Постанова

від 29.01.2007 по справі 15/463-06-12449а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/463-06-12449А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "29" січня 2007 р. Справа  № 15/463-06-12449А

15 год. 05 хв.                                                                                 м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –               Малець В.Ю.;  

від відповідача –           Марціяш О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чехов” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,  

    ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Чехов” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання нечинними рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2006 р. № 0004752360 на суму 33 998,00 грн. та № 0004762360 на суму 16 533,20 грн., посилаючись на безпідставність і неправомірність проведення відповідачем позапланової перевірки позивача та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28 листопада 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/463-06-12449А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19 грудня 2006 р. у справі № 15/463-06-12449А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач з позовом не згоден, оскільки вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення обґрунтованими з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

07 серпня 2006 р. співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі посвідчень № 000832/769 від 07.08.2006 р. та № 000840/770 від 07.08.2006 р. здійснено перевірку казино „Одін”, що належить ТОВ „Чехов” (код ЄДРПОУ 32432451) та розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Польська, 12, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складений акт № 1553 /23-60 від 07 серпня 2006 р., на підставі якого відповідачем прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2006 р. № 0004752360 на суму 33 998,00 грн. та № 0004762360 на суму 16 533,20 грн.

Проте, на думку суду, зазначені рішення прийняті за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим застосування до позивача штрафних санкцій є неправомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Так, згідно ст. 15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 р.  (із змінами та доповненнями) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють орган державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995 р.  (із змінами та доповненнями) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Крім того, статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що позаплановими вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах –за рішенням суду.

Підставами для проведення фахівцями ДПІ позапланової перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єкта підприємницької діяльності є підстави, зазначені у Законі України „Про державну податкову службу в Україні” та Законі України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Так, згідно ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Одна з вище перелічених підстав обов'язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби, зокрема ДПІ у Приморському районі м. Одеси, вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Як з'ясовано судом, в порушення зазначеної норми, фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси до проведення перевірки не були надані позивачу під розписку ні направлення на перевірку, ні копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки. Більш того, направлення на перевірку не надавалось відповідачем до суду.

Так, відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що акт перевірки складений відповідно до Порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, затвердженого Наказом ДПА України від 04.02.2002 р. № 155/ДСК, тому не містить вказівки про тип перевірки та підстави для проведення перевірки. Також відповідач зазначає, що надання під розписку посвідчень на перевірку та копії наказу керівника про проведення перевірки неможливе, оскільки проводилась не документальна перевірка фінансово-господарської діяльності юридичної особи.

Проте, зазначені вище ствердження відповідача, на яких ґрунтуються його заперечення на позов в частині правомірності здійснення позапланової перевірки позивача, суд вважає необґрунтованими, оскільки ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” не містить такої вказівки щодо вручення під розписку копії направлення на перевірку та наказу про проведення перевірки за умови проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності.

Щодо застосованих штрафних (фінансових) санкцій до позивача суд зазначає наступне.

Посилання відповідача на порушення позивачем ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” у зв'язку з відсутністю у позивача торгових патентів на 4 спеціальні столи для казино та 2 столи з кільцем рулетки є цілком безпідставним, оскільки згідно наказу директора ТОВ „Чехов” № 2 від 01.01.2006 р. (а.с. 37) гральні столи, на які відсутні торгові патенти, використовуються виключно для проведення щоденних тренінгів з персоналом казино. Також згідно наказу директора ТОВ „Чехов” № 3 від 01.01.2006 р. (а.с. 39) здійснення операцій щодо надання послуг в сфері грального бізнесу проводиться тільки на 1 спеціальному столі для казино, на який позивачу був виданий торговий патент (а.с. 35), а будь-яке комерційне використання всіх гральних столів, на які відсутні торгові патенти, заборонено.

Надана відповідачем копія пояснювальної касира Коваль Г.М., в якій зазначено про те, що гра проводилась на 4 столах для покеру та на 2 столах  з рулеткою, судом до уваги як доказ наявності порушення не приймається, оскільки в акті перевірки вчинений запис про відмову Коваль Г.М.  від підпису вказаного акту, а з вказаної пояснювальної не вбачається з якого приводу її було складено та кому її було адресовано. Не приймається судом до уваги і письмові пояснення адміністратора грального залу казино „Одін”, які надавались прокурору м. Одеси, оскільки перевірка проводилась ДПІ у Приморському районі м. Одеси, а не прокурором м. Одеси, також з вказаних поясненнях не вбачається за яких підстав вони були відібрані.               

Більш того, оскільки перевірка грального залу позивача була проведена з порушенням закону, то згідно ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, неправомірним є зазначення відповідачем у рішенні про застосування про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2006 р. № 0004762360 щодо порушення позивачем ст. 7 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, оскільки в акті перевірки взагалі відсутня вказівка щодо  зазначеного порушення.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про безпідставність прийняття відповідачем рішення про застосування про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2006 р. № 0004762360 на суму 16 533,20 грн.   

Також неправомірним є прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2006 р. № 0004752360 на суму 33 998,00 грн. у зв'язку з порушенням п. 1, п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” з наступних підстав.

Відповідач посилається на те, що позивачем не було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, при цьому доказів того, що сума 5799, 60 грн. знаходилась в касовому апараті, не надав. Так, позивач стверджує, що вказана сума готівкових коштів не знаходилась в касовому апараті, а призначалась для оплати вартості отриманого товару від ТОВ „Р.Е.Й.В.” за договором купівлі-продажу від 01.07.2006 р. Як вбачається з акту звірки від 01.08.2006 р. до вказаного договору, дійсно позивач повинен був сплатити до 10.08.2006 р. Одеській філії ТОВ „Р.Е.Й.В.” залишок вартості товару, що складає 5 800 грн., а згідно наявної в матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордеру 5800 грн. було сплачено позивачем Одеській філії ТОВ „Р.Е.Й.В.” за кофеварку „BRUGNETTI” MC2S.

Крім того, необґрунтованим є посилання відповідача щодо непроведення через РРО розрахункової операції за реалізацію гральних фішок на суму 1000 грн., чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, згідно якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що факт непроведення вказаної розрахункової операції підтверджується поясненнями касира Коваль Г.М., а також актом інвентаризації наявних готівкових коштів. Проте, як було зазначено судом, пояснення касира Коваль Г.М. судом до уваги не прийнято згідно ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, з аналогічних підстав судом не приймається і до уваги опис наявних готівкових коштів, що знаходять на місці проведення розрахунків.   

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відтак, відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2006 р. № 0004752360 та № 0004762360 на суму 1 100,00 грн. підлягають визнанню нечинними, оскільки прийняті в порушення вимог чинного законодавства.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

               ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Чехов” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ нечинними рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.08.2006 р. № 0004752360 та № 0004762360.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 02.02.2007 р.

                        Суддя                                                                               Петров В.С.