Рішення

від 06.10.2014 по справі 916/2956/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2014 р.Справа № 916/2956/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

секретаря судового засідання Ошаріна Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача : Головко І.І. (довіреність №280 від 27.01.2014р.);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" до відповідача Фірми "Нове діло" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в сумі 8629,46 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 25.07.2014 р. позивач, Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фірми "Нове діло" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 8629,46 грн., що складається з 8512,57 грн. основного боргу, 97 грн. 41 коп. пені та 3% річних в сумі 19 грн. 48 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2014 р. порушено провадження №916/2956/14 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 05.09.2014 р. за клопотанням представника позивача до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №258529 щодо реєстрації відповідача.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, процесуальним правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 06.10.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Відповідно до договору №б/н від 26.02.2014 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Фірмою «Нове діло» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та Одеською залізницею (Балансоутримувач), з особі начальника структурного, підрозділу Одеської залізниці без права юридичної особи - Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Шевельова О.В., діючого на підставі довіреностей (№104- від 02.01.2014 р.) укладено договір оренди державного нерухомого майна.

Відповідно до п.3.5. відповідач (орендар по договору) - зобов'язаний перераховувати оплату - до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно, не пізніше 12-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення п.3.6 вищевказаного договору не регулярно та не в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги, в результаті чого з лютого по червень 2014 року склалась заборгованість» яка станом на 30 червня 2014 р. становить 8629,46 грн.

26.05.2014 р. позивачем направлено на адресу ТОВ "Нове діло" претензію №43, яка залишена відповідачем без відповіді.

З наведених підстав ДП "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Фірми "Нове діло" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості в загальній сумі 8629,46 грн., що складається з суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Стаття 11 ЦК України встановлює, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено судом, правовідносини сторін склались на підставі договору оренди державного нерухомого майна №б/н від 26.02.2014 р.,

Пунктом 1 ст. 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно п.п. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03р. за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями п. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

З матеріалів справи вбачається, що спірне майно є державною власністю, тому відносини, пов'язані з передачею в оренду спірного майна регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

За приписами статті 2 вказаного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судом встановлено не належне виконання відповідачем зобов'язань за договором №б/н від 26.02.2014 р., а саме не оплата орендних платежів в період з лютого 2014 р. по червень 2014 р., у зв'язку з чим, позовні вимоги ДП "Одеська залізниця" в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8512,57 грн. є обґрунтованими.

Щодо стягнення пені, трьох процентів річних суд вважає необхідне зазначити наступне.

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом чи договором.

Також, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано до матеріалів справи розрахунок суми пені в розмірі 97,41 грн. та суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, який судом приймається до уваги.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на встановлене, позовні вимоги позивача, ДП "Одеська залізниця" щодо стягнення з відповідача 8629,46 грн. підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Одеська залізниця" до відповідача Фірми "Нове діло" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості - задовльнити.

Стягнути з "Нове діло" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю /65028, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лазарєва, буд. №6, код ЄДРПОУ 24533735/ на користь Державного підприємства "Одеська залізниця /65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. №19 , код ЄДРПОУ 01071580/ заборгованість в сумі 8629,46 /вісім тисяч шістсот двадцять дев'ять грн. 46 коп./, що складається з 8512,27 /вісім тисяч п'ятсот дванадцять грн. 27 коп./ основного боргу, 97,41 /дев'яносто сім грн. 41 коп./ пені та 19,48 /дев'ятнадцять грн. 48 коп./ 3% річних, та судові витрати у сумі 1827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 13.10.2014 р.

Суддя Ю.О. Зайцев