюджетів.

    Порядок зменшення асигнувань та повернення  бюджетних  коштів до відповідних бюджетів визначається Кабінетом Міністрів України.

          Пунктами 13, 14 Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулому роках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2006 р. N 492, одержувач  бюджетних  коштів  протягом  10   днів   після надходження  вимоги  перераховує  зазначену  в ній суму за рахунок власних (небюджетних) коштів у дохід відповідного бюджету за кодом бюджетної  класифікації  "Інші  надходження"  та  інформує  про це контролюючий орган.

          У разі невиконання одержувачем  бюджетних  коштів  вимоги контролюючий  орган  звертається  в  установленому порядку до суду щодо стягнення з одержувача бюджетних коштів в дохід  відповідного бюджету  коштів  у  сумі,  яка була використана ним не за цільовим призначенням.

          Відповідач не виконав обов'язкових вимог органу Державної контрольно ревізійної служби, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання виконати вимоги по відшкодуванню зайво виплаченої матеріальної допомоги та нарахувань на неї у розмірі 1640 грн. підлягають задоволенню.

          Решта позовних вимог щодо визнання дій відповідача по невиконанню обов'язкових вимог контролюючого органу незаконними задоволенню не підлягає, оскільки  відповідно до ст.162 КАС України суд має повноваження  визнати протиправними дії лише суб'єкта владних повноважень, а відповідно до визначення, наданого в ст.3 цього Кодексу, суб'єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідач, не виконуючи  обов'язкові вимоги позивача про усунення виявлених порушень, діяв не як суб'єкт владних повноважень , здійснюючи владні управлінські функції,  а як підконтрольна установа. Крім того, як слідує із встановлених обставин у справі, відповідач не вчиняв з цього приводу жодної активної дії, отже з його боку має місце бездіяльність, що не є тотожнім поняттю „дії”.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Сосницьку районну державну лабораторію ветеринарної медицини (код 00720881, смт. Сосниця вул. Новоселівська,3) виконати вимоги Контрольно –ревізійного відділу в Сосницькому районі № 18-11/76 від 01.03.2006р. по відшкодуванню зайво виплаченої матеріальної допомоги та нарахувань на неї у розмірі 1640 грн.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

          Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 08 лютого 2007 року.

Суддя:                                                                                                                        М.В.Фесюра