Постанова

від 02.10.2014 по справі 824/2679/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/2679/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Маренича І.В.

секретаря судового засідання - Юзька Я.В.

за участю:

представника позивача - Тимофійчука Р.Р.;

представників відповідача - Іліки Р.І., Фуштея М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Імпульс» до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Імпульс» (далі-Позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі-Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002632201 від 16.06.2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період з 13.05.2014 року по 19.05.2014 року проводилась позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Імпульс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Абріс Центр» за період з 01.08.2012 року по 30.11.2012 року.

На думку перевіряючих Приватне акціонерне товариство «Імпульс» порушило вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року у сумі 1316,00 грн., за вересень 2012 року у сумі 4502,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 1316,00 грн., за листопад 2012 року 3636,00 грн., а всього на загальну суму 12826,00 грн.

Не погоджуючись із висновками перевіряючих, вказаними в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Імпульс» (з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість), позивачем було подано заперечення на Акт перевірки. На заперечення отримано лист про розгляд заперечень №8505/10/24-12-22-01 від 11.06.2014 року.

17.06.2014 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення №0002632201 від 16.06.2014 року, яким донараховано 12826,00 грн. податку на додану вартість та нарахована штрафна фінансова санкція в сумі 3206,50 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням №0002632201 від 16.06.2014 року та Актом перевірки, позивачем подано первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області.

Рішенням №1027/10/24-13-10-02-08 від 10.07.2014 року про результати розгляду первинної скарги, Головним управлінням Міндоходів у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення №0002632201 від 16.06.2014 року - залишено без змін, а первинну скаргу №66 від 27.06.2014 року - без задоволення.

Не погоджуючись із вищевказаним рішення Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, податковим повідомленням-рішенням №0002632201 від 16.06.2014 року та Актом перевірки, позивачем подано повторну скаргу №88 від 24.07.2014 року на вищевказане рішення до Міністерства доходів і зборів.

Рішенням від 04.08.2014 року №16/99991001-15 про результат розгляду повторної скарги Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0002632201 від 16.06.2014 року та рішення Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області прийняте за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Приватне акціонерне товариство «Імпульс» не погоджується із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням №0002632201 від 16.06.2014 року, Актом перевірки, рішенням Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про результати розгляду первинної скарги та рішенням Державної фіскальної служби України про результат розгляду повторної скарги, у зв'язку з чим просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002632201 від 16.06.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з 13.05.2014 року по 19.05.2014 року Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Імпульс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Арбіс Центр» за період з 01.08.2012 року по 30.11.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №1054/24-12-22-01/14272771 від 26.05.2014 року документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Імпульс».

04.06.2014 року позивачем подано заперечення на Акт №1054/24-12-22-01/14272771 від 26.05.2014 року документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Імпульс».

На вказане вище заперечення відповідач надіслав на адресу позивача лист №8505/10/24-12-22-01 від 11.06.2014 року про розгляду заперечень до акту перевірки від 26.05.2014 року №1054/24-12-22-01/14272771 в якому зазначає, що вказані доводи є необґрунтованими, а висновки викладені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі Акту №1054/24-12-22-01/14272771 від 26.05.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002632201 від 16.06.2014 року, яким донараховано 12826,00 грн. податку на додану вартість та нарахована штрафна фінансова санкція в сумі 3206,50 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням 27.06.2014 року Приватне акціонерне товариство «Імпульс» подало скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення №0002632201 від 16.06.2014 року, яким донараховано 12826,00 грн. податку на додану вартість та нарахована штрафна фінансова санкція в сумі 3206,50 грн. винесеного Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 10.07.2014 року №1027/10/24-13-10-02-08 скаргу Приватного акціонерного товариства «Імпульс» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0002632201 від 16.06.2014 року без змін.

24.07.2014 року Приватне акціонерне товариство «Імпульс» подало скаргу до Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення про результати скарги Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 10.07.2014 року №1027/10/24-13-10-02-08 та податкового повідомлення-рішення №0002632201 від 16.06.2014 року, яким донараховано 12826,00 грн. податку на додану вартість та нарахована штрафна фінансова санкція в сумі 3206,50 грн. винесеного Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 04.08.2014 року №817/6/99991001-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0002632201 від 16.06.2014 року та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу Приватного акціонерного товариства «Імпульс» залишено без задоволення.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI (далі-Кодекс).

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення ( стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16 липня 1999 року № 996-XIV).

