Рішення

від 06.10.2014 по справі 910/16105/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16105/14 06.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Автономні джерела струму»

про стягнення 49 589, 00 грн.

Судді: Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Резвова О.В

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Автономні джерела струму» про 6 864,52 грн. - 3 % річних та 42 724, 48 грн. - пеня. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором № 3110/АИТ від 31.10.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/16105/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не в'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Автономні джерела струму», що підтверджується підписом останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Л.АВТО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автономні джерела струму» укладено договір № 3110/АИТ, за умовами якого позивач зобов'язався поставити акумуляторні батареї виробництва ВЕСТА-ДНІПРО (Україна) і Приватного підприємства «Союз Атлант», а відповідач - прийняти та оплатити товар, кількість, ціна та асортимент якого вказуються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.4.1 ціна товару за одиницю вказується в специфікаціях до договору, ціна договору визначається шляхом підсумовування вартості товарів, погоджених сторонами до постачання на виконання цього договору у відповідних специфікаціях.

Згідно до п 4.4.3. умови оплати - 100 % оплата на протязі 45-ти календарних днів з моменту відвантажування товару на склад вантажоодержувача.

Договір, відповідно до п. 8.8.3 вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 3110/АИТ від 31.10.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 652 487, 08 грн., що підтверджується видатковою накладною № TL-H4031-154 від 30.01.2014 р., копія якої міститься в матеріалах справи.

При цьому, суд відзначає, що товар, поставлений за видатковою накладною № TL-H4031-154 від 30.01.2014 р., фактично прийнято представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Автономні джерела струму» на підставі довіреності № 1 від 27.01.2014 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 3110/АИТ від 31.10.2013 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Л.АВТО» нараховано штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Позивач відзначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. у справі № 910/6540/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. Авто» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Автономні джерела струму» про стягнення 654 775, 25 грн. позов задоволено частково та, зокрема, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Автономні джерела струму» заборгованість за договором № 3110/АИТ від 31.10.2013 р. у сумі 654 775, 25 грн.

В той же час судом встановлено, що станом на час прийняття рішення у даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. у справі № 910/6540/14 не набрало законної сили, а відтак - суд встановлює наявність обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, на підставі наявних у справі доказів, здійснюючи їх оцінку за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги наявні у справі докази, виходячи з умов договору № 3110/АИТ від 31.10.2013 р., суд дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення оплати отриманого за договором товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тож, враховуючи, що відповідач здійснював оплату отриманого за договором № 3110/АИТ від 31.10.2013 р. товару з порушенням встановленого строку, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов вказаного договору, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого за період з 25.03.2014 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 30.07.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно), з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат розмір пені становить 42 724, 48 грн., 3 % річних - 6 864, 52 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та вважає за необхідне задовольнити позов повністю.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автономні джерела струму" (03038, м. Київ, вул. Федорова, 28; ідентифікаційний код 33102787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36; ідентифікаційний код 36702953) 42 724, 48 (сорок дві тисячі сімсот двадцять чотири грн. 48 коп.) грн. - пені, 6 864, 52 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 52 коп.) грн. - 3 % річних та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 13.10.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.