Рішення

від 13.10.2014 по справі 914/3336/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 р. Справа № 914/3336/14

За позовом: прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев», м.Львів

про стягнення 119 682 грн. 20 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т., прокурор прокуратури (посвідчення №005508 від 24.09.2012р.);

від позивача: Шмотолоха О.П., представник (довіреність №23-111 від 12.09.2014 р.);

від відповідача: не з'явився

Прокурор Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев», м. Львів про стягнення 119 682 грн. 20 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 03.06.2014р. призначив розгляд справи на 16.06.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про пайову участь, за яким останній зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова у розмірі 149682грн. 20 коп. в декілька етапів, останній з платежів мав бути здійснений по 01.09.2014 р. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати частини пайового внеску не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 119 682 грн. 20 коп. Таким чином, прокурор просив суд стягнути з відповідача 119 682 грн. 20 коп.

В судовому засіданні 29.09.2014 р. представник відповідача просив суд розстрочити сплату боргу згідно графіку до 30.09.2015 р.

Прокурору, представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд встановив наступне.

14 червня 2013 р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лев» (замовник) було укладено договір про пайову участь №189 Будівництво складської будівлі на вул. Пластовій, 7.

За цим договором замовник (відповідач) зобов'язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором.

Адреса і вид об'єкта містобудування: м. Львів, вул. Пластова, 7 (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.2. договору про пайову участь відповідач зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в розмірі 149 682 грн. 20 коп. Вказаним пунктом встановлено термін сплати пайового внеску: 30000,00грн. по 01.09.2013 р.; 119 682,20 грн. по 01.09.2014 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.03.2014 р. у справі №914/369/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев» на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради 30000,00грн. заборгованості по договору про пайову участь №189 від 14.06.2013р. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 05.04.2014 р.

04.09.2014 р. за вих. №23-вих-882 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в сумі 119682,20грн., однак, відповідач залишив його без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень прокурора, представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати частини пайового внеску не виконав, станом на дату судового засідання заборгованість відповідача перед позивачем становить 119 682 грн. 20 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 119682грн. 20 коп. боргу.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду слід зазначити наступне.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене п. 6 ст. 83 ГПК України.

При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може розстрочити виконання рішення. При цьому під розстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вищенаведені обставини узгоджуються із правовою позицією Вищого господарського суду України викладеною у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд вважає за можливе задоволити його та розстрочити виконання рішення суду згідно поданого графіку.

Задовольняючи клопотання, суд бере до уваги причини невиконання грошового зобов'язання відповідачем та його складне матеріальне становище.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев», м.Львів, вул. Лінкольна, 10 (ідентифікаційний код 13823795) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, площа Ринок, 1 (ідентифікаційний код 34814859) 119682грн. 20 коп. боргу з розстроченням виконання рішення суду згідно наступного графіку:

- 10 000 грн. 00 коп. - до 30.10.2014 р.;

- 10 000 грн. 00 коп. - до 30.11.2014 р.;

- 10 000 грн. 00 коп. - до 31.12.2014 р.;

- 10 000 грн. 00 коп. - до 30.01.2015 р.;

- 10 000 грн. 00 коп. - до 28.02.2015 р.;

- 10 000 грн. 00 коп. - до 30.03.2015 р.;

- 10 000 грн. 00 коп. - до 30.04.2015 р.;

- 10 000 грн. 00 коп. - до 30.05.2015 р.;

- 10 000 грн. 00 коп. - до 30.06.2015 р.;

- 10 000 грн. 00 коп. - до 30.07.2015 р.;

- 10 000 грн. 00 коп. - до 30.08.2015 р.;

- 9 682 грн. 20 коп. - до 30.09.2015 р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев», м.Львів, вул. Лінкольна, 10 (ідентифікаційний код 13823795) в користь державного бюджету 2 393 коп. 64 коп. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 13.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 16.10.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.