Ухвала

від 25.09.2014 по справі 2а/1570/6682/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/19881/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року

у справі № 2а/1570/6682/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумісне українсько-російське

підприємство «Газхім»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси

Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумісне українсько-російське підприємство «Газхім» (надалі також - ТОВ «СУРП «Газхім», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2011 року №0000302350/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року позов ТОВ «Сумісне українсько-російське підприємство «Газхім» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2011 року №0000302350/0.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 22 квітня 2011 року №33/23-310/36436217 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СУРП «Газхім» код за ЄДРПОУ 36436217 щодо взаємовідносин з основним постачальником, який включено до податкового кредиту та є складовою від'ємного значення, заявленого до відшкодування у січні 2011 року», про порушення позивачем вимог пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 776795 грн. В акті також зазначено, що спірну суму бюджетного відшкодування включено позивачем у розрахунок суми бюджетного відшкодування на рахунок платника згідно з поданою до ДПІ податковою декларацією з ПДВ за січень 2011 року.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили із вірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пунктів 79.1 , 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Здійснивши аналіз наведених норм, попередні судові інстанції дійшли правильного висновку, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів та у разі надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, контрольних захід щодо позивача проведено виключно на підставі поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року з додатками; зі змісту акту перевірки слідує, що в ході перевірки не досліджувались будь-які інші документи, документи та пояснення від позивача не витребовувались.

Так, пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту цього звітного (податкового) періоду.

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг (пункту 200.4 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Крім того, згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (надалі також - Порядок), результати перевірки оформлюється складанням відповідного акта. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є і єдиним, передбаченим законом, документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а пунктом 5 вказаного розділу Порядку визначено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України саме до функцій податкових органів віднесено здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Разом з тим, судами попередніх інстанції встановлено, що висновки про завищення суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідача є необґрунтованими, оскільки ним не зазначено жодного первинного документа, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Як слідує з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин, єдиною підставою для висновку про завищення позивачем бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 776795 грн. в акті перевірки вказано про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок па додану вартість», а саме: TOB «СУРП «Газхім» перевищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 115945 грн. за звітний період 31 грудня 2009 року.

Акт перевірки не містить відомостей про те, у зв'язку з чим відповідач пов'язує свій висновок про завищення бюджетного відшкодування у 2011 році з обставинами грудня 2009 року на суму 115945 грн.

Разом з тим, в підтвердження обґрунтованості віднесення суми 776795 грн. до бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року позивачем надані первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій, що вплинули на формування цього показника, оплату товарів, та підстави формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за спірний період (договори, контракти, податкові накладні, аналізи рахунків, зворотно-сальдові відомості, витяги з виписок банку, платіжні доручення, тощо).

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи, в тому числі і в касаційній скарзі, не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності і не зазначено конкретних обставин, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2011 року №0000302350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 776795 грн., попередні судові інстанції прийняли законні та обґрунтовані рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко