Рішення

від 16.10.2014 по справі 473/4035/14-ц

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4035/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарі Фінько О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Реєстраційна служба Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Реєстраційна служба Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до договору купівлі - продажу садового будинку та договору купівлі продажу земельної ділянки, посвідчених 22.10.2004 року приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу ОСОБА_3 він є власником садового будинку за адресою АДРЕСА_1, а також земельної ділянки площею 0,0680га , наданої для ведення садівництва.

В подальшому позивач вирішив продати садовий будинок та земельну ділянку.

Проте, звернувшись до Реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції для здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, позивач отримав відмову у вчиненні вказаної дії відносно земельної ділянки, яку позивач придбав на підставі договору купівлі - продажу у ОСОБА_2 в зв'язку з відсутністю документу, що посвідчував право власності на земельну ділянку (державного акту на право приватної власності на землю).

На сьогоднішній день отримати державний акт на право власності на вказану земельну ділянку неможливо через зміни в законодавстві, що позбавляє можливості позивача реалізувати в повній мірі набуте право власності на вказане нерухоме майно.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати право власності на земельні ділянки, вважаючи, що це є єдиним способом підтвердження його права власності на обумовлене нерухоме майно перед іншими особами та в подальшому надасть можливість реалізації повноважень власника.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, від неї на адресу суду надійшла заява в якій вона просить розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи без самостійних вимог у судове засідання не з'явився. Надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог, передбачених ст. 224 ЦПК України. Позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Так, як вбачається з матеріалів справи 22.10.2004 року приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,0680 га, що знаходиться в АДРЕСА_1

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЗК України (в редакція на час відкриття спадщини) громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підстави міни, дарування, успадкування та інших цивільно - правових угод.

За правилами ч.1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України, згідно ч.1 ст. 126 ЗК України.

Матеріали справи вказують на те, що позивач ОСОБА_1 після отримання на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки не отримав державний акт, який на той час (до 01.01.2013 року - набуття чинності Закону України "Про державний земельний кадастр"), був єдиними документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку та отримати його на даний час неможливо через те, що вказаним законом припинено посвідчення прав на землю шляхом видачі державних актів.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушене право пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи, або, в даному випадку, змінами в законодавстві.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до довідки Управління Держземагенства у Вознесенському районі від 01.10.2014 року згідно земельно-кадастрових даних зареєстровано земельну ділянку площею 0,0100 га кадастровий номер 4822080800:02:000:0060 та земельна ділянка площею 0,0580 га - кадастровий номер 4822080800:02:000:0060 за ОСОБА_1.

Отже, підсумовуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, обраний ним спосіб захисту може бути застосований судом, а його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання його власником спірного майна.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218, 223, 224-228 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Реєстраційна служба Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, площею 0,0100 га - кадастровий номер 4822080800:02:000:0061 та площею 0,0580 га - кадастровий номер 4822080800:02:000:0060, які розташовані Миколаївська область, Вознесенський район, Бузька сільська рада, садове товариство "Дружба" АДРЕСА_1 та надані для ведення садівництва.

Заочне рішення може бути переглянуто Вознесенським міськрайонний судом Миколаївської області, шляхом подачі заяви відповідачем про перегляд заочного рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя М.М. Ротар