Рішення

від 06.10.2014 по справі 910/7349/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7349/14 06.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРС УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр»

про стягнення 228 480,48 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Сальчук Н.Ю.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРС УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр» про стягнення 228 480, 48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу № 08/71 від 24.04.2012 р.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлена до стягнення сума складається із основного боргу - 180 469, 00 грн., а також - 11 917, 68 грн. - пені та 36 093, 80 грн. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/7349/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що за даними бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр» його заборгованість перед Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРС Україна» становить 121 610, 00 грн.

Під час розгляду справи, позивач неодноразово уточнював заявлені позовні вимоги та відповідно до останньої заяви про уточнення Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРС Україна» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр» заборгованість у розмірі 266 638, 00 грн., а також 11 917, 68 грн. - пені та 36 099, 20 грн. - штрафу.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши зміст заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРС Україна» суд відзначає, що фактично прокурором збільшену заявлені до стягнення у позовній заяві заборгованість, пеню та штраф.

Тож, приймаючи до уваги, що вищевказана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІРС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр» укладено договір купівлі-продажу № 08/71, за умовами позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити товар, визначений у специфікаціях та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.3. договору відповідач здійснює оплату товару у трок, не пізніше 3-х календарних днів з моменту його реалізації кінцевому покупцю, але не менше одного разу на місяць.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.4. договору при порушення строку оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного баку України від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10 % від загальної суми несплаченого товару. В разі невиконання відповідачем зобов'язань понад 50 днів, останній сплачує штраф у розмірі 30 % від суми невиконаного зобов'язання.

Договір, відповідно до п.п. 10.1., 10.2., 10.3. набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р. Строк дії договору автоматично продовжується на один рік у разі відсутності заперечень сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору № 08/71 від 24.04.2012 р. загальна вартість товару становить 335 950, 01 грн., термін оплати - 30 днів з дати отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору за період з 25.04.2012 р. до 14.08.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 284 256, 00 грн., що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у даній справі позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за договором № 08/71 від 24.04.2012 р., що підтверджується видатковими накладними № ІРС-000269 від 03.06.2014 р. та № ІРС-000238 від 03.06.2014 р. на загальну суму 100 978, 52 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 08/71 від 24.04.2012 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що 10.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІРС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр» укладено додаткову угоду № 4 до договору № 08/71 від 24.04.2012 р., за змістом якої заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр» станом на 10.06.2014 р. за вказаним договором становить 298 313, 00 грн. та включає 188 784, 48 грн. - сума заборгованості за накладними від 20.06.2012 р., від 30.08.2012 р. та від 14.08.2013 р.; 8 550, 00 грн. - добровільні штрафні санкції та 100 978, 52 грн. - вартість товару, поставленого за видатковими накладними від 03.06.2014 р.

Пунктом 2 додаткової угоди № 4 від 10.06.2014 р. до договору № 08/71 від 24.04.2012 р. встановлено, що відповідач сплачує заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ІРС УКРАЇНА» на протязі 20-ти календарних місяців з моменту підписання додаткової угоди та сума обов'язкового щомісячного платежу має бути не менше 14 915, 00 грн.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 4 від 10.06.2014 р. до договору № 08/71 від 24.04.2012 р. остання вступає в силу з моменту її підписання сторонами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі наявних у справі документів, а також пояснень представників сторін судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр» здійснювало оплату поставленого за договором № 08/71 від 24.04.2012 р. товару з порушенням встановленого договором строку.

В той же час, суд відзначає, що за змістом ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Частиною 4 статті 604 Цивільного кодексу України встановлено, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Тож, виходячи з вищенаведеного, у зв'язку з укладенням сторонами додаткової угоди № 4 від 10.06.2014 р., зобов'язання сторін за договором № 08/71 від 24.04.2012 р. в частині терміну оплати поставленого товару, фактично припинились з одночасною заміною їх новим зобов'язанням в цій частині, яке встановлено додатковою угодою № 4 від 10.06.2014 р.

Водночас суд звертає увагу, що укладаючи додаткову угоду № 4 від 10.06.2014 р., відповідач фактично визнав заборгованість за договором № 08/71 від 24.04.2012 р. та зобов'язався її погасити у строк та в порядку, визначені даною угодою.

Тобто, з моменту укладення додаткової угоди № 4 від 10.06.2014 р. до договору № 08/71 від 24.04.2012 р., вказані в договорі строки оплати товару фактично поставленого на дату укладення вказаної угоди не застосовуються.

При цьому, варто зауважити, що за загальними принципами цивільного законодавства, закріпленими у Цивільному кодексі України, правовідносини сторін ґрунтуються на їх вільному волевиявленні, що, зокрема, полягає у свободі договору, який є підставою виникнення взаємних зобов'язань та їх припинення.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 10.06.2014 р. (тобто з моменту укладення додаткової угоди № 4) до 23.09.2014 р. відповідачем перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРС Україна» грошові кошти у сумі 83 767, 07 грн. відповідно до додаткової угоди № 4 від 10.06.2014 р. до договору № 08/71 від 24.04.2012 р.

Таким чином, виходячи із погоджених сторонами умов щодо порядку сплати боргу за договором № 08/71 від 24.04.2012 р., які викладені в додатковій угоді № 4 від 10.06.2014 р., суд дійшов висновку, що на час прийняття рішення у даній справі заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ІРС Україна» відсутня.

В той же час, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, приймаючи до уваги, що на момент укладення додаткової угоди № 4 від 10.06.2014 р. до договору № 08/71 від 24.04.2012 р., заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр» перед позивачем існувала та питання щодо штрафних санкцій (пеня та штраф) умовами зазначеної не врегульовано, враховуючи, що відповідач здійснював оплату отриманого за договором № 08/71 від 24.04.2012 р. товару з порушенням встановленого строку, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов вказаного договору, суд вважає обґрунтованим нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання в загальному порядку у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Згідно розрахунку позивача за період з 16.10.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 14.04.2014 р. ( (дата визначена позивачем самостійно) з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат розмір пені становить 11 917, 68 грн.

Штраф за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 36093, 80 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРС Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Капітал Центр» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203, код ЄДРПОУ 37331506), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРС України» 03038, м. Київ, вул. Нововокзальна, 21, к. 96, код ЄДРПОУ 36273344) 11 821, 96 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять одна грн. 96 коп) грн. - пені, 36 093, 80 (тридцять шість тисяч дев'яносто три грн. 80 коп.) грн. - 20 % штрафу та 958, 31 (дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 31 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4 . В іншій частині у задоволення позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 13.10.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.