Крім цього, згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Господарське і податкове законодавство фактично єдині у визначенні господарської діяльності, яка пов'язується з виробництвом, реалізацією, виконанням робіт чи наданням послуг вартісного характеру тощо. Так, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу «під господарською діяльністю ... розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договора, акти, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на витрати або податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відсутність (недоведеність) фактичного виконання операцій з контрагентами, свідчить про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значущості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок про відсутність підстав для формування сум податкового кредиту.

В даному випадку за даними господарськими операціями лише оформлювались документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалися видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту, внаслідок чого є отримання ПАТ «Імпульс» необгрунтованої вигоди за даними господарськими операціями. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, не створюють правових наслідків для цілей формування сум податкових вигод.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень указаного законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України).

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як встановлено судом, податкове повідомлення рішення №0002632201 від 16.06.2014 року, яким донараховано 12826,00 грн. податку на додану вартість та нарахована штрафна фінансова санкція в сумі 3206,50 грн. прийняте Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області за порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755 -VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16032,50 грн.

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою було достовірно встановлений факт порушення норм законодавства в результаті чого Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення рішення №0002632201 від 16.06.2014 року, яким донараховано 12826,00 грн. податку на додану вартість та нарахована штрафна фінансова санкція в сумі 3206,50 грн.

Так, статтею 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 року №2406-III передбачено, що сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством; свідоцтво про визнання відповідності - документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України; декларація про відповідність - документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Як встановлено судом та вбачається з Акту №1054/24-12-22-01/14272771 від 26.05.2014 року документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Імпульс», що ПрАТ «Імпульс» за період з 01.08.2012 року по 30.11.2012 року сформовано податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 12826,03 грн. на підставі податкових накладних, постачальником в яких зазначено TOB «Абріс Центр» (ЄДРПОУ 37763488, м. Харків, проспект Гагаріна, б 98, корп. 11). У податкових накладних зі сторони постачальника особою, яка склала податкову накладну значиться ОСОБА_4, місцезнаходження (податкова адреса) продавця ТОВ «Абріс Центр»: м. Харків, проспект Гагаріна, б 98, корп.11.

Перевіркою не виявлено, а позивачем для перевірки не надано документи, які підтверджують якість поставлених товарів та відповідають вимогам Закону України «Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 року №2406-III, що не дає можливості ідентифікувати товар та визначити його походження.

Крім того, позивачем на час перевірки не представлено товарно-транспортних накладних або інших документів (наказів по підприємству про відрядження для отримання товару, табелів робочого часу, відомостей про списання паливо-мастильних матеріалів, авансових звітів тощо), які б могли засвідчити фактичне переміщення чи доставку товару TOB «Абріс Центр» (м. Харків) до ПрАТ «Імпульс».

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

З вищезазначеного вбачається, що позивачем до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують транспортування товару від TOB «Абріс Центр» на адресу ПрАТ «Імпульс», з чого слідує, що первинна документація щодо здійснених господарських операцій ПрАТ «Імпульс» з TOB «Абріс центр» є такою, що не містить достовірної інформації.

Під час судового розгляду справи представником відповідача наголошувалось, що в ході дослідження господарських взаємовідносин між ПрАТ «Імпульс» та ТОВ «Абріс Центр» за період з 01.08.2012 року по 30.11.2012 року ДПІ у м. Чернівцях було отримано податкову інформацію з ДПС у Харківській області, а саме Акт від 08.04.2013 року № 2004/22.1-04/3776348 Про результати проведення зустрічної звірки TOB «Абріс центр» (код ЄДРПОУ 37763488) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «ВК Віконні системи» (код 3397239) за період з 01.04.2012 року по 30.11.2012 року. Висновками вищевказаним актом перевірки TOB «Абріс центр» від 08.04.2013 року №2004/22.1-04/37763488 встановлено (окрім іншого):

...до звірки не надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей від постачальника - TOB «ВК Віконні системи», код 33972398 до покупця - ТОВ "Арбіс центр", код 37763488, та подальшого руху товару до контрагентів-покупців, а саме не надано товарно-транспортні накладні або інші документи, які засвідчують факт перевезення зазначеного товару.

Висновок:

...враховуючи постанову старшого слідчого з ОВС ГСУДПС України Борисенко В.М. та акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ВК Віконні системи», код 33972398 за №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року:

Звіркою TOB "Арбіс центр", код 37763488 не має можливості підтвердити реальність здійснення господарських відносин з постачальником TOB «ВК Віконні системи», код 33972398 за період квітень-вересень, листопад 2012 року на загальну суму податкового кредиту 547753,5 грн.

Звіркою не має можливості підтвердити реальність здійснення господарський відносин з покупцями за квітень-листопад 2012 року на загальну суму податкових зобов'язань 555445,06 грн., наведених у довідці...

Також обов'язково потрібно звернути увагу нате, що згідно п.2.1 - 2.5 договору поставки між TOB "Абріс Центр" та ПрАТ «Імпульс», поставка товару здійснювалась по заявці покупця силами продавця. Підприємством для перевірки не надано заявки вказаної в п 2.1 , згідно якої відбувається поставка товарів.

Крім цього судом було встановлено, що керівником ТОВ «Абріс Центр» є Власенко Л.В, головний бухгалтер Літвінова С.В, але всі податкові накладні які були надані позивачем під час перевірки підписані від ТОВ «Абріс Центр» ОСОБА_4

Згідно п 18 Порядку заповнення податкових накладних усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Податкова накладна, складена філією чи іншим структурним підрозділом платника податку, скріплюється печаткою платника податку - продавця, яка, крім реквізитів такого платника податку, може містити найменування філії чи іншого структурного підрозділу, що заповнив таку накладну.

Для скріплення податкових накладних може бути виготовлена окрема печатка "Для податкових накладних".

У разі складання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку накладається у порядку, визначеному законодавством.

Доказів того, що ОСОБА_4 мала право у період, що перевіряється підписувати первинні документи від імені ТОВ «Абріс Центр», суду не надано.

З огляду на зазначене надані позивачем первинні документи не містять обов'язкових реквізитів, зокрема даних щодо змісту та обсягу господарської операції, а видані податкові накладні підписані особою, яка не мала таких повноважень.

Дані обставини свідчать про відсутність первинних документів, які б свідчили при реальність господарської операції та реальність факту поставки товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього судом було допитано в якості свідка ОСОБА_9 працівника позивача, який суду пояснив, що з фірмою ТОВ «Абріс центр» вони працювали певний час. Матеріальні цінності їм привозили на вулицю Користишевського там він їх отримував та здавав на склад на зберігання. Товарно-транспортних накладних він від постачальника не отримував.

Також представник позивача зазначив, що позивач безпідставно посилається на лист Міністерства доходів і зборів України від 27.05.2013 року №3642/6/99-99-19-04-01-15 та вказує на те, що в ньому висвітлена позиція керівництва Міндоходів щодо того, що суб'єкт господарювання не несе відповідальності за виконання зобов'язань його контрагентами.

На рахунок даної позиції слід зазначити, по перше, як висвітлено в даному листі: ... «необхідно враховувати, що згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, наявність належним чином укладеного договору між суб'єктами господарювання (чинного) заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності. У разі виявлення органом ДПС порушення платником податків норм чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності такому платнику податків донараховуються відповідні суми податкових зобов'язань...».

По друге:... «якщо при здійсненні господарської діяльності, навіть за наявності усіх первинних документів, платником податків здійснено незаконну господарську діяльність, що була спрямована на отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету, такий платник податків не має права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ та формування витрат з податку на прибуток підприємств (рішення Верховного Суду України у справі за позовом ВАТ "Київхімволокно" до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (2009 рік))».

З вищезазначеного слідує, що податковим органом встановлено порушення норм податкового законодавства саме ПрАТ «Імпульс», посиланням позивача на нереальність господарської операції по ланцюгу поставки товарно-матеріальних цінностей від виробника до кінцевого споживача є однією з підстав встановлення факту не реальності господарської операції між ПрАТ «Імпульс» та TOB «Абріс Центр».

За таких обставин суд вважає, що висновки викладені в Акті №1054/24-12-22-01/14272771 від 26.05.2014 року є правомірними та обґрунтованими, а податкове повідомлення рішення №0002632201 від 16.06.2014 року, яким донараховано 12826,00 грн. податку на додану вартість та нарахована штрафна фінансова санкція в сумі 3206,50 грн. винесене Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи відсутність документів, які могли б достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищезазначених послуг, а саме: товарно-транспортних накладних, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки, ПІБ відповідальної особи за отримання товарно-матеріальних цінностей із зазначенням номера доручення на таке отримання, або інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, за якими можна було б установити, якою особою здійснювалося транспортування, місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердженість реальності господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Отже, позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та, відповідно, не спростовано висновки перевірки відповідачем.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін, відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх дій, а тому суд вважає, що дії та рішення відповідача не суперечать вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення №0002632201 від 16.06.2014 року, яким донараховано 12826,00 грн. податку на додану вартість та нарахована штрафна фінансова санкція в сумі 3206,50 грн. винесене Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,71,94,157,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

У судовому засіданні 02 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 08 жовтня 2014 року.

Суддя І.В.Маренич