Постанова

від 09.10.2014 по справі 817/2538/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2538/14

09 жовтня 2014 року 15год. 28хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Костюк-Москалюк Г.М.,

відповідача: представник Камінський Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кузнецовськ доСільськогосподарського виробничого кооперативу "Бережанка" про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Бережанка» про стягнення капіталізованих платежів.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить суд визнати неправомірною відмову ліквідаційної комісії СВК «Бережанка» у визнанні боргу по капіталізованих платежах на суму 41431,45 грн. та відповідно стягнути вказану суму коштів на рахунок ВВДФССНВВПЗ у м. Кузнецовськ Рівненської області.

В судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, представник позивача позов підтримала. На обґрунтування заявлених вимог вказала на те, що на виконання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання що спричинило втрату працездатності» позивач звернувся до ліквідаційної комісії СВК «Бережанка» із заявою про визнання кредитором по капіталізованих платежах на суму 53680,23грн.

Проте ліквідаційною комісією СВК «Бережанка» не визнано вимоги позивача, у зв'язку із чим він звернувся до суду із вказаним позовом. Разом з тим, враховуючи те, що середня тривалість життя для чоловіків і жінок у країні на момент звернена до суду змінилась, позивачем було здійснено перерахунок капіталізованих платежів по потерпілих. Згідно нового розрахунку сума капіталізованих платежів становить 41431,45грн.

У зв'язку із наведеним просить стягнути вказану суму з СВК "Бережанка" на рахунок ВВДФССНВВПЗ у м. Кузнецовськ Рівненської області.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. На обґрунтування своїх заперечень вказав на те, що ліквідаційною комісією СВК «Бережанка» було прийнято рішення про відмову у визнанні вимог кредитора - ВВДФССНВВПЗ у м. Кузнецовськ, з підстав відсутності майна.

За таких обставин, на підставі вимог ст.112 Цивільного Кодексу України, на переконання представника позивача, такі вимоги кредитора вважаються погашеними, а тому позов не підлягає до задоволення.

Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що згідно частини 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, позивачем пропущено місячний строк для звернення до суду із вказаним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі докази у справі в їх сукупності судом встановлено наступне.

Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Бережанка» було прийнято рішення про припинення господарської діяльності у зв'язку із ліквідацією.

За таких обставин було створено Ліквідаційну комісію СВК «Бережанка».

У зв'язку із ліквідацією СВК «Бережанка» ВВДФССНВВПЗ у м. Кузнецовськ звернулася до ліквідаційної комісії СВК «Бережанка» із заявою про визнання їх кредитором по капіталізованих платежах на суму 53680,23 грн. для виплати відповідного відшкодування, в порядку визначеному Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання що спричинило втрату працездатності» потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Проте відповідач, вимогу ВВДФССНВВПЗ у Костопільському районі - не визнав, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Разом з тим, враховуючи те, що середня тривалість життя для чоловіків і жінок у країні на момент звернення до суду змінилась, позивачем було здійснено перерахунок капіталізованих платежів по потерпілих. Згідно нового розрахунку сума капіталізованих платежів становить 41431,45грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

За приписами статті 46 Закону, фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та інше.

Згідно зі статтею 110 Цивільного кодексу України юридична особа може бути ліквідована за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до статті 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Частиною другою статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 14 червня 2001 року № 33-36275 "Щодо державної реєстрації нормативно-правового акта" Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не відноситься до кола органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації відповідно до Указу Президента України від з жовтня 1992 року № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

Проте нормативно-правові акти Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є чинними і застосовуються без державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до ч. 2 п. 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №765, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Частиною 4 вищевказаного Порядку визначено, що до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута з виплат, пов'язаних з його зобов'язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат за листками непрацездатності.

Виходячи з аналізу Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №765, вбачається, що в даному Порядку не вказано механізм капіталізації платежів по підприємствам, які знаходяться в стадії ліквідації. Приписами ст. 46 Закону України 1105-XIV від 23.09.1999 врегульовано систему фінансування та джерела коштів Фонду, проте означений Закон не регламентує, яким чином ліквідується підприємство, а чітко зазначає, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та інше.

Тобто, капіталізація виплат майбутніх періодів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадян, повинна проводитись саме в період ліквідаційної процедури підприємства, оскільки саме після відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність підприємства закінчується та строк виконання всіх його грошових зобов'язань вважається таким, що настав.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 26.06.2012.

Відповідно до п. 3 вищевказаного Порядку, капіталізація платежів нараховується за період, що визначається з різниці між середньої тривалості життя для чоловіків і жінок і їхнім віком на момент проведення капіталізації. Позивачем для визначення періоду для капіталізації використовувалися дані середньої тривалості життя особи, надані Держкомстатом України.

Враховуючи наведений порядок, позивач здійснив розрахунок нарахування капіталізації платежів по особовій справі потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який склав 41431,45грн.

Розрахунок вказаних платежів, та його розмір відповідачем не оспорювались.

Відповідно до пункту 1 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторі в забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини 3 статті 110 цього Кодексу, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Як встановлено судом відповідач прийняв рішення про ліквідацію, як платоспроможна юридична особа.

За таких обставин, посилання представника відповідача на ту обставину, що відмова у задоволенні вимог позивача була прийнята у зв'язку із відсутністю майна юридичної особи, а тому такі вимоги є погашеними - на переконання суду є безпідставними.

Посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення з вказаним позовом до ліквідаційної комісії на переконання суду також є не обґрунтованим та не підтверджується наявними у справі доказами.

Так, зокрема відповідно до штампу вхідної кореспонденції, що міститься на витягу із протоколу №1 засідання ліквідаційної комісії СВК "Бережанка", щодо відмови позивачу у визнанні кредитором по капіталізованих платежах, датою отримання вказаного документу є 05.08.2014.

В свою чергу із вказаним позовом позивач звернувся до суду 08.09.2014 року. Тобто в межах місячного строку.

Крім того, на переконання суду до вказаних спірних правовідносин застосовуються вимоги ст.99, 100 КАС України.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ВВДФССНВВПЗ у Костопільському районі Рівненської області є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірною відмову ліквідаційної комісії СВК "Бережанка" у визнанні боргу по капіталізованих платежах в сумі 41431,45 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Бережанка" борг по капіталізованих платежах в сумі 41431,45 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